Зовнішня політика України
Зо́внішня полі́тика Украї́ни — стратегічний підхід української держави до відносин з іноземними державами, співпраці з міжнародними організаціями, просування своїх національних інтересів та захисту прав своїх громадян та української діаспори за кордоном. Стратегічна мета зовнішньої політики України — європейська та євроатлантична інтеграція, формування відносин стратегічного партнерства з Європейським Союзом, Сполученими Штатами Америки, активна діяльність в ООН та інших міжнародних організаціях, забезпечення ефективної участі країни у світовій економіці з максимальним захистом національних інтересів, перетворення України на потужну регіональну державу. У зовнішній політиці Україна керується низкою ключових пріоритетів. Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій. Участь в ООН спрямована перш за все на просування інтересів України у процесі прийняття найважливіших для усієї світової спільноти рішень. Діяльність у рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі. Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та прав української діаспори. ІсторіяПеріод визвольних змагань (1917-22)УНР та/або Українська Держава мали визнання та/або підтримували дипломатичні відносини з низкою країн того часу:
Українська Держава мала визнання та дипломатичні відносини також з Російською Радянською Республікою та Білою армією Росії. Період УРСРУкраїна (як УРСР) була серед країн-засновниць Організації Об’єднаних Націй 1947 року. УРСР підписала низку міжнародних договорів, деякі з яких діють досі (наприклад, Конвенція про режим судноплавства на Дунаї). Втім міжнародна діяльність УРСР (зокрема голосування в ООН) була повністю визначена позицією СРСР. Період нейтралітету (1990-2014)У своїй Декларації про суверенітет, 1990, Україна заявила, що вона «має намір стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох без'ядерних принципів» (стаття 9). Нейтралітет був потім додатково закріплений в Конституції України 1996 року, заснованої на Декларації незалежності від 24 серпня 1991 року, що містить основні принципи не коаліції і майбутнього нейтралітету. Така політика неприєднання держави була ще раз підтверджена законом в 2010 році. Налагодження зовнішньої політики (1991-1994)Багатовекторна зовнішня політика (1994-2004)Прозахідна зовнішня політика (2005-2010)Проросійська зовнішня політика (2010-2014)Курс на інтеграцію з ЄС та НАТО23 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла в цілому Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості[5], відповідно до якого позаблоковий статус України було скасовано. Україна прагне приєднатися до Європейського Союзу та військового блоку НАТО, що закріплено в 102-ій статті Конституції України.[6] Період повномасштабної війни з РосієюПовномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, мало суттєвий вплив на зовнішню політику України.
Основні напрямкиЄС і європейська інтеграціяЄвропейська інтеграція — ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу та створення необхідних передумов для вступу до ЄС у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України було забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СОТ, яке відбулося 16 травня 2008 року. У 2006 р. Україні запропоновано перейти до першої стадії інтеграції з ЄС — створення зони вільної торгівлі (цього нема навіть в СНД) після вступу до СОТ. На даний час стан діалогу про співробітництво України з Європейським Союзом базується на впровадженні в українську економіку спеціально розробленої Стратегії інтеграції до ЄС та поступового виконання Плану дій європейської політики. Дані заходи в основному передбачають реформування більшості економічних і соціальних напрямів з метою наближення до загальноєвропейських. Вже зараз відбувається активна співпраця Україною та Європейським Союзом в багатьох стратегічно важливих галузях, таких як зовнішня торгівля (складає близько 33 % вітчизняного зовнішнього товарообороту), сфера безпеки, фінансові інституції, напрям космічних досліджень та інші. [17] 28 лютого 2022 року, невдовзі після російського вторгнення, Україна подала заявку на членство в Європейському Союзі. Президент України Володимир Зеленський попросив негайного вступу за «новою особливою процедурою», а президенти восьми держав ЄС закликали прискорити процес вступу. 28 лютого 2022 року президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Україна належить до Європейського Союзу, і блок хоче, щоб Україна приєдналася, але для цього знадобиться час. 1 березня 2022 року Європейський парламент рекомендував зробити Україну офіційним кандидатом на членство, а 10 березня 2022 року Рада Європейського Союзу звернулася до Європейської Комісії з проханням дати висновок щодо заявки. 8 квітня 2022 року фон дер Ляєн особисто передала Зеленському законодавчу анкету. 17 квітня 2022 року Україна завершила роботу над першою частиною опитувальника, а 9 травня — над другою. Європейський парламент 23 червня 2022 ухвалив резолюцію із закликом невідкладно надати статус кандидата на членство в Європейському Союзі для України. 23 червня 2022 року Європейська Рада надала Україні статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. НАТОВідносини Україна — НАТО — захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів (з 2005 р. — в межах так званого інтенсифікованого діалогу[18]). 30 липня 2014 року Американський сенат ухвалив у цілому законопроєкт, що надає Україні, Грузії та Молдові статус країн — союзників США поза НАТО. Тепер, у разі прямої військової агресії проти перерахованих країн, США можуть ввести свої війська в ці держави для захисту їх від зовнішньої агресії.[19] Сполучені Штати АмерикиЗа станом на 1 травня 2009 р. між Україною та США було 120 підписаних і готових до підписання угод та інших спільних документів[20]. В липні 2014 року в Сенат США був внесений документ про визнання України союзником США (разом з Грузією та Молдовою)[21]. РосіяПісля розпаду СРСР 1991 року двосторонні відносини держав-наступниць зазнали напруженості та ворожості. На початку 1990-х років у політиці України домінували прагнення забезпечити суверенітет і незалежність, але згодом почалася протилежна політика, яка збалансувала співпрацю з ЄС, СНД та іншими потужними державами[22]. Після перемоги Євромайдану та усунення від влади президента України Віктора Януковича Росія скористалася нестабільністю в Україні, окупувавши Крим та почавши війну на Донбасі. З 2014 року конфлікт забрав життя понад 13 000 людей. Російська агресія спричинила санкції Заходу проти Росії[23]. Війна з Росією спричинила українську економічну кризу 2014—2015 років. Курс гривні обвалився у понад 3 рази, за підсумками 2015 року рівень споживчої інфляції становив 43 %[24]. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномастшабне вторгнення в Україну, відтоді між країнами немає дипломатичних відносин. Росія окуповує значну територію на Півдні та Сході України. Інші напрямкиНайближчі країниПольщаТуреччинаПівденний КавказСхідна і Південна АзіяКитайІндіяБлизький Схід і Центральна АзіяУкраїна послідовно виступає за врегулювання конфліктів на Близькому Сході на основі норм міжнародного права та займає послідовну позицію в рамках міжнародних організацій щодо мирного вирішення існуючих суперечностей та першочерговості забезпечення гуманітарних потреб населення.[25] Українська дипломатія здійснює проактивну економічну політику, спрямовану на розширення існуючих та пошук нових ринків експорту, його диверсифікацію (IT-cфера, високі технології, авіакосмічна галузь, відновлювана енергетика, аграрна продукція тощо), скасування обмежень на імпорт української продукції. Україна є одним з гарантів продовольчої безпеки багатьох держав регіону.[25] АфрикаУкраїнські сили брали участь у низці миротворчих місій ООН в країнах Африки. Україна є одним з гарантів продовольчої безпеки багатьох держав регіону.[25] Впродовж останніх років країни Африки значно посилили свою політичну вагу у міжнародних відносинах. Розвиток співробітництва між Україною та країнами Африки на нинішньому етапі спрямований на активізацію політичного діалогу, взаємодії в міжнародних організаціях, пошук нових ринків для експорту української продукції, його диверсифікації (високі технології, авіакосмічна галузь, відновлювана енергетика, аграрна та промислова продукція тощо), нарощування гуманітарної компоненти.[25] В 2022-23 роках міністр закордонних справ України провів перші в історії України турне країнами Африки. Південна і Центральна АмерикаТретій територіальний департамент забезпечує формування, координацію, політико-дипломатичний та інформаційно-аналітичний супровід реалізації політики України щодо країн Північної, Центральної, Південної Америки та Карибського басейну.[26] Індо-Тихоокеанський регіонЧетвертий територіальний департамент забезпечує формування, координацію зовнішньо-політичної діяльності, захист національних інтересів, політико-дипломатичний та інформаційно-аналітичний супровід реалізації політики України щодо країн Індо-Тихоокеанського регіону.[27] ТоргівляВажливим пріоритетом для забезпечення стратегічних інтересів України є економічна експансія як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці. 2008 року Україна стала членом СОТ. Див. такожПримітки
Література
|