У́ряд Мико́ли Аза́рова — український уряд, сформований 11 березня 2010 року[1]коаліцією депутатських фракцій«Стабільність і реформи»[2] та окремих депутатів. 3 грудня 2012 року уряд був відправлений у відставку[3], але члени уряду продовжували виконувати свої обов'язки до 24 грудня 2012 року, коли Президент України Віктор Янукович окремими указами призначив нових і звільнив старих міністрів.
Згідно з чинною на той час Конституцією України (в редакції від 8.12.2004) таке формування уряду грубо суперечило статті 83 Конституції України (яка діяла до 30 вересня 2010 року), відповідно до якої уряд може сформувати тільки коаліція депутатських фракцій: «У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України»[4]. За запитом депутатів від «Партії регіонів» Конституційний Суд прийняв явно суперечливе[прояснити] рішення від 6 квітня 2010 року, що таке формування «правлячої коаліції» є допустимим[5].
Склад уряду
11 березня 2010 року на своєму ранковому пленарному засіданні Верховна Рада України прийняла, зокрема, дві Постанови[6]:
«Про призначення Азарова М. Я. Прем'єр-міністром України» (№ 1963-VI)[7];
«Про звільнення Тимошенко Ю. В. з посади Прем'єр-міністра України» (№ 1964-VI)[8].
ухвалила рішення про дострокове припинення депутатських повноважень тих Народних депутатів України, які були щойно обрані членами Кабінету Міністрів України[1].
Результати поіменного голосування були такими:
Назва голосування
За
Проти
Утрималися
Не голосували
Всього
Поіменне голосування щодо призначення Хорошковського В. І. на посаду Голови Служби безпеки України[20]
238
1
1
114
354
Поіменне голосування щодо формування складу Кабінету Міністрів України[21]
240
4
1
108
353
Поіменне голосування щодо призначення Міністром оборони України Єжеля М. Б. та Міністром закордонних справ України Грищенка К. І.[21]
підготовки та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;
підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, захисту та підтримки національного товаровиробника;
інвестиційно-інноваційної політики в реальному секторі економіки;
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
охорони праці та промислової безпеки;
паливно-енергетичного комплексу, забезпечення енергетичної та ядерної безпеки держави;
розвитку енергоринку, електроенергетики, вугільної, газо- та нафтодобувної галузі;
енергозбереження, диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, у тому числі альтернативних;
промисловості;
космічної діяльності;
транспорту і зв'язку;
розвитку торговельно-економічного співробітництва з країнами СНД;
культури, охорони національної культурної спадщини;
реклами, виставкової діяльності;
міжконфесійних і міжнаціональних відносин;
благодійництва та гуманітарної допомоги;
соціальної політики;
політики грошових доходів, зайнятості населення, трудової міграції;
нагляду за додержанням законодавства про працю;
видавничої та архівної справи;
забезпечення захисту суспільної моралі;
державної мовної політики;
прозорості та відкритості діяльності органів виконавчої влади, розвитку комунікації влади і суспільства, створення сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства;
взаємодії органів виконавчої влади з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, Національною тристоронньою соціально-економічною радою, Національною службою посередництва і примирення, Українським координаційним комітетом сприяння зайнятості населення, Українським національним фондом «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України, об'єднаннями профспілок та роботодавців, іншими об'єднаннями громадян, а також зв'язків з об'єднаннями закордонних українців.
забезпечення державного суверенітету, обороноздатності та національної безпеки;
мобілізаційної підготовки та мобілізації;
ресурсного забезпечення військових формувань і правоохоронних органів;
функціонування оборонно-промислового комплексу;
військово-технічного співробітництва, експорту та імпорту товарів військового і спеціального призначення та подвійного використання, експортного контролю;
реалізації надлишкового військового майна;
правоохоронної діяльності, у тому числі захисту державного кордону та боротьби з податковими правопорушеннями;
запобігання та протидії корупції;
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
реалізації правової політики;
міграції та біженців;
організації взаємодії з органами прокуратури та судової системи;
проведення економічних реформ, економічної, цінової, регуляторної політики, формування позитивного інвестиційного іміджу України;
реформування відносин власності, управління об'єктами державної власності та приватизації державного майна;
статистики та бухгалтерського обліку;
розвитку підприємництва;
демонополізації та розвитку конкуренції;
захисту прав споживачів;
стандартизації, метрології та сертифікації;
державного матеріального резерву та державних закупівель;
удосконалення системи функціонування банківських і небанківських фінансових установ, розвитку ринку капіталу та його інфраструктури;
регулювання ринків фінансових послуг, цінних паперів та фондового ринку;
реформування публічної адміністрації;
міжнародної інтеграції, зокрема СОТ, співробітництва з міжнародними організаціями та іноземними державами;
координації політики інтеграції України до Європейського Союзу;
євроатлантичної інтеграції України; співробітництва з Радою Європи; адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу; транскордонного співробітництва;
співпраці з Представництвом України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі);
залучення і використання зовнішньої та міжнародної технічної допомоги, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями;
взаємодії Кабінету Міністрів України з Національним банком, Ощадбанком, Укрексімбанком та іншими банками, Торгово-промисловою палатою, фондовими та валютними біржами.
реформування органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на місцевому та регіональному рівні;
містобудування, архітектури та будівництва, промисловості будівельних матеріалів;
житлової політики та реформи житлово-комунального господарства;
збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів населених місць, пам'яток архітектури і містобудування, благоустрою та інженерної інфраструктури територій населених пунктів;
організації роботи органів виконавчої влади з нормативно-правового врегулювання питань виборчого процесу та створення Державного реєстру виборців.
Урядовий комітет з питань розвитку галузей економіки та науково-інноваційної політики;
Перший віце-прем'єр-міністр України — голова Урядового комітету
Міністр палива та енергетики
Міністр транспорту та зв'язку
Міністр промислової політики
Міністр вугільної промисловості
Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Міністр аграрної політики
Міністр охорони навколишнього природного середовища
Заступник Міністра Кабінету Міністрів України (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Перший заступник Міністра економіки
Перший заступник Міністра фінансів
Перший заступник Міністра юстиції
Голова Держкомінформнауки
Голова Держкомзему
Заступник Міністра праці та соціальної політики (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Урядовий комітет з питань економічної політики;
Віце-прем'єр-міністр України — голова Урядового комітету (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Міністр економіки
Міністр фінансів
Міністр праці та соціальної політики
Міністр закордонних справ
Перший заступник Міністра Кабінету Міністрів України
Голова Антимонопольного комітету
Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
Голова Фонду державного майна
Голова Держкомпідприємництва
Голова Держкомстату
Заступник Міністра юстиції (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Урядовий комітет з питань національної безпеки, правової, молодіжної політики, екології та підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;
Віце-прем'єр-міністр України — голова Урядового комітету (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Міністр Кабінету Міністрів України
Міністр регіонального розвитку та будівництва
Міністр з питань житлово-комунального господарства
Міністр транспорту та зв'язку
Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту
Міністр економіки
Міністр фінансів
Міністр юстиції
Міністр оборони
Міністр внутрішніх справ
Міністр закордонних справ
Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Міністр культури і туризму
Міністр охорони навколишнього природного середовища
Заступник Міністра Кабінету Міністрів України — Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики
Голова СБУ
Голова Держприкордонслужби
Голова Держкомтелерадіо
Голова Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу
Урядовий комітет з питань регіональної та соціальної політики, будівництва, житлово-комунального господарства і гуманітарного розвитку.
Віце-прем'єр-міністр України — голова Урядового комітету (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Міністр регіонального розвитку та будівництва
Міністр з питань житлово-комунального господарства
Міністр праці та соціальної політики
Міністр охорони здоров'я
Міністр освіти і науки
Заступник Міністра Кабінету Міністрів України (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Перший заступник Міністра палива та енергетики
Перший заступник Міністра транспорту та зв'язку
Перший заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища
Перший заступник Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Заступник Міністра економіки (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Заступник Міністра фінансів (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Заступник Міністра юстиції (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
28 липня 2010 число урядових комітетів було скорочено до семи:[168]
Урядовий комітет з питань розвитку галузей економіки та науково-інноваційної політики;
Урядовий комітет з питань економічної політики;
Урядовий комітет з питань правової політики, національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу;
Урядовий комітет з питань регіональної та соціальної політики, будівництва, житлово-комунального господарства і гуманітарного розвитку;
Урядовий комітет з питань аграрної політики та земельних відносин;
Урядовий комітет з питань екології, молодіжної політики, культури, спорту і туризму;
Урядовий комітет з питань підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу
Віце-прем'єр-міністр України
Міністри оборони, внутрішніх справ, юстиції, заступники Міністрів промислової політики, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (обидва — відповідно до розподілу функціональних повноважень), Голова СБУ, Голова Держприкордонслужби, заступники Міністрів економіки, фінансів, Кабінету Міністрів України (всі — відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства
Віце-прем'єр-міністр України
Міністри регіонального розвитку та будівництва, з питань житлово-комунального господарства, І заступники Міністрів палива та енергетики, транспорту та зв'язку, охорони навколишнього природного середовища, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, заступники Міністрів економіки, фінансів, юстиції, Кабінету Міністрів України (всі — відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань аграрної політики
Віце-прем'єр-міністр України
Міністри аграрної політики, охорони навколишнього природного середовища, І заступник Міністра охорони здоров'я — головний державний санітарний лікар України, заступники Міністрів промислової політики, економіки, фінансів, юстиції, Кабінету Міністрів України (всі — відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань гуманітарного, соціального та науково-інноваційного розвитку
12 березня 2010 року на робочій нараді М. Я. Азарова з Віце-Прем'єр-Міністрами та керівниками міністерств економічного і соціального блоків було визначено перелік урядових комітетів і сфери їхньої компетенції та розподілено обов'язки, зокрема, урядовий комітет з системних структурних реформ очолить сам Микола Азарова, утворено новий урядовий комітет — з питань підготовки та проведення Євро-2012, який очолить Б. В. Колесніков[171].
…прошу прем'єра і склад уряду вивчити мою програму, із якою я йшов на вибори, і максимально врахувати її при підготовці урядової програми[173]
Програмні положення діяльності уряду М. Азарова закріплені в Законі України «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік» від 20 травня 2010 року № 2278-VI[174]
Звільнення та призначення
2 липня 2010 Верховна Рада звільнила Володимира Семиноженка з посади віце-прем'єра з гуманітарних питань, за відповідну постанову проголосували 378 депутатів[175]. Того ж дня був відправлений у відставку міністр довкілля Віктор Бойко, призначений за квотою Блока Литвина. Його звинуватили у неуважності до депутатів, побудові сауни на робочому місці, і хабарництво заступника міністра Богдана Преснера[176].
10 липня 2010 за поданням прем'єра Азарова Верховна Рада 256 голосами звільнила Нестора Шуфрича з посади голови МНС у зв'язку з переходом до РНБО.[177] У Шуфрича був конфлікт з головою адміністрації президента Льовочкіним. Посада заступника секретаря РНБО вважається почесним засланням для колишніх чиновників. Міністерську позицію планували для лідера партії Єдиний центрВіктора Балоги, але необхідних голосів у коаліції не знайшлося.
Після визнання Конституційним судом чинності Конституції 1996 року, виникла невідповідність зі складом уряду Азарова: до уряду мають входити три віце-прем'єри та один перший віце-прем'єр, тоді як було призначено п'ять віце-прем'єрів та один перший віце-прем'єр. 13 жовтня 2010 президент Віктор Янукович звільнив віце-прем'єрів Володимира Сівковича і Віктора Слауту.[178]
11 листопада 2010 президент Віктор Янукович призначив Віктора Балогу міністром з питань надзвичайних ситуацій[179].
Реформування уряду у грудні 2010
9 грудня 2010 року президент Віктор Янукович, спираючись на свої повноваження, здійснив значну перебудову уряду, звільнивши 15 міністрів і перепризначивши 10 з них[180]; кожен з віце-прем'єрів очолив міністерство, а склад кабінету Азарова скоротився до 16 членів. Своїми указами Янукович поклав обов'язки, призначивши:
Андрія Клюєва — першим віце-прем'єр-міністром — міністром економічного розвитку і торгівлі.
Бориса Колеснікова — віце-прем'єр-міністром — міністром інфраструктури.
Сергія Тігіпка — віце-прем'єр-міністром — міністром соціальної політики.
Віктора Тихонова — віце-прем'єр-міністром — міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.
Віктора Балогу — міністром надзвичайних ситуацій.
Юрія Бойка — міністром енергетики та вугільної промисловості.
Миколу Злочевського — міністром екології та природних ресурсів.
Ці перестановки не торкнулися міністрів: закордонних справ, внутрішніх справ, оборони, юстиції, охорони здоров'я.
Уряд під контролем Януковича
21 грудня 2010 року президент Віктор Янукович призначив Іллю Ємця міністром охорони здоров'я, звільнивши з цієї посади Зіновія Митника.
17 травня 2011 президент звільнив міністра охорони здоров'я Іллю Ємця. Він назвав Ємця хорошим фахівцем, який не зміг налагодити роботу міністерства.[181] 24 травня 2011 президент призначив міністром охорони здоров'я Олександра Аніщенка[182]
1 червня 2011 Янукович звільнив Віктора Тихонова з посади віце-прем'єр-міністра — міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України[23], а Юрія Хіврича — з посади його першого заступника.
7 листопада 2011 Янукович звільнив з посади глави МВС Анатолія Могильова і направив його на посаду прем'єр-міністра Автономної Республіки Крим. Того ж дня Віктор Янукович призначив Віталія Захарченка міністром внутрішніх справ, звільнивши Захарченка з поста глави Державної податкової служби.
18 січня 2012 Віктор Янукович звільнив з посади керівника Мінфіну Федора Ярошенка, та призначив на цю посаду Валерія Хорошковського, того ж дня звільнеого з посади голови Служби безпеки України.
8 лютого 2012 Віктор Янукович звільнив Михайла Єжеля з посади міністра оборони. Джерело УП в адміністрації президента повідомило, що Єжель написав заяву за власним бажанням: «Його змусили, за невиконання плану реформування армії».[183] Іншим указом того ж дня президент призначив главою оборонного відомства Дмитра Саламатіна.
14 лютого 2012 Віктор Янукович здійснив чергові кадрові перестановки. Другу людину в уряді, першого віце-прем'єра Андрія Клюєва призначено секретарем Ради національної безпеки і оборони (що було розцінено спостерігачами як почесна відставка). Того ж дня колишнього секретаря РНБО Раїсу Богатирьову призначено віце-прем'єр-міністром і міністром охорони здоров'я.
22 лютого 2012 Янукович призначив Валерія Хорошковського першим віце-прем'єр-міністром, звільнивши його паралельним указом з посади міністра фінансів.
28 лютого 2012 Віктор Янукович призначив Юрія Колобова міністром фінансів.
23 березня 2012 президент Віктор Янукович призначив Петра Порошенка міністром економічного розвитку і торгівлі України.[184]
20 квітня 2012 Віктор Янукович звільнив міністра екології та природних ресурсів Миколу Злочевського та призначив на цю посаду Едуарда Ставицького. До цього Ставицький очолював Державну службу геології та надр України. Ставицький був керівником національної компанії «Надра України», яка в останні місяці прем'єрства Януковича у 2007 році відчужила з державної власності на користь донецької фірми Межигір'я, яке незабаром стала резиденцію Януковича.[185]
Внутрішня політика України. Виконання програми Президента
Визнання нагальної необхідності реформування різних сфер життєдіяльності України
27 січня 2011 року Президент України заявив про започаткування ще 21 реформи у різних сферах життєдіяльності України. Він заявив це у Давосі під час зустрічі з президентом Європейського банку реконструкції та розвитку Томасом Міроу, яка відбулася у рамках участі Януковича у Всесвітньому економічному форумі. «Ми сьогодні продовжуємо нарощувати темпи модернізації економіки і різних напрямків життя нашої країни. У цілому (реформи) будуть розпочаті, започатковані у 21 напрямку різних видів життєдіяльності країни», — заявив глава держави. (Раніше президент Янукович заявляв про необхідність розпочати реформи в енергетичному секторі, житлово-комунальній сфері, у сфері розвитку внутрішнього ринку.)[186]
Прийняття першого в історії України податкового кодексу. Дерегуляція економіки
8 липня 2010 року Президент України підписав новий Бюджетний кодекс України[187]. Прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що новий Бюджетний кодекс передбачає скорочення місцевих податків утричі[188].
19 жовтня 2010 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності»[189].
21 жовтня 2010 року Президент України підписав Закон України «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проєктів за принципом „єдиного вікна“»[190].
3 грудня 2010 року Президент України підписав Податковий кодекс України, що був прийнятий Верховною Радою України 2 грудня з урахуванням пропозицій Президента[191][192].
Податковий кодекс викликав обурення представників малого та середнього бізнесу та масштабні протести по всій Україні[193]. Дія Податкового кодексу викликала значне скорочення кількості фізичних осіб-підприємців[194].
Реформування системи пенсійного забезпечення
8 липня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Станом на 26 липня 2011 року зазначений документ до Адміністрації Президента України не надходив, Президентом України він ще не підписаний[195]. З 1 жовтня 2011 року цей закон набрав чинності[196].
Земельна реформа
7 липня 2011 року Верховною Радою України був ухвалений закон «Про державний земельний кадастр»[197][198]. Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року, крім низки пунктів.
Конституційна Асамблея. Зміни Конституції
21 лютого 2011 року Президент України підписав указ про підтримку ініціативи президента України у 1991—1994 роках Леоніда Кравчука щодо створення Конституційної Асамблеї задля підготовки змін до Конституції України. З метою підтримки ініціативи першого президента, Янукович створив Науково-експертну групу з підготовки Конституційної Асамблеї. Група, відповідно до указу, має взяти до відома запропоновану Кравчуком концепцію реформування Конституції України[199][200].
23 червня 2011 року Леонід Кравчук спрогнозував, що Конституційна Асамблея буде створена до кінця 2011 року. Також він заявив, що науково-експертна група, яку він очолює, подала Президенту України концепцію по створенню Конституційної Асамблеї[201].
Новий Кримінально-процесуальний кодекс України
Міністерство юстиції оприлюднило для ознайомлення проєкт нового Кримінально-процесуального кодексу. Ключовими новелами проєкту встановлюється процесуальна рівність та змагальність сторін; підвищуються права підозрюваних; розширюються права потерпілого; оновлюється процедура досудового розслідування; удосконалюється процедура судового контролю, забороняється повернення справ на додаткове розслідування, удосконалюється процедура оскарження судових рішень.
Проєкт кодексу розроблявся на основі напрацювань попередніх років, які частково були покладені в основу раніше розроблених проєктів кодексу. У ньому також враховані пропозиції державних органів, які здійснюють правозастосовну діяльність у сфері кримінальної юстиції, та провідних вищих навчальних закладів України.
На розгляд Верховної Ради проєкт планується винести вже цього року. Текст кодексу розміщено на сайті Мін'юсту[202]. Президент України Віктор Янукович наполягає на розгляді та ухваленні Верховної Ради нового проєкту Кримінально-процесуального кодексу ще 2011 року[203].
Закони про протидію корупції
7 червня 2011 року Президент України підписав Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Також 7 червня 2011 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», який набирає чинності одночасно із набранням чинності Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» — 1 липня 2011 року. 2 червня 2011 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення організаційно-правових основ боротьби із злочинністю та корупцією», який чинний з 5 червня 2011 року[204].
13 січня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про доступ до публічної інформації», який, за задумом розробників, повинен стати ефективним інструментом боротьби з корупцією та контролю влади[208]. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович привітала прийняття українським парламентом закону про доступ до інформації, назвавши це «значним кроком на шляху до прозорості уряду»[209].
Реформування системи охорони здоров'я
Розроблені Міністерством охорони здоров'я законопроєкти «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» (реєстраційний номер № 8602) та «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» (реєстраційний номер № 8603), прийняті Верховною Радою України, направлено на підпис Президенту України. Законопроєкт «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» має на меті визначити законодавче підґрунтя для відпрацювання в пілотних регіонах моделі та механізмів реформування системи охорони здоров'я для подальшого впровадження їх на загальнодержавному рівні.[210].
Міністерством охорони здоров'я розроблено проєкт Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров'я в Україні на період до 2020 року, яку розміщено на сайті для громадського обговорення[211].
Нововведення у сфері освіти
Були прийняті до розгляду, винесені на громадське обговорення, Проєкт Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція), Проєкт «Концепція нової редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти» та деякі інші ключові документи[212].
Створений Український центр оцінювання якості освіти, незалежна структура, на яку не мають впливу заангажовані сторони — школи та університети. Центр проводить незалежне тестування, результати якого є підставою для вступу у ВНЗ. Змінено систему подачі документів до ВНЗ, що спростило для абітурієнтів процедуру вступу — тепер випускники можуть подавати документи до кількох ВНЗ. У найближчому майбутньому планується критичний перегляд мережі університетів — затвердження стандартів вищої освіти та позбавлення ліцензій університетів, які цим стандартам не відповідають. Процедуру ліцензування будуть спрощувати і робити прозорою, а критерії значно підвищуватимуть[213].
Виступаючи восени 2011 року на Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, Азаров зробив заяву наступного змісту:
«Ми ставимо завдання, щоб сільські школи мали теплі туалети. Щоб діти наші не бігали надвір у мороз і не застуджувались. Через два роки, якщо такі школи ще залишаться, то в Міністерстві освіти будуть зроблені висновки.»
Колектив газети «Експрес» провів журналістське розслідування цієї обіцянки Прем'єр-міністра України. Виявилось, що це були лише голослівні заяви, не підкріплені відповідним матеріальним забезпеченням. Адже на виконання цього завдання в Міносвіти грошей не передбачили, тому в значній частині шкіл діти, станом на лютий 2013 року, через півтора року після заяви, надалі вимушені бігати до туалету в пристосовані холодні приміщення на вулицю. А, для прикладу, одне з них, у селі Великий Олексин, знаходиться на відстані 150 метрів від школи. Учні та батьки школярів прислали в редакцію велику кількість фото-звинувачень, через брак газетної площі лише частину з яких було надруковано. В той же час, за твердженням газети, в Верховній Раді України для голови бюджетного комітету ВР Євгена Геллера в його робочому кабінеті споруджують персональний туалет.[214]
Закони у сфері культури
Президент України В.Янукович підписав Закон України від 18 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України „Про кінематографію“ та інших законів України щодо підтримки виробництва національних фільмів»[215][216].
20 травня 2010 року Президент України підписав Закон України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок»[217].
9 вересня 2010 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини»[218].
14 грудня 2010 року Президент України підписав новий Закон України «Про культуру»[219].
Реформування сфери комунального господарства
9 липня 2010 року Президент України підписав Закон України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України»[220].
Президент України доручив Кабінету Міністрів до 1 серпня 2011 року підготувати та затвердити єдину методику розрахунку формування тарифів на житлово-комунальні послуги. Це рішення В.Янукович прийняв після обговорення на засіданні комітету з економічних реформ проблем житлово-комунального господарства України[221].
Житлова реформа
До прийняття у Верховній Раді готується новий Житловий кодекс[222]. У експертному середовищі існує думка, що новий Житловий кодекс — недосконалий документ, який дає простір для масштабного порушення прав мешканців багатоквартирних будинків[223].
Цікаві факти
На час затвердження чисельність уряду Миколи Азарова (29 осіб) найбільша в Європі[224]. Для порівняння, у пересічному уряді Європейського Союзу працює 16-18 міністрів, включно з прем'єром і його заступниками, зокрема, таку кількість портфелів налічують кабінети Німеччини, Португалії та Іспанії. Дещо більше крісел в урядах Франції (20) та Швеції (22). Рекордсменом в ЄС є Італія — 24 міністри. Порівняти з українським за кількістю портфелів можна лише білоруський уряд — Раду міністрів, у якій працюють 30 урядовців, але колегіальні рішення, як правило, ухвалюються її президією (до якої входять лише десять осіб).
В складі уряду, затвердженому 11 березня 2010 року, немає жодної жінки[225][226][227].
8 із 29 членів уряду Миколи Азарова народилися в Донецьку або Донецькій області[228].
Прем'єр міністр Азаров встановив рекорд прем'єрства в Україні, він перебував на цій посаді неперервно протягом 998 днів. На другому місці — Валерій Пустовойтенко з 888 днями[229]
↑Постанова Верховної Ради України «Про звільнення Бойка В. О. з посади Міністра охорони навколишнього природного середовища України» від 2 липня2010 року № 2417-VI
↑Постанова Верховної Ради України «Про призначення Злочевського М. В. Міністром охорони навколишнього природного середовища України» від 2 липня2010 року № 2418-VI
↑Постанова Верховної Ради України «Про звільнення Попова О. П. з посади Міністра з питань житлово-комунального господарства України» від 17 червня2010 року № 2345-VI
↑Постанова Верховної Ради України «Про призначення Хіврича Ю. Є. Міністром з питань житлово-комунального господарства України» від 17 червня2010 року № 2346-VI
↑Постанова Верховної Ради України «Про звільнення Шуфрича Н. І. з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 10 липня2010 року № 2483-VI
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на Антонця В. М.» від 10 липня2010 року № 1380-р
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на Болотських М. В.» від 21 липня2010 року № 1485-р
↑Указ Президента України «Про призначення В.Балоги Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 12 листопада2010 року № 1021/2010
↑Указ Президента України «Про призначення В.Балоги Міністром надзвичайних ситуацій України» від 9 грудня2010 року № 1110/2010
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня2010 року № 465-р «Про звільнення Кужель О. В. з посади Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня2010 року № 466-р «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на Загороднього В. П.»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня2010 року № 607-р «Про призначення Бродського М. Ю. Головою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня2010 року № 467-р «Про звільнення Гуржоса В. М. з посади Голови Державної служби автомобільних доріг України»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про призначення Демішкана В. Ф. Головою Державної служби автомобільних доріг України» від 26 травня2010 року № 1086-р
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня2010 року № 464-р «Про звільнення Ткаченка Г. М. з посади Голови Державного комітету рибного господарства України»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 березня2010 року № 578-р «Про звільнення Тимошенка М. М. з посади Голови Державного комітету лісового господарства України»
↑Розпорядження КМУ «Про покладення виконання обов'язків Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України на Курдіновича О. В.» від 17 березня 2010 року № 422-р
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня2010 року № 463-р «Про звільнення Альохіна В. І. з посади Голови Державного комітету України з державного матеріального резерву»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня2010 року № 608-р «Про призначення Злочевського М. В. Головою Державного комітету України з державного матеріального резерву»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів україни «Про звільнення Злочевського М. В. з посади Голови Державного комітету України з державного матеріального резерву» від 5 липня2010 року № 1323-р
↑Розпорядження Кабінету Міністрів україни «Про призначення Благодиря Ю. А. Головою Державного комітету України з державного матеріального резерву» від 21 липня2010 року № 1495-р
↑Розпорядження КМУ «Про призначення Алексєєва Ю. С. Генеральним директором Національного космічного агентства України» від 17 березня 2010 року № 428-р
↑Указ Президента України «Про призначення І. Балаклицького Головою Державної судової адміністрації України» від 8 липня2005 року № 1066/2005
↑Розпорядження КМУ від 17 березня 2010 р. № 387-р «Про призначення Рябченка О. В. першим заступником Голови Фонду державного майна України»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня2010 року № 489-р «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Фонду державного майна України на Рябченка О. В.»
↑Розпорядження КМУ від 17 березня 2010 р. № 435-р «Про відставку Буряка С. В.»
↑Розпорядження КМУ від 17 березня 2010 р. № 437-р «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної податкової адміністрації України на Шейбута В. В.»
↑Розпорядження КМУ від 17 березня 2010 р. № 424-р «Про призначення Тарана О. В. Головою Державного агентства України з інвестицій та інновацій»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про призначення Плосконоса І. М. Головою Державного комітету України у справах ветеранів» від 14 лютого2007 року № 197
↑Указ Президента України «Про призначення Т. Мотренка Начальником Головного управління державної служби України» від 1 жовтня2003 року № 1130/2003
↑Указ Президента України «Про призначення О. Миколайчук Головою Державного комітету ядерного регулювання України» від 26 лютого2005 року № 380/2005
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про призначення Демьохіна В. А. Головою Державної служби експортного контролю України» від 16 червня2010 року № 1237-р
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про призначення Орленка С. Л. Головою Національного агентства екологічних інвестицій України» від 31 березня2010 року N 697-р
↑Розпорядження КМУ від 17 березня 2010 року № 429-р «Про звільнення Кальченка В. М. з посади Голови Національної комісії регулювання електроенергетики України»
↑Розпорядження КМУ від 17 березня 2010 року № 430-р «Про призначення Тітенка С. М. Головою Національної комісії регулювання електроенергетики України»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 березня2010 року № 577-р «Про призначення Волги В. О. Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня2010 року № 668-р «Про звільнення Чеботаренка Ю. Б. з посади Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня2010 року № 669-р «Про призначення Нетудихати Л. І. Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України»
↑Розпорядження КМУ «Про відставку Петрашка С. Я.» від 17 березня 2010 року № 418-р
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня2010 року № 612-р «Про призначення Тевелєва Д. М. Головою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»
↑Розпорядження КМУ від 17 березня 2010 року № 431-р «Про звільнення Галінського О. І. з посади Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань»
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про призначення Лісіцкова О. В. Головою Державного департаменту України з питань виконання покарань» від 3 березня2010 року № 702-р
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня2010 року № 610-р «Про призначення Поволоцького О. В. Головою Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики»
↑Постанова Кабінету Міністрів України «Про призначення Сторчака С. О. Головою Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду» від 22 серпня2006 року № 1218
↑Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня2010 року № 635-р «Про звільнення Іванкова Р. Ш. з посади начальника Державної екологічної інспекції України»