Пе́рший у́ряд Ві́ктора Януко́вича був 10-м складом Кабінету Міністрів України, який діяв у 2002–2005 роках і очолювався Віктором Януковичем за президентстваЛеоніда Кучми. Віктор Янукович був призначений премʼєр-міністром 21 листопада 2002 року, а персональний склад уряду був призначений з 26 до 30 листопада 2002 року. Уряд був відправлений у відставку 5 січня 2005 року, однак продовжував діяти до 3 лютого 2005 року. Після відставки уряду обовʼязки премʼєр-міністра спочатку виконував Перший віце-премʼєр Микола Азаров, а згодом Юлія Тимошенко, яка була призначена новообраним президентом Віктором Ющенком та потім очолила новий уряд.
Центральною проблемою цього уряду був триваючий конфлікт з переважаючими у Верховній Раді опозиційними силами на чолі з Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко.[джерело?]
20 листопада 2002 року Віктор Янукович та лідери фракцій парламентської більшості підписали угоду щодо формування коаліційного уряду, до якого за пропорційним принципом мали увійти представники фракцій і груп, а також позафракційних депутатів більшості.[4]
7 грудня 2002 року за участі Президента України Леоніда Кучми відбулося підписання «Політичної угоди між постійно діючою парламентською більшістю у Верховній Раді України четвертого скликання і коаліційним Кабінетом Міністрів України про співпрацю та солідарну відповідальність». Угоду підписали Віктор Янукович, Голова Верховної РадиВолодимир Литвин та керівники депутатських груп і фракцій, які входили до парламентської більшості.[12]
17 квітня 2003 року Верховна Рада схвалила Програму діяльності, запропоновану урядом, під назвою «Відкритість, дієвість, результативність».[13][14]
16 березня 2004 року Верховна Рада визнала діяльність уряду щодо виконання попередньої Програми діяльності у 2013 році задовільною та схвалила нову програму під назвою «Послідовність. Ефективність. Відповідальність».[15][16]
1 грудня 2004 року, у звʼязку з неналежним виконанням органами виконавчої влади своїх обовʼязків, що призвело до порушень виборчого законодавства під час президентських виборів і загострення політичної кризи в Україні, Верховна Рада висловила недовіру Кабінету Міністрів і запропонувала президентуКучмі за участю Голови Верховної Ради невідкладно сформувати персональний склад Кабінету Міністрів — «Уряду народної довіри» з урахуванням пропозицій депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України.[17] Однак Віктор Янукович тоді заявив, що не піде у відставку.[18]
31 грудня 2004 року, після поразки у переголосуванні другого туру президентських виборів Янукович заявив про свою відставку з посади премʼєр-міністра.[19][20]
5 січня 2005 року президент Кучма затвердив відставку Януковича та усього складу уряду. Водночас Кучма доручив уряду виконувати свої обов'язки до призначення нового складу Кабінету Міністрів та доручив Першому віце-прем'єру Миколі Азарову виконувати обов'язки прем'єр-міністра.[18][21][22][23]
23 січня 2005 року новообранийПрезидент УкраїниВіктор Ющенко, у зв'язку зі складенням повноважень Кабінетом Міністрів перед новообраним президентом, доручив уряду продовжувати виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.[24]
24 січня 2005 року президент Ющенко звільнив Миколу Азарова від виконання обов'язків прем'єра і призначив на цю посаду Юлію Тимошенко.[25][26][27] Після цього Тимошенко двічі проводила засідання з діючим складом уряду і протягом двох тижнів вони спільно вирішували невідкладні питання до затвердження Тимошенко на посаді прем'єр-міністра та формування нового складу уряду 4 лютого.[28][29] Формально Ющенко звільнив 18 міністрів колишнього уряду у попередній день 3 лютого.[30][31]
