Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Другий уряд Арсенія Яценюка

Не слід плутати з Першим урядом Арсенія Яценюка.
Другий уряд Арсенія Яценюка
Україна Україна
18-й Кабінет міністрів Україна
Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк на зустрічі з Віцепрезидентом США Джо Байденом у Києві, 22 квітня 2014 року
Дата формування27 листопада 2014
Дата розпуску14 квітня 2016 (1 рік, 4 місяці, 18 днів)
Люди та організації
Президент УкраїниПорошенко Петро Олексійович
Прем'єр-міністр УкраїниЯценюк Арсеній Петрович
Список голів урядуСписок прем'єр-міністрів України
Партія(ї)Народний фронт
Історія
ВибориПарламентські вибори в Україні 2014
ПопереднійПерший уряд Арсенія Яценюка
НаступнийУряд Володимира Гройсмана

Другий уряд Арсенія Яценюка — 18-й Кабінет Міністрів України, що працював із грудня 2014 до квітня 2016 року у складі коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна» у Верховній Раді України VIII скликання.

27 листопада було проголосовано кандидатуру прем'єр-міністра Яценюка. За нього проголосував 341 депутат. 2 грудня було проголосовано пакетом за міністрів; за це проголосувало 288 народних депутатів.

Депутатська група (фракція) За Проти Утрималося Не голосувало Відсутні
▌Блок Петра Порошенка 139 2 2 1 1
▌Народний фронт 83 0 0 0 0
▌Опозиційний блок 1 0 0 28 11
▌Об'єднання «Самопоміч» 32 0 0 0 0
▌Радикальна партія Олега Ляшка 21 0 1 0 0
▌Батьківщина 18 0 0 0 1
▌Економічний розвиток (депутатська група) 16 0 0 2 1
▌Воля народу (депутатська група) 19 0 0 0 1
▌Позафракційні 12 0 4 9 13
Загалом (418) 341 2 7 40 28

Голова уряду і його заступники

Віце-прем'єр-міністри

Посада Фото Очільник Сфера Партійність Час перебування на посаді
Віце-прем'єр-міністр Вощевський Валерій Миколайович Інфраструктура, екологія, природні ресурси, будівництво, зв'язок Радикальна партія з 2 грудня 2014 по 17 вересня 2015
Віце-прем'єр-міністр Зубко Геннадій Григорович Регіональна політика, ЖКГ Безпартійний з 2 грудня 2014
Віце-прем'єр-міністр Кириленко В'ячеслав Анатолійович Гуманітарна політика Народний Фронт з 2 грудня 2014

Міністри

Блок Порошенка «Солідарність» (БПП)
11
безпартійні
11
Народний фронт (НФ)
3
президентська квота
2
Батьківщина (ВОБ)
1
Посада Фото Очільник Партійність Час перебування на посаді
Міністр юстиції Павло Петренко Народний фронт з 2 грудня 2014
Міністр молоді та спорту Ігор Жданов Батьківщина з 2 грудня 2014
Міністр культури В'ячеслав Кириленко Народний фронт з 2 грудня 2014
Міністр освіти і науки Сергій Квіт Блок Петра Порошенка з 2 грудня 2014
Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр праці та соціальної політики Павло Розенко Блок Петра Порошенка з 2 грудня 2014
Міністр екології та природних ресурсів Шевченко Ігор Анатолійович Безпартійний з 2 грудня 2014 по 2 липня 2015
Міністр закордонних справ Павло Клімкін Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр аграрної політики та продовольства Олексій Павленко Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков Народний фронт з 2 грудня 2014
Міністр оборони Степан Полторак Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр регіонального розвитку, будівництва
та житлово-комунального господарства 		Геннадій Зубко Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський Безпартійний з 2 грудня 2014
Міністр фінансів Наталія Яресько Безпартійна з 2 грудня 2014
Міністр інформаційної політики Юрій Стець Блок Петра Порошенка з 2 грудня 2014
Міністр Кабінету Міністрів Ганна Онищенко Безпартійна з 2 грудня 2014

Результати діяльності

10 грудня 2014 року Кабінет Міністрів України з подачі ЄБРР затвердив Альгірдаса Шемету українським бізнес-омбудсменом[1]. Президент ЄБРР Сума Чакрабарті назвав це «справжнім прогресом», оскільки ЄБРР лобіював введення такої посади протягом тривалого часу, наштовхуючись на саботаж попередньої влади в Україні.[2]

За час діяльності другого уряду Арсенія Яценюка:

  • Зменшено загальну кількість податків, але збільшено податковий тиск на конкретного громадянина. [джерело?]
  • Забезпечено енергетичну незалежність України. Диверсифікація поставок вугілля: імпорт з РФ в 2015 році склав 628 тис. тонн, що на 69 % менше, ніж в 2014 році. Імпорт з ПАР в 2015 році виріс на 139 % і склав 897 тис. тонн (в 2014 році — 376 тис. тонн).[3]
  • Здійснено перехід до ринкових тарифів на газ та електроенергію і введено систему субсидій.[3]
  • Створено кіберполіцію, поліцію охорони, підрозділи з протидії наркозлочинності, внутрішньої безпеки, захисту економіки. [3]
  • Скасовано спеціальні пенсії міністрам, народним депутатам, чиновникам, суддям, прокурорам (крім військовослужбовців та науковців). З червня 2015 р. запроваджено призначення всіх видів пенсій за нормами єдиного закону.[3]
  • Впроваджено реформу системи державних закупівель.[3]
  • Підписано Угоду про «відкрите небо» між Україною та США.[3]

Оцінки

Схвальні оцінки

У червні 2015 року президент ЄБРР сер Сума Чакрабарті високо оцінив прогрес, що його досягнув уряд Арсенія Яценюка у таких сферах, як енергетична безпека, газові тарифи, фіскальні реформи, верховенство права, державні закупівлі та очищення фінансової системи.[4] Він також назвав цей уряд в Україні «найбільш орієнтованим на реформи» та «однією з найпрофесійніших адміністрацій, з якою ЄБРР коли-небудь працював».[2]

У травні 2015 року американський економіст Лоуренс Саммерс висловив думку, що: «Україна за 12 місяців зробила більше для реформування системи субсидування ніж більшість країн роблять за 12 років».[5]

Критика

Екс Міністр аграрної політики та продовольства України в уряді Арсенія Яценюка Ігор Швайка зазначає, що 24 лютого прем'єр-міністр Арсеній Яценюк ініціював службове розслідування роботи керівництва Державної фіскальної служби не для вирішення проблеми чи боротьби з корупцією, а виключно для відводу уваги громадськості від відсутності реформ і навіть відсутності уявлення якими мають бути реформи в Уряді.[6]

Спроба відставки

16 лютого 2016 року парламент здійснив спробу висловити недовіру уряду Яценюка. Відповідний проєкт постанови було внесено головою фракції БПП Юрієм Луценком[7]. Втім проєкт не набрав необхідної кількості голосів. Зокрема із фракції БПП проголосувало лише 97 із 136 депутатів. Не підтримали відставку й більшість депутатів з опозиційних фракцій[7].

Відставка

Влітку 2015 року Шевченка попросили піти після того, як його звинуватили у зв’язках з олігархом-регіоналом Олександром Онищенком, і літав на його літаку з Європи до Києва. Ця історія серйозно вдарила по Юлії Тимошенко, яку звинуватили у тому, що вона продала свою квоту одіозному "регіоналу". В результаті, Верховна Рада проголосувала за відставку Ігоря Шевченка, який став першим "відставником" уряду Яценюка.

Ще одним "літуном", став Зорян Шкіряк, який будучи головою Держслужби з надзвичайних ситуацій, влаштував в квітні минулого року епічну операцію з евакуації українських громадян з постраждалого від землетрусу Непалу. Виявилося, що під шумок Шкіряк прихопив з собою свою даму серця Катерину Храмову. Протягом евакуації двічі ламався літак, і замість доби українців "рятували" протягом тижня. Причому, в підсумку українці були вивезені рейсовим бортом. В результаті, Шкіряку довелося звільнитися з посади керівника ДСНС.

Окремо варто вказати на скандали всередині урядової команди. Так, першою "ластівкою" стало звільнення з уряду Олександра Боровика, який звинуватив керівництво Кабміну у тому, що воно заважало його роботі. Далі пішли звільнення міністрів, які, щоправда, окрім випадку з Ігорем Шевченком, не були проголосовані Верховною Радою. Мова про міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, міністра інформаційної політики Юрія Стеця, міністра охорони здоров'я Олександра Квіташвілі, міністра аграрної політики і продовольства Олексія Павленка.

Всі вони заявили про відставку, але після перемовин президента та американських партнерів синхронно дали задню. В результаті, Павленко, який зайшов до уряду за квотою "Самопомічі", перестав слухати керівництво своєї партії, відмовившись уходити у відставку. Аналогічна історія відбулася з міністром молоді та спорту Ігорем Ждановим, якого відкликала Юлія Тимошенко. В результаті, міністр-політолог демонстративно порвав відносини з "Батьківщиною". Несподівано повернувся Стець, який подав заяву про відставку ще восени минулого року. Ніяк не міг вирішити свою майбутню долю Андрій Пивоварський, який також відкликав заяву про відставку, але вже в березні все ж таки пішов у "довічну" відпустку, з якої повертатися у Кабмін вже не збирається.

На цьому фоні виділився міністр економіки Айварас Абромавичус, звинувативши в протягуванні корупційних схем заступника голови фракції БПП, одного з найближчих людей президента Ігоря Кононенка. Він – єдиний, хто відмовився повертатися у Кабмін після масового повернення міністрів. Втім, керівництво НАБУ, яке відкрило справу щодо діяльності Кононенко, оперативно заявило про відсутність будь-яких доказів кримінальних дій, після чого цю історію успішно зам’яли[8].

14 квітня 2016 року другий уряд Арсенія Яценюка було відправлено у відставку[9]. Замість нього на посаду призначено Володимира Гройсмана[10].

Примітки

  1. ↑ Бізнес-омбудсменом України став Альгірдас Шемета / Espreso.tv, 10 грудня 2014, 19:15. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  2. ↑ а б Speech transcript: the way forward for Ukraine [Архівовано 17 березня 2018 у Wayback Machine.] — EBRD, 09.06.2015. (англ.)
  3. ↑ а б в г д е Урядовий портал. Архів оригіналу за 27 вересня 2017.
  4. ↑ Президент ЕБРР приветствует реформы в Украине [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] — ЕБРР, 09.06.2015. (рос.)
  5. ↑ Lawrence Summers. Reform-minded Ukraine merits debt reduction [Архівовано 31 травня 2015 у Wayback Machine.] // Financial Times, May 17, 2015. (англ.)
  6. ↑ Зачем Арсений Яценюк устроил показательную порку налоговикам [Архівовано 1 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ а б Проект Постанови про відповідальність Кабінету Міністрів України (щодо прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів України). Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 16 лютого 2016.
  8. ↑ Чим запам’ятається другий уряд Яценюка: скандали року. Волинські новини. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 8 травня 2022.
  9. ↑ Проект Постанови про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016.
  10. ↑ Проект Постанови про Кабінет Міністрів України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya