Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Другий уряд Віктора Януковича

Другий уряд Віктора Януковича
Україна Україна
13-й Кабінет міністрів Україна
Дата формування4 серпня 2006
Дата розпуску18 грудня 2007
Люди та організації
Президент УкраїниВіктор Андрійович Ющенко
Прем'єр-міністр УкраїниЯнукович Віктор Федорович
Список голів урядуСписок прем'єр-міністрів України
Партія(ї)Партія Регіонів
Історія
ВибориПарламентські вибори в Україні 2006
ПопереднійУряд Юрія Єханурова
НаступнийДругий уряд Юлії Тимошенко

Дру́гий у́ряд Ві́ктора Януко́вича функціонував з 4 серпня 2006 р. по 17 грудня 2007 р.

Створення уряду

7 липня 2006 року у Верховній Раді було утворено «Антикризову коаліцію», до якої увійшли Партія регіонів, Соціалістична партія та Комуністична партія.[1]

4 серпня 2006 «Антикризова коаліція» у Верховній Раді — утворила «Другий уряд Віктора Януковича»; це відбулося лише через 4,5 місяця після голосування на «Парламентських виборах 2006 року». Тобто процес формування уряду після виборів був «надзвичайно розтягнутим» — на виборах-2006 перемогли «партії помаранчевої коаліції» (БЮТ, Блок «Наша Україна», СПУ), але внаслідок позиції президента Ющенка — замість «помаранчевого уряду» було сформовано «Другий уряд Януковича», в який увійшли «9 міністрів від блоку „Наша Україна“ та президента Ющенка»:

  • Увесь силовий блок :
 — міністр оборони (згідно з Конституцією це була квота президента) — Анатолій Гриценко;
 — міністр внутрішніх справ Юрій Луценко;
 — міністр з надзвичайних ситуацій — Віктор Балога (звільнений постановою ВР № 201-V від 5 жовтня 2006 року);
 — міністр юстиції — Роман Зварич.
 — міністр охорони здоров'я — Юрій Поляченко;
 — міністр культури і туризму — Ігор Ліховий;
 — міністр у справах сім'ї, молоді і спорту — Юрій Павленко.

За призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром проголосували 271 депутат.[3][4][5] У той же день Верховна Рада прийняла постанови про звільнення попереднього прем'єр-міністра Юрія Єханурова і припинення повноважень членів його уряду.[6][7] Після цього Янукович представив склад нового уряду, і Верховна Рада затвердила його 269-ма голосами.[3][8][9]

Створення «Антикризової коаліції» супроводжувалося численними «політичними скандалами». Й «Кабмін Януковича-2006» вже через два місяці роботи — опинився у стані «внутрішнього розколу», коли «міністри від „Нашої України“» займали позицію іншу, аніж прем'єр Янукович. А вже 5 жовтня 2006 (повторна заява 16 жовтня 2006) — лідер фракції «Нашої України» у Верховній Раді Р. Безсмертний заявив про перехід «Нашої України» в опозицію; та про вихід з уряду «міністрів від Нашої України» (офіційно «Наша Україна» перейшла в опозицію з 17.10.2006; прем'єр Янукович поступово звільняв з уряду «міністрів від Нашої України» — з жовтня 2006 по січень 2007)[2][10][11]. Тобто коаліція «Нашої України» з «Партією регіонів» протрималася всього лише з серпня по жовтень (два місяці).

Тобто з жовтня 2006 — в Україні розпочалася «Політична криза „другої половини 2006“ та 2007 року» — в таких умовах кризи «Другий уряд Януковича» працював фактично увесь свій термін.

Фракція Так Ні Утримався Не голосував Відсутні
Партія Регіонів 179 0 2 4 1
Блок Юлії Тімошенко 5 0 0 0 124
Блок «Наша Україна» 34 0 0 6 40
СПУ 30 1 0 0 2
КПУ 21 0 0 0 0
Усі фракції 269 1 2 10 167

Склад уряду

Віцепрем'єри

Віцепрем'єри, затверджені постановою Верховної Ради України № 88-V від 4 серпня 2006 року.

призначені в 2007 році:

Міністри

Міністерство Керівник Партія Дата призначення Постанова ВР
Міністерство агропромислового комплексу Мельник Юрій Федорович УНП 4.08.2006 88-V
Міністерство внутрішніх справ Цушко Василь Петрович СПУ 1.12.2006 412-V
Міністерство вугільної промисловості Тулуб Сергій Борисович Партія регіонів 4.08.2006 88-V
Міністерство економіки Кінах Анатолій Кирилович ПППУ 21.03.2007 794-V
Міністерство з питань житлово-комунального господарства Попов Олександр Павлович безпартійний 21.03.2007 796-V
Міністерство закордонних справ Яценюк Арсеній Петрович безпартійний 21.03.2007 792-V
Міністерство культури і туризму Богуцький Юрій Петрович НДП 1.11.2006 294-V
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій Шуфрич Нестор Іванович СДПУ(О) 12.12.2006 429-V
Міністерство оборони Гриценко Анатолій Степанович безпартійний 4.08.2006 88-V
Міністерство освіти і науки Ніколаєнко Станіслав Миколайович СПУ 4.08.2006 88-V
Міністерство охорони здоров'я Поляченко Юрій Володимирович, Гайдаєв Юрій Олександрович КПУ 23.03.2007 832-V
Міністерство охорони навколишнього середовища Джарти Василь Георгійович Партія регіонів 4.08.2006 88-V
Міністерство палива й енергетики Бойко Юрій Анатолійович РПУ 4.08.2006 88-V
Міністерство праці і соціальної політики Папієв Михайло Миколайович СДПУ(О) 4.08.2006 88-V
Міністерство промислової політики Головко Анатолій Іванович КПУ 4.08.2006 88-V
Міністерство регіонального розвитку і будівництва Яцуба Володимир Григорович 21.03.2007 795-V
Міністерство у справах сім'ї, молоді і спорту Корж Віктор Петрович Партія регіонів 1.12.2006 410-V
Міністерство транспорту і зв'язку Рудьковський Микола Миколайович СПУ 4.08.2006 88-V
Міністерство юстиції Лавринович Олександр Володимирович безпартійний 1.11.2006 295-V
Міністр у зв'язках з Верховною Радою Ткаленко Іван Іванович Партія регіонів 4.08.2006 88-V
Міністр Кабінету міністрів Толстоухов Анатолій Володимирович НДП, у квітні 2007 р. перейшов до Партії регіонів 4.08.2006 88-V

Історія призначень

Постановою Верховної Ради України № 88-V від 4 серпня 2006 року призначені

1 листопада 2006 року призначені Богуцький Юрій Петрович і Лавринович Олександр Володимирович . 1 грудня 2006 року призначені Корж Віктор Петрович і Цушко Василь Петрович. 12 грудня 2006 року постановою ВР № 429-V призначений Шуфрич Нестор Іванович

12 січня 2007 року постановою ВР № 597-V призначений віце-прем'єр-міністром Радченко Володимир Іванович (звільнений 25 травня). 8 лютого 2007 року постановою ВР № 647-V призначений віце-прем'єр-міністром Слаута Віктор Андрійович.

21 березня 2007 року призначені

23 березня 2007 року призначений Юрій Гайдаєв. 25 травня призначений Кузьмук Олександр Іванович

30 вересня 2007 року Василь Цушко пішов у відставку.

Падіння кабінету

Президент Ющенко розпустив парламент 2 квітня 2007 року, оскільки вважав, що уряд діяв незаконно під час української політичної кризи 2007 року. Ющенко стверджував, що Конституція дозволяє змінювати сторони лише цілим парламентським блокам, а не окремим депутатам. Ющенко, Янукович і спікер парламенту Олександр Мороз домовилися в кінці травня 2007 року, що вибори відбудуться 30 вересня, за умови, що щонайменше 150 опозиційних і пропрезидентських депутатів офіційно відмовляться від своїх місць, тим самим створивши правові підстави для розпуску парламенту. Так і сталося.

Див. також

Примітки

  1. РЕГІОНИ, СОЦІАЛІСТИ І КОМУНІСТИ СТВОРИЛИ АНТИКРИЗОВУ КОАЛІЦІЮ. Українська правда (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  2. а б «Наша Україна» пішла в опозицію разом зі своїми міністрами. Сайт «gazeta.ua», 17.10.2006. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 12 квітня 2011.
  3. а б Стенограма вечірнього засідання Верховної Ради 4 серпня 2006 року. www.rada.gov.ua. Процитовано 23 лютого 2023.
  4. Про призначення Януковича В.Ф. Прем'єр-міністром України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  5. ЯНУКОВИЧ - ПРЕМ'ЄР. Мороз показав йому його місце. Українська правда (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  6. Про звільнення Єханурова Ю.І. з посади Прем'єр-міністра України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  7. Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  8. Про формування складу Кабінету Міністрів України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  9. ЗНАЙОМТЕСЯ, НОВИЙ УРЯД ЯНУКОВИЧА. Українська правда (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  10. Ольга Макарчук. «Наша Україна в опозиції (пропрезидентська Наша Україна відмовилася від участі в широкій коаліції з Партією Регіонів, КПУ та СПУ)». Британське інформ-агентство «BBC», Київ, 4.8.2006.
  11. «Наша Україна» ще раз заявить про перехід в опозицію. Сайт РБК-Украина, 16.10.2006. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 12 квітня 2011.
Kembali kehalaman sebelumnya