Перша леді України Олена Зеленська заявила, що «наш опір, як наша майбутня перемога, набула особливо жіночого обличчя», і похвалила українських жінок за службу в армії, виховання дітей у військовий час та надання основних послуг.
Під час окупації й анексії Криму
За словами Зареми Барієвої, з 2014 року Кримськотатарський ресурсний центр зареєстрував цілий ряд репресивних дій щодо жінок. Так, відомо про 18 обшуків, проведених у журналісток, блогерок і навіть вчительки кримськотатарської мови. П'ять жінок притягнено до кримінальної відповідальності за громадянську активність, відкрито 21 адміністративну справу. Російські силовики здійснили три спроби притягнення до кримінальної відповідальності (на щастя, всі три жінки наразі на свободі), на двох переселенок з Криму на півострові чекає заочний арешт. Є відомості про два випадки тиску на адвокаток та один — насильницького викрадення активістки з метою залякування. Найгіршим проявом свавілля окупантів стали 12 смертей громадських активісток за нез'ясованих обставин. Особливо прискіпливу увагу російські силовики приділяють членкиням забороненого з 2016 року Меджлісу кримськотатарського народу та його місцевих філіалів. Під юридичне переслідування та залякування потрапили 4 членкині Меджлісу та понад 200 його місцевих активісток. 26 делегаток Курултаю кримськотатарського народу були змушені обмежити свою активність через погрози їхнього переслідування.[5]
Від імені цих жінок виступила адвокатка Еміне Авамілєва, яка проживала на окупованому півострові. Вона та інші активісти забороненого окупантами Меджлісу перебувають під постійною увагою ФСБ та прокуратури. Найпоширенішою практикою стала масова розсилка «застережень про неприпустимість порушення законодавства» напередодні пам'ятних дат — Дня незалежности України, Дня пам'яті жертв депортації кримських татар, Дня кримськотатарського прапора тощо. Втім Авамілєва підкреслила, що вона та інші активістки не відмовляться і надалі працювати над розвитком національної ідентичности кримських татар.
Під час війни значно збільшилася кількість жінок, які служать в українській армії, при цьому кілька посад, які були зарезервовані лише для чоловіків, стали доступними і для жінок.[6][7][8] До 2016 року 8,5 % українських військових становили жінки, а до березня 2021 року їхня кількість зросла до понад 15 %.[9][10]
Жінки в українській армії все ще стикаються зі значним рівнем дискримінації та стигматизації, як формально, так і з-за відсутности належної уніформи та декретної відпустки, а також від своїх однополчан.[11] Домагання та сексуальне насильство щодо солдаток є поширеним і рідко повідомляються чи розслідуються.[12]
Насильство проти жінок, як цивільних, так і військових, було важливою проблемою під час російсько-української війни, причому рівень зґвалтування та домашнього насильства був широко поширеним.[13] У 2014 році рівень сексуального насильства зріс майже вдвічі порівняно з 2007 роком.[14]
Значна кількість жінок зголосилася воювати на користь українських військ у відповідь на російське вторгнення.[15][16][17][18][19] Міа Блум і Софія Москаленко з Університету штату Джорджія заявили, що «українські жінки історично насолоджувалися незалежністю, яка не поширена в інших частинах земної кулі», і що «Україна пропонує унікальне уявлення про роль, яку жінки можуть відігравати у захисті нації та як власних лідерів».[20] В репрезентативному загальнонаціональному опитуванні, проведеному 3-4 березня 2022, 59% українських жінок заявили, що "готові особисто взяти участь у збройному спротиві, щоб покласти край російській окупації України". Після повномасштабного вторгнення почалося збільшення чисельності жінок усіх категорій особового складу. Станом на 1 березня 2023 року у ЗСУ працювали 60 538 жінок (у 2,5 рази більше за 2014 рік). Із них 42 898 військовослужбовиць, 7416 офіцерок (майже всемеро більше за 2014), 11 215 сержантсько-старшинського складу, 22 832 солдаток, 1500 курсанток і 18 101 особа цивільного складу.[21]
У перші дні вторгнення польова медикиня Інна Дерусова врятувала життя понад 10 солдатів під час боях за Охтирку, перш ніж загинула під час російського артилерійського обстрілу. 12 березня 2022 року Дерусова стала першою жінкою, якій посмертно присвоєно найвище національне військове звання Героя України.
28 листопада 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков в ході Шостого жіночого форуму повідомив, що з моменту російського вторгнення в Україну в Україні загинула 101 жінка-військовослужбовиця, 100 отримали поранення, 50 вважаються зниклими безвісти.
Журналістки
Жінки відіграли важливу роль як журналістки під час російського вторгнення.[22][23] Лінн Елбер з Associated Press заявила, що «присутність жінок, які висвітлюють в Україні, відбувається на тлі традиційних ролей та очікувань», але ця присутність «змінила природу репортажів про війну. Вони охоплюють тактику війни, але дають рівні міра до її плати». Станом на 23 березня двоє з п'яти журналістів, що підтверджено були вбиті під час російського вторгнення, були жінками: Олександра Кувшинова та Оксана Бауліна.[24][25]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
_after_shelling_on_18_March_2022_(01).jpg)
.svg){kind=small}
