|
Газотранспортна система України Газотра́нспортна систе́ма (ГТС) Украї́ни — одна з найбільших у світі газотранспортних систем. Вона виконує дві основні функції: забезпечення природним газом внутрішніх споживачів, а також транзит природного газу через територію України у країни Західної та Центральної Європи[1]. Характеристика Параметри станом на березень 2009[2]:
Газотранспортна система включає також під'їзні шляхи, захисні споруди тощо. Стан ГТСНа початок 2006 року:
У 2005 році балансові втрати газу при транспортуванні по ГТС України становили 1,06 млрд м3 (0,5 % загального обсягу, що надійшов у країну). Під час транспортування російського газу до Європи Укртрансгаз витрачає близько 7 млрд м3 газу на рік (технологічний газ)
«Низьку ціну на транспортування газу з Росії до ЄС Україна компенсувала низькими цінами на блакитне паливо для внутрішніх споживачів. По суті, коштом Укртрансгазу оплачували субсидії бізнесу та населенню, а компанія не мала змоги виділяти достатньо грошей на модернізацію ГТС, — каже Володимир Омельченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова. — На ці потреби щороку слід виділяти щонайменше $500 млн, а реально протягом кількох років ці статті витрат фінансували на 25–30 %». «Принаймні третину грошей, які виділяли на ГТС, розкрадали, — розвиває тему Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club. — Саме тому потрібних регламентних робіт із підтримки ГТС у належному стані не виконували, технічні кондиції системи почали погіршуватися, і країни Євросоюзу всерйоз занепокоїлися»[5]. Обсяги транзиту природного газу територією УкраїниНафтогаз України наводить щорічні обсяги транспортування газу через територію України в діаграмі -[6] — починаючи з 1991. В 2016 році через українську ГТС транзит російського газу до країн Європи склав 82,2 млрд м3, в 2015 році — 67,1 млрд м3[7].
Необхідні інвестиціїНа березень 2009 року[2] загальна сума інвестицій, необхідних для модернізації та реконструкції ГТС України, становить $3 млрд. 18,5 млн, зокрема:
Вартість модернізації та реконструкції ГТС України є набагато нижчою, ніж будівництво нових газомагістралей, як ті самі «Північний потік» і «Південний потік» ($73 млрд[11]). Пріоритетні проєкти модернізації та реконструкції
Спільна ЄС–Україна міжнародна конференція щодо модернізації газотранзитної системи УкраїниВідбулася 23 березня 2009 року у Брюсселі. В ході конференції підписана Спільна заява[12] України, міжнародних фінансових інституцій і Європейської комісії, що створює дипломатичні й організаційні передумови для започаткування процесу повного реформування газотранспортної системи України від радянського типу до європейського зразка, в тому числі будівництво нових газовимірювальних станцій на східному кордоні України. За участю Єврокомісії і міжнародних фінансових інституцій зафіксовано позицію щодо додаткового розширення потужностей ГТС на 60 млрд кубометрів газу на рік за рахунок вкладення $5–6 млрд. Опісля подій 2014 було заявлено про ймовірність втрати контролю над ГТС Україною, і його передача до компаній сторонніх держав[13]. Управління ГТС УкраїниПередумови створення незалежного оператора ГТС України2014 року, Україна вирішила розширити економічні відносини з країнами ЄС і стати повноправною учасницею газового ринку Європи — для цього уряд України підписав Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, згідно з якою взяв на себе зобов'язання провести в країні реформи. Зокрема, на ринку природного газу — анбандлінг (відокремлення діяльності з транспортування газу від видобутку, розподілу, постачання природного газу) та перехід на добове балансування[14]. 2015 року Верховна Рада України прийняла закон «Про ринок природного газу»[14]. 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 496 "Про відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу[14]. 2017 року, АТ «Магістральні газопроводи України» зареєстроване Державним реєстратором. Дані про Товариство внесені в Єдиний державний реєстр про проведення державної реєстрації юридичної особи[14]. 04 лютого 2019 року — АТ «Укртрансгаз» ухвалило рішення про заснування ТОВ «Оператор ГТС України»[14]. 05 лютого 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС» зареєстроване Державним реєстратором. Дані про Товариство внесені в Єдиний державний реєстр про проведення державної реєстрації юридичної особи[14]. 01 червня 2019 року — з АТ «Укртрансгаз» переведено більше 10 тисяч співробітників в ТОВ «Оператор ГТС України»[14]. З 01 липня 2019 року АТ «Укртрансгаз» передав функцію технічної експлуатації газотранспортної системи в ТОВ «Оператор ГТС України»[14]. 18 вересня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи», якою обрав модель відокремлення діяльності з транспортування природного газу як модель відокремлення для оператора ГТС, яка перебуває в державній власності та не підлягає приватизації. Постановою визначено, що ТОВ «Оператор ГТС України» має право подати до НКРЕКП запит на сертифікацію як оператора ГТС. А також затверджено план заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора ГТС, зокрема — передача ТОВ «ОГТСУ» у власність та управління державній компанії ПАТ «Магістральні газопроводи України», що підпорядкована Міністерству фінансів України[14]. 27 вересня 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС України» розпочало підписну кампанію: учасникам ринку газу запропоновано укласти договір на транспортування з відкладальною обставиною[14]. 01 жовтня 2019 року — Центральну фізичну та комерційну диспетчерську АТ «Укртрансгаз», що координує роботу ГТС України, переміщено в приміщення ТОВ «Оператор ГТС України»[14]. 04 жовтня 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС України» подало до НКРЕКП заявку на сертифікацію як оператора газотранспортної системи. Паралельно з цим заявка була подана до Секретаріату Енергетичного співтовариства Євросоюзу[14]. 07 жовтня 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС України» погодив з Секретаріатом Енергетичного співтовариства зміни до нормативно-правової бази для проведення анбандлінгу та надав їх відповідним державним органам для опрацювання[14]. 18 вересня 2019 року — Постанова Кабінету Міністрів України № 791-р, якою Міністерству фінансів передаються повноваження з управління корпоративними правами держави щодо акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України»[14]. 12 листопада 2019 року — ТОВ «Оператор ГТС України» подав пакет документів до НКРЕКП на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу[14]. 15 листопада 2019 року — Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу», який дозволяє здійснити відокремлення від НАК «Нафтогаз України» діяльності з транспортування природного газу (анбандлінг)[14]. 22 листопада 2019 року — НКРЕКП схвалила попереднє рішення про сертифікацію ТОВ «Оператор ГТС України». 17 грудня 2019 року — Секретаріат Енергетичного співтовариства погодив сертифікацію Оператора ГТС України. 24 грудня 2019 року — НКРЕКП ухвалила остаточне рішення з 01 січня 2020 року сертифікувати та ліцензувати ТОВ «Оператор ГТС України», а також встановити тарифи на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу з ГТС на міждержавних з'єднаннях на 2020—2024 роки[14]. ТОВ «Оператор ГТС України»Починаючи з 1 січня 2020 року, ТОВ «Оператор ГТС України» є сертифікованим оператором газотранспортної системи України і є повністю незалежним від вертикально-інтегрованих підприємств[15]. Акціонером ТОВ «Оператор ГТС України» є АТ «Магістральні газопроводи України» (МГУ), що знаходиться у 100 % володінні Міністерства фінансів України[15]. За період з січня по червень 2021 року ТОВ «Оператор ГТС України» отримала прибуток у розмірі 5,6 мільярда гривень[16]. 5 вересня 2023 внесене рішення засновників щодо припинення «МГУ» в результаті реорганізації[17]. ПерспективиУ довгострокових планах ТОВ «Оператора ГТС України» розглядає використання регіональної та транспортної інфраструктури газопроводів для місцевих перевезень водню у великих кількостях та для експорту[18]. Здійснення синхронізації енергосистеми та газової інфраструктури відбуватиметься відповідно до «Ініціативи зеленого водню для Європейського Зеленого курсу 2x40 ГВт». На Україну як наймасштабнішого учасника серед усіх країн-учасниць Енергоспівтовариства, виділено створення 10 ГВт нових потужностей з виробництва «зеленого» водню, з яких більшість призначена для експорту до Європейського Союзу. Надлишкову енергію з відновлювальних джерел планується перетворювати на синтетичний газ та закачувати в трубопровід[19]. У серпні 2020 року «Регіональна газова компанія» у співпраці з низкою українських інститутів почала масштабні дослідження щодо перспектив використання водню та його сумішей у мережах низького та середнього тиску[20]. До повномасштабної агресії проти України РФ була головним постачальником газу до Європи. Війна та пошкодження газопроводу «Північний потік» у 2022 році призвели до переорієнтації ЄС на інших постачальників. Як наслідок, у 2023 році транзит газу через Україну скоротився до 15 млрд м³, що є лише 8 % від пікових обсягів експорту російського газу різними маршрутами у 2018-2019 роках. Після 31 грудня 2024 року Україна не планує продовжувати транзитні відносини, які забезпечували транспортування газу з Росії до Європи протягом десятиліть[21][22]. Після завершення транзитного контракту з «Газпромом» наприкінці 2024 року ГТС переорієнтовується на забезпечення внутрішніх потреб і транзиту між країнами ЄС. Система працюватиме в реверсному режимі, транспортуватиме газ із підземних сховищ до різних регіонів країни, зокрема зі сходу на захід. Однак, через зниження обсягів транспортування, можливе послаблення тиску в системі, що потребує додаткового використання компресорів та заповнення сховищ. Національний план розвитку ГТС на 2024–2033 роки передбачає модернізацію газопроводів, оновлення компресорних станцій і підготовку інфраструктури до транспортування «зеленого» водню, що відповідає тенденціям європейської декарбонізації. Див. також
Примітки
Посилання
Література
|
