Афроамериканці — найбільша расова меншина США і друга за кількістю расова група (після білих).
У 2008 році президентом США вперше у історії було обрано афроамериканця Барака Обаму, матір якого була білою американкою, а батько — іммігрантом з Кенії. .::::::::::::::::читати далі
Америка́но-мексика́нська війна́ — військовий конфлікт між США та Мексикою в 1846—1848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі.
Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія та Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада та Юта. Американські політики провели в напруженні декілька років, обговорюючи проблему рабовласництва на нових територіях, і нарешті зважилися на Компроміс 1850 року (лише Каліфорнія була визнана штатом, вільним від рабства)..::::::::::::::::читати далі
Тринадцята поправка до Конституції США (англ.Thirteenth Amendment to the United States Constitution) була прийнята Конгресом 31 січня1865 року і ратифікована 18 грудня того ж року. Вона була прямим наслідком Громадянської війни. Тринадцята поправка забороняє рабство і будь-яку примусову працю, крім тих випадків, коли така праця є покаранням за злочин.
Президент Лінкольн та його соратники хвилювалися про те, що видана 1863 року Прокламація про звільнення рабів буде розглядатися лише як тимчасовий воєнний засіб, тому було вирішено прийняти поправку до Конституції.
У контексті історії рабства Америки вільні кольорові люди (фр. gens de couleur libres; ісп. gente de color libre) були людьми змішаного африканського, європейського, а іноді і індіанського походження, які не були поневолені. Цей термін виник у французьких колоніях, включаючи Французьку Луїзіану та поселення на Карибських островах, такі як Сан-Домінго (Гаїті), Сент-Люсія, Домініка, Гваделупа та Мартиніка, де склалася окрема група вільних кольорових людей. Звільнені африканські раби були включені в термін аффранчі[en], але історично вони вважалися відмінними від вільних темношкірих людей. На цих територіях та великих містах, зокрема Новому Орлеані та тих містах, які належали іспанцям, розвивався значний клас передусім вільних людей змішаної раси. Колоніальні спільноти класифікували людей змішаної раси різними способами, в цілому пов'язаними з зовнішніми ознаками та африканським походженням. Расові класифікації були численними в Латинській Америці.
Термін gens de couleur часто застосовувався у західноіндійськихколоніях Франції до скасування рабства, де це була коротка форма ens de couleur libres. Він конкретно стосувався вільних людей змішаної раси, насамперед африканських та європейських.
У тринадцяти колоніях, розселених англійцями (які згодом стали {{США}}), термін вільний {{негр}} часто використовувався для охоплення одного і того ж класу людей - тих, хто юридично вільний і етнічно африканського походження.
З кінця 18-го століття до початку гаїтянської революції, Сан-Домінго було юридично розділене на три групи: вільні білі люди; звільнені (аффранчі) та раби . Більше половини аффранчі були вільними кольоровими людьми; інші вважалися звільненими чорними рабами. Крім того, марони (утікаючі раби) іноді мали змогу створити незалежні невеликі громади та своєрідну свободу в горах, поряд із поселеннями споконвічних таїнських людей Гаїті. .::::::::::::::::читати далі
Обрані афроамериканці. Політики, релігійні та громадські діячі
Букер Таліафер (або Тальяферро) Вашингтон (англ.Booker Taliaferro Washington; 5 квітня1856, Вірджинія — 14 листопада1915, Таскігі, Алабама) — один з найвидатніших просвітителів та борців за освіту афроамериканців, оратор, політик, письменник.
Букер Вашингтон народився на одній з плантацій в штаті Вірджинія5 квітня1856 року. Він був сином чорної рабині та невідомої йому білої людини. Його мати працювала куховаркою в будинку плантатора. У дитинстві, як й інші раби, не мав прізвища, а після закінчення Громадянської війни 1861–1865 років в США, яка принесла визволення чорношкірим рабам, Букер вибрав собі прізвище першого Президента США Джорджа Вашингтона.
Після того як Авраам Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення рабів, що поклала кінець експлуатації негрів та надала їм свободу від своїх колишніх господарів, мати Букера залишила плантацію. Разом зі своїми дітьми вона перебралася в місто Малден, штат Західна Вірджинія, поряд із столицею штату Чарлстон. Там маленький Букер самостійно вивчився читанню, а потім закінчив недільну школу, відкриту для дітей негрів.
Щоб хоч якось підтримувати свою сім'ю та допомогти матері, вранці перед школою він підробляв, перекидаючи вугілля в кочегарці. Працював на солеварні, у вугільних шахтах, але продовжував займатися самоосвітою.
1872 року, в сімнадцять років, він вступив до Хемптонського загального сільськогосподарського інституту для студентів з чорним кольором шкіри у Віргінії, де негрів навчали за програмами середньої недільної школи. Там він навчався протягом трьох років. Закінчивши його, став учителем у негритянських школах Півдня та навіть короткий час працював секретарем генерала Самуеля Армстронга, ректора Хемптонського інституту..::::::::::::::::читати далі
Патрісія Ера Бас (англ.Patricia Bath; 4 листопада 1942 — 30 травня 2019) — лікарка-офтальмологиня та вчена-лазерка, була вченою-інноваторкою і винахідницею шляхів для запобігання сліпоти. Її досягнення включають винахід нового пристрою та методики для хірургії катаракти, створення нової дисципліни, відомої як «офтальмологія громади», та призначення на посаду викладачки кафедри офтальмології в США, в Drew-UCLA в 1983 році. Вона є першою афроамериканкою, що отримала ординатуру з офтальмології та медичний патент. Патрісія винайшла зонд Laserphaco для лікування катаракти в 1986 році.
Патрісія Бас народилася 4 листопада 1942 року в Гарлемі (Нью-Йорк, США). Її батько був колишнім морським піхотинцем, який полюбляв розповідати дочці про подорожі та різні культури, а мати, звичайна домогосподарка, пробудила цікавість Патрісії до науки ще в малому віці, подарувавши їй хімічний набір.
Дівчина сумлінно працювала над інтелектуальними заняттями, розививала власні здібності і у віці 16 років стала однією з небагатьох, хто отримали право на відвідування семінарів з дослідження раку, що були організовані Національним науковим фондом. Керівник програми був вражений здібностями Бат, що відтак включив її результати в наукову роботу, яку пізніше виклав на конференції..::::::::::::::::читати далі
Чорношкірий раб, після покарання ударами батога. Луїзіана, 1863
Рабство в США — система рабовласництва та використання праці рабів, що існувала в США в 1619–1865 роках. Більшість рабів були африканцями, насильно вивезеними з місць проживання, і їх нащадками.
Вперше африканські невільники були завезені в британську Вірджинію англійськими колоністами в 1619 р. Станом на 1860 рік, з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами. З 1,5 млн сімей, що жили в цих штатах, понад 390 тис. сімей мали рабів.
Праця рабів широко використовувався в плантаційному господарстві, дозволяючи отримувати американським рабовласникам високі прибутки. У першій половині XIX століття національне багатство Сполучених Штатів значною мірою було засновано на експлуатації рабської праці. За період з XVI століття по XIX століття в країни Америки було завезено близько 12 мільйонів африканців, з них близько 645 тис. — на територію сучасних США.
У січні 1849-го Авраам Лінкольн вніс до Конгресу білль про заборону рабства у федеральному окрузі Колумбія. Поправку відхилили, хоча позиція загалом була досить поміркованою. Скасування рабства в столиці США не означало його остаточного знищення і було важливим, радше, з морально-етичного погляду: столицю держави, яка претендувала на першість на американському континенті, мали населяти вільні люди. ::::::::::::::::читати далі
Роккі Бальбоа востаннє повернувся у світ професійного боксу, і йому належить стати тренером і наставником Адоніса Кріда, сина Аполло Кріда — першого серйозного суперника і близького друга Роккі. На відміну від свого родича, Крід-молодший не відчуває до боксу ні найменшого інтересу, проте в певний момент спортивне минуле батька проявляється у хлопцеві, змушуючи його продовжити шлях, розпочатий Аполло, і поборотися за допомогою Роккі за титул чемпіона.
Тим часом, Роккі, який не раз втрачав близьких йому людей, змушений зіткнутися з таким смертоносним супротивником, який на рингу йому ще не зустрічався..::::::::::::::::читати далі
Елмор Джеймс визначається тим, що одним із найперших почав використовувати прийом слайду на електрогітарі, — і залічується до найвпливовіших блюзових гітаристів післявоєнного періоду, оскільки його музика позначилася на творчості таких гітаристів як-от: Хаунд-Дог Тейлор, Джо Картер, Хоумсік Джеймс, Дж.Б. Хатто та ін. Замітний і тим, що вже в 1980 у числі найперших номінантів до Зали слави блюзу, а у 1992 і до Зали слави рок-н-ролу.
Елмор Брукс народився в округу Холмс, Міссісіпі, і був позашлюбною дитиною п'ятнадцятирічної Леоли Брукс, котра працювала фермером на плантації; ім'я батька — невідоме..::::::::::::::::читати далі
Семюел Рей Ділейні-молодший (англ.Samuel Ray Delany, Jr, /dəˈleɪni/, нар. 1 квітня1942) — американський письменник, літературний критик та викладач літератури, найбільше відомий своїми науково-фантастичними творами. Його перу також належать мемуари та есе, зокрема на теми сексуальності.
Делейні отримав за свої твори чотири премії Неб'юла та дві Г'юго. 2002 року його введено в Залу слави наукової фантастики, 2013 року спілка письменників наукової фантастики Америки назвала його 30-м Гросмейстром наукової фантастики.
Серед найвідоміших творів Ділейні романи «Вавилон-17» та «Перетин Ейнштейна», «Нова», «Далґрен», цикл фентезійних оповідань «Повернення до Неверіону». Є серед творів Ділейні й відверто порнографічні, присвячені дослідженню людських сексуальних потягів.
Ділейні народився в Гарлемі у родині бібліотекарки та власника ритуального закладу. Серед його родичів були відомі активісти боротьби за громадянські права. Його дід був першим чорношкірим єпископом Єпископальної церкви.
З дитинства за ним закріпилося ім'я Чіп. Так його звали всі добрі знайомі. Прізвище Delany часто пишуть з помилками навіть англійською мовою, включно з обкладинками власних книжок..::::::::::::::::читати далі
Народився в Нью-Йорку (США). На початку 20-х рр. XIX ст. дебютував у невеликому негритянському театрі «Африканська трупа» (Нью-Йорк) в ролі Ролли («Пізарро» Р. Шерідана); зіграв ролі Ромео і Гамлета («Ромео і Джульєтта» і «Гамлет»В. Шекспіра). Незабаром театр був розгромлений расистами, і Олдрідж виїхав до Англії, де виступав під час гастролей Е. Кіна. Вчився в університеті в Глазго. У 1826 виступив в невеликому лондонському театрі «Роялті» в ролях Отелло і Аарона («Отелло» і «Тіт Андроник» В. Шекспіра). З 1831 р. він успішно грав у Дубліні, в південній Ірландії, Баті і Единбурзі. Працював у театрах «Ковент-Гарден», «Ліцеум» і ін. Переслідування расистів змусили Айру Олдріджа в 1830-х рр. виїхати з Англії.
Обрані афроамериканці. Артисти сцени та творці музики
Луї́ А́рмстронг (англ.Louis Armstrong; 4 серпня1901, Новий Орлеан, США — 6 липня1971, Нью-Йорк, США) — американський джазовий музикант: трубач і співак, у США відомий як король джазу. Його записи 1920-х років у Чикаго з гуртами «Хот-Файв» і «Хот-Севен» принесли йому популярність за особливе тепле звучання труби, майстерність імпровізації й особливий низький хрипкий голос. У 1922 році відправився грати в Чикаго в оркестрі Джо Олівера. Знімався в кіно.
Першу музичну освіту здобув у виправному закладі для «кольорових» підлітків, куди потрапив за стрілянину з пістолета на вулиці на Новий рік. Звільнившись, колишній лідер тюремного духового оркестру досить швидко знайшов роботу. У 18 років його узяв у свій ансамбль вельми авторитетний тромбоністКід Орі; проте сам Луї Армстронг вважав своїм справжнім вчителем корнетистаДжо «Кінга» Олівера.
У складі «Креольського джаз-банду» Олівера в Чикаго Армстронг зробив свої перші записи. У 1924 році він за наполяганням своєї дружини Ліл Хардін почав самостійну кар'єру. У 1925 році Луї Армстронг організував свою «Гарячу п'ятірку» — перший джазовий імпровізаційний ансамбль. Зроблені в ці роки записи прийнято вважати першими сторінками золотої книги джазової класики, адже саме тоді Армстронг почав співати. Спочатку це був «скет» — вокальне звуконаслідування трубі; вокал із словами прийшов пізніше.
Луї, як називали його на креольський манер, народився в найбіднішому негритянському районі Нового Орлеана. Ріс у нужденній сім'ї (мати — праля, батько — робітник-поденник). Його батько рано покинув сім'ю, і хлопчика разом з молодшою сестрою Беатрис віддали на виховання бабусі Джозефіні, яка ще пам'ятала часи рабства..::::::::::::::::читати далі
Баскія народився в Нью-Йорку — в Брукліні. Його мати, Матильда, була з Пуерто-Рико, а батько, Джерард, мав гаїтянське коріння. Завдяки цьому Мішель з дитинства вільно розмовляв французькою, іспанською та англійською мовами, читав книги, такі як поезія символистів, міфи й історію. Вже в ранньому віці він проявляв здібності до мистецтва, і його мати це заохочувала.
В 1977, у віці 17 років, Баскія і його друг Al Diaz почали малювати графіті на стінах будинків на Мангеттені, підписувалися «SAMO» або «SAMO shit». Малюнки складалися зі змістовних фраз, зміст яких важко перекласти українською, наприклад, «Plush safe he think. SAMO» («Він думає, що плюш оберігає (його). SAMO») або «SAMO as an escape clause» («SAMO як застереження»). В грудні 1978 р. в Вілладж Войс була опублікована стаття про ці написи. Проєкт закінчився епітафією «SAMO IS DEAD» («SAMO мертвий»). В 1978, Баскія залишає рідний дім, живе з друзями, заробляє на життя продажем футболок і листівок на вулиці. Також у кінці сімдесятих Баскія з друзями організовує групу Gray, яка грає в різних клубах Мангеттена.
В червні 1980-го Баскія бере участь в The Times Square Show, колективній виставці художників. В 1981-му поет і арткритик Рене Рікар]...::::::::::::::::читати далі.
.jpg)
.jpeg)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
_2003.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
_(cropped).jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
