На позначення другого місяця року слово «лютий» (у написаннях: люты[a], лютыи[b], лютый[c]) трапляється в руських стародруках з XVI століття[11]. Назва походить од прасл.*ljutъjь «суворий, холодний; злий, жорстокий»[12], що зумовлено характерними для цього періоду морозами та завірюхами. В давніші часи цим словом іменували січень[13]. Співзвучні назви побутують у білоруській (люты) і польській (luty) мовах, а також у деяких діалектах словацької мови (luteň)[14][15].
У давньокиївських письмових пам'ятках трапляється давньоруське наймення лютого — «січень» (у написаннях: сѣчьнъ[d], сѣченъ, сѣ(ч)[e], сѣчень[f]). Назва пов'язана з підсічним землеробством, бо в цей час рубали дерева для наступного викорчовування та сівби[19]. Так само вживалася латинська назва февруаръ[18], що пізніше засвідчена і в староукраїнських джерелах, у написаннях: фебруарїй, фебруарїє[10].
У вжитку були й інші народні наймення: бокогрі́й, снігові́й, скаже́ний[21], кази́брід, казьо́[22], казидоро́га, сні́жень, кру́тень, зимобо́р, криводоріг, ме́жень (межа між зимою і весною)[13], а також: па́лютий, січе́нько, січне́нко / сішне́нко, січни́к,[23] сі́чень дру́гий[24]. Хорватська назва veljača пов'язана зі збільшенням світлового дня в цей період: дні стають більшими (хорв.velji). У болгарських діалектах лютий іменується малък сечко (заст.малък сечен)[25], тобто «малий січень»: на протилежність «великому січню» (голям сечко), що має 31 день. Чеська назва únor пов'язана з тим, що в цей час при таненні льоду крижини занурюються (чеськ.se ponořují) у воду[26].
У більшості мов світу назви лютого походять від лат.Februarius: словац.február, словен.februar, серб.фебруар/februar, болг.февруари, рос.февраль, англ.February. Латинська назва пов'язана з обрядами очищення (Februa), що припадали на Луперкалії (15 лютого). Фебрій — одне з культових наймень Плутона[27].
Кліматична характеристика в Україні
У лютому здійснюється перехід середньої добової температури повітря через мінус 5 °C в бік її підвищення на більшій частині території України, за винятком північного сходу, де цей перехід завершується в першій декаді березня. Середня місячна температура лютого складає мінус 0—5 °C, на Лівобережжі та в Карпатах — мінус 6—7 °C, у Криму — 0—4 °C.
Середня місячна кількість опадів складає 26—46 мм, у горах та на Південному узбережжі Криму, на Закарпатті та в Карпатах — переважно 47—125 мм.
Найбільша висота снігового покриву (до 5—20 см), як правило, спостерігається у другій і третій декадах місяця, на Сумщині та в гірських районах — до 35 см; у південних областях сніговий покрив нестійкий.
Днів з хуртовинами в середньому буває 1—8, у Карпатах до 10. Ожеледь найчастіше буває у східних областях та в Приазов'ї[28].
Історичний мінімум температури (мінус 39,0 °C) зафіксовано 1893 р. в м. Луганськ, на Південному березі Криму — мінус 22,0 °C у 1929 р. (Севастополь). Історичний максимум температури (24,4 °C) спостерігався в 1958 р. у селищі Роздольне. Середня місячна кількість опадів становить 30—38 мм, на Закарпатті — до 53 мм.
↑ абШевчук С. В.Назви місяців у російській та українській мовах (pdf) // Культура мови. — 2010. Архівовано з джерела 23 січня 2022. Процитовано 18 жовтня 2021. «Протягом тривалого часу лютий мав форму лютень, яка навіть у словниках XIX — початку XX ст. фіксується першою паралельно з назвою лютий. Лютий — єдина назва прикметникової форми поміж усіх сучасних українських найменувань місяців.»
↑Скарына Ф. Творы : Прадмовы, сказанні, пасляслоўі, акафісты, пасхалія / Уступ. арт., падрыхт. тэкстаў, камент., слоўнік А. Ф. Коршунава, паказальнікі А. Ф. Коршунава, В. А. Чамярыцкага. — Мн. : Навука і тэхніка, 1990. — 207 с. — ISBN 5-343-00151-3.
↑Сборникъ снимковъ съ славяно-русскихъ старопечатныхъ изданій : Матеріалы для исторіи славянскаго книгопечатанія / Составилъ С. Л. Пташицкій. — СПб., 1895. — Ч. I : XV и XVI вѣкъ. — Табл. XXI, XXII.
↑ абШустова Ю. Э. Славянские названия месяцев в украинских печатных книгах конца XVI—XVII в. // Междисциплинарность: Что от историка требует, что дает и чего лишает? : сб. тр. междунар. науч. конф. «Стены и мосты: междисциплинарные подходы в исторических исследованиях». — М., 2019. — С. 229—239.
↑«Устав Студийский» по списку XII в. ; Фрагм. / Подгот. к печ. Д. С. Ищенко // Источники по истории русского языка. — М. : Наука, 1976.
↑Сѣчьнъ // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 3. — С. 906.