Скульпту́ра (лат.sculptura, від лат.sculpo — вирізаю, висікаю) — ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках також кольору.
За своєю формою розділяють два види скульптури: рельєф та круглу скульптуру. Остання в залежності від призначення ділиться на монументальну (великі архітектурні ансамблі, пам'ятники), монументально-декоративну (прикрашає будинки та парки) та станкову (зазвичай представлена в музеях, на виставках або є частиною інтер'єру)
Різновиди
Розрізняють круглу скульптуру (статуя, група, статуетка, погруддя), яку можна розглядати з різних сторін, і рельєф (зображення розміщене на площині, зокрема барельєф).Скульптуру розрізняють і за призначенням.
Монументальна скульптура (пам'ятник, монумент) пов'язана з архітектурним середовищем, вирізняється значущістю ідей, високим рівнем узагальнення, великими розмірами; монументально-декоративна скульптура включає всі види оздоблення архітектурних споруд і комплексів (атланти, каріатиди, фризи, фронтонна, фонтанна, садово-паркова скульптура); станкова скульптура, не залежить від середовища, має розміри, близькі до натури чи менші, і конкретний поглиблений зміст. Залежно від того, як художник зображає людину, скульптура поділяється на бюст і статую. Зображення кількох об'єктів — це фігурна група, або багатофігурна композиція. Залежно від змісту скульптури визначаються її жанри: портрет, тематична композиція, анімалістичний жанр (зображення тварин).
Трохи осторонь стоїть садово-паркова скульптура, яка слугує оздобленням садів, скверів, парків і має декоративний, меморіальний характер. Вона слугує також м'яким переходом від великого розміру будівель і рослин парку до масштабу звичайної людини.
Олексій Биков, Євгенія Губкіна. «Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955-1991», 2019 ISBN 978-966-500-819-4
Юрій Бірюльов. «Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму (середина XVIII - середина XX ст.)», 2015 ISBN 978-617-629-230-2
Володимир Цісарик. «Львівська школа монументальної скульптури другої половини ХХ ст». 2006
Г. Якущенко, Я. Нановський. «Львівський музей українського мистецтва: Живопис, скульптура, графіка : альбом». – К. : Мистецтво, 1975
Олег Чарновський. «Українська народна скульптура». – Л. : Вища школа; Видавництво при Львівському державному університеті, 1976
Володимир Любченко. «Львівська скульптура XVI-XVII століть». – К.: Наукова думка, 1981
Походив з ремісників, його батько був тесляр. Починав як учень ювеліра. У 1707 році перейшов до майстерні скульптора Джованні Джуліані ( 1664—1744 ), венеціанця, що працював в Австрії. Праця з Джуліані дала можливість знайомства з художнім зібранням князя Ліхтенштейна. Все це мало значний вплив на художню свідомість молодого скульптора. Пізніше його успіхи дивували знавців, бо ті знали, що Доннер не навчався в Італії. У 1710 р. він перебував в місті Мюнхен, де вивчав ливарну справу, таку необхідну для створення скульптур з металів.
До ранішніх творів майстра відносять «Меркурія» і «Амура» (свинець, музей монастиря Клостернойбург), де вбачають впливи фламандця Франсуа Дюкенуа чи Адріана де Вріса, твір якого молодий скульптор міг бачити в Дрездені під час візиту до скульптора Пермозера. Деякий час працював в палаці Мірабель в місті Зальцбург (скульптурні оздоби парадних сходинок палацу). :::::::::::::::: Докладніше
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.