Солунське перемир'я

Солунське перемир'я (також відоме як Перемир'я у Болгарії) було укладено 29 вересня 1918 року на Болгарській мирній конференції, що проходила в Салоніках, Грецьке королівство. Перемир'я було укладено між Болгарським царством і Союзниками. Конференцію скликали за пропозицією Болгарії від 24 вересня, відповідно до якої Болгарське царство запропонувала припинити вогонь. Перемир'я завершило участь Болгарського царства у Першій світовій війні на боці Центральних держав.^[1] Перемир'я набуло чинності 30 вересня опівдні; воно врегулювало процеси демобілізації й роззброєння болгарських збройних сил.

Серед підписантів перемир'я були: французький генерал Луї Франше д'Еспере — від імені Антанти; і комісія, призначена урядом Болгарського царства, що складалася з генерала Івана Лукова (член Генерального штабу Болгарської армії), Андрея Ляпчева (члена уряду), Симеона Радева (дипломата).

Умовою перемир'я було негайне припинення бойових дій Болгарської армії і її демобілізацію. Перемир'я зобов'язувало Болгарське царство залишити усі окуповані нею грецькі й сербські території; установлювало обмеження на розміри болгарської армії; вимагало від Болгарії повернути усе воєнне спорядження і техніку, захоплене Болгарським царством у грецького IV армійського корпусу під час болгарської окупації Східної Македонії 1916 року^[2]. Документ залишався чинним до укладення остаточного мирного договору (Нейїський мирний договір).

• (1919) «Bulgaria Armistice Convention, September 29th, 1918». The American Journal of International Law Vol. 13 No.4 Supplement: Official Documents, 402—404.

• Битва при Добро-Полі
• Сербський фронт (Перша світова війна)
• Салоніцький фронт