Битви біля Ізонцо

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (вересень 2022)

Битви біля Ізонцо Battaglie dell'Isonzo
Італійський фронт
Австро-угорська піхота атакує італійські позиції. Італійський фронт
46°03′ пн. ш. 13°33′ сх. д. / 46.05° пн. ш. 13.55° сх. д. / 46.05; 13.55
Дата: 23 травня 1915 — 27 жовтня 1917 Місце: річка Ізонцо, Королівство Італія Результат: п'ять разів перемога Італії три рази результат спірний три перемоги Австро-Угорщини й вирішальна перемога Четверного Союзу
Сторони
Антанта: Королівство Італія	Четверний Союз:  Австро-Угорщина  Німецька імперія
Командувачі
Віктор Емануїл III Луїджі Кадорна П'єтро Фругоні Луїджі Капелло Еммануїл Філіберт д'Аоста	Франц Конрад фон Гетцендорф Артур Арц фон Штрауссенбург Світозар Бороєвич Венцель фон Вурм Ойген Австрійський Франц Рор фон Дента Густав фон Войка Александр фон Кробатін Отто фон Белов
Військові формування
2-га армія 3-тя армія	5-та армія
Втрати
950 151	520 532

Битви біля Ізонцо (італ. Battaglie dell'Isonzo) — серія битв між італійськими та австро-угорсько-німецькими військами на північному сході Італії в районі річки Ізонцо під час Першої світової війни. Загалом у період з травня 1915 до жовтня 1917 року сталося 12 битв.

У 1915 році на момент вступу Італії в Першу світову війну поблизу кордону між Королівством та Австро-Угорщиною з півночі на південь до Адріатичного моря текла річка Ізонцо завдовжки 100 км, яка сьогодні знаходиться в сучасній Словенії. З обох берегів вона була оточена узвишшями та горами, що становили природний бар'єр для просування військ для обох сторін. Однак, з огляду на географічне розташування австрійсько-італійського кордону того часу, який на 400-кілометровому фронті простягався високими горами, де майже всюди панували австро-угорські війська, єдиним відносно доступним напрямком для проведення італійцями військових операцій був район поздовж річки Ізонцо. Австро-угорське командування усвідомлювало значення цього регіону, й ще до приєднання Риму до Антанти вжило серйозних заходів щодо зміцнення цього природного рубежу.

Річка Ізонцо цілковито проходила в межах Австро-Угорщини паралельно з кордоном з Італією, від проходів Вршич і Преділ в Юлійських Альпах до Адріатичного моря, різко розширюючись за кілька кілометрів на північ від Горіції, відкриваючи тим самим вузький коридор між Північною Італією і Центральною Європою, що проходить через Віпавську долину і відносно низький північно-східний край Карстового плато до внутрішньої Країни і Любляни. Коридор також відомий як «Любляна брама».

Керівник італійського Генерального штабу Луїджі Кадорна вважав, що землі від Горіції до Трієста є найзручнішим плацдармом для проведення наступальних операцій на прибережній рівнині на схід від нижнього краю Ізонцо. Також він розраховував, що італійська армія спроможна завдати удару далі на північ і обійти гори з обох боків річки, щоб вийти австро-угорцям у тил.

Італійський головнокомандувач не розраховував, що проведення операції в секторі Ізонцо буде легкою справою. Він добре знав, що річка схильна до затоплення — і справді протягом 1914—18 років мали місце рекордні опади. Крім того, під час наступу на північ італійська армія зіткнулася з дилемою: для того, щоб безпечно перетнути Ізонцо, потрібно було нейтралізувати австро-угорських захисників, що тримали оборону в горах над місцевістю; а для того, щоб нейтралізувати ці сили, італійські війська спочатку повинні були перетнути річку — перешкоду, яку італійці так і не змогли здолати.

Починаючи з травня 1915 року італійські війська здійснили неодноразову спробу прорвати оборону австро-угорських військ на цьому напрямку, і до осені змогли прорватися тільки на глибину 1,5-2 км. На жовтень 1917 року лише невеликий клаптик землі був захоплений італійцями, порт Трієст вони так і не змогли здобути, як це планувалося ще в 1915 році. Більш того в останній 12-й битві біля Ізонцо, австро-німецька армія завдала нищівної поразки італійцям, завдавши несподіваного удару по їхній обороні. Італійська армія виявилася абсолютно неготовою до оборонних дій, у зв'язку з виснажливими бойовими діями в одинадцяти попередніх боях при Ізонцо, тому вони практично в паніці відступили до річки П'яве.

• Прощавай, зброє!
• Італія в Першій світовій війні
• Політ над Віднем
• Італійсько-турецький конфлікт (1911)
• Цісарсько-королівські повітряні сили (Австро-Угорщина)

Виноски

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битви біля Ізонцо

• История Первой мировой войны 1914—1918 гг. [Архівовано 20 липня 2015 у Wayback Machine.] / под редакцией И. И. Ростунова. — в 2-х томах. — М.: Наука, 1975. — 25 500 экз. стор.71-80

• Battles — The Battles of the Isonzo, 1915-17 [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
• 11 battles at the Isonzo [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
• Battles of the Isonzo [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
• Eleven Battles of Isonzo [Архівовано 31 травня 2019 у Wayback Machine.]
• Isonzo, Battles of [Архівовано 5 квітня 2019 у Wayback Machine.]