Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Окупація Сербії (Перша світова війна)

Окупація Сербії
Основна подія: Перша світова війна
Час1 січня 1916 — 1 листопада 1918
МісцеКоролівство Сербія
Учасникинаселення Сербії
окупаційні австро-угорські та болгарські війська
Результатвизволення Королівства Сербії від окупантів
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Історія Сербії

Окупація Сербії в Першій світовій війні — військова окупація Королівства Сербія у 1915—1918 роках. Восени 1915 року Сербія після тотального розгрому своїх військ арміями Центральних держав та відступу залишків свого війська до Адріатичного узбережжя була розділена на австро-угорську, болгарську та німецьку окупаційні зони. Цивільне населення зазнавало різних репресій, зокрема масового інтернування, примусової праці та політики денаціоналізації, що спричинило сербське повстання на початку 1917 р.

Історія

Збройні сили Австро-Угорщини та Болгарії окупували Сербію з кінця 1915 року і утворили окупаційну владу, яка проіснувала до кінця Першої світової війни. Оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії 28 липня 1914 року ознаменувало початок війни. Після трьох невдалих австро-угорських наступів у серпні, вересні та грудні 1914 року, в жовтні 1915 року об'єднаний австро-угорський і німецький наступ прорвав сербський фронт з півночі та заходу, тоді як Болгарія атакувала з південного сходу. До січня 1916 р. вся Сербія була окупована Центральними державами.

Сербія була розділена на дві окремі окупаційні зони: болгарську та австро-угорську, обидві керувалися військовими адміністраціями. Німеччина відмовилася безпосередньо анексувати будь-яку сербську територію і замість цього взяла під контроль залізниці, шахти, а також лісові та сільськогосподарські ресурси в обох окупованих зонах. Австро-угорська окупаційна зона охоплювала північні три чверті Сербії. Нею керувала Військове генерал-губернаторство, адміністрація, створена австро-угорською армією з військовим губернатором на чолі, заступником якого був цивільний комісар. Метою нової адміністрації стало запровадження заходів щодо денаціоналізації сербського населення та перетворенні окупованих земель на територію, з якої можна було черпати продовольство та використовувати економічні ресурси.

На додаток до військової правової системи, яка забороняла будь-які політичні організації, забороняла громадські зібрання та брала під свій контроль школи, австро-угорській армії було дозволено вводити воєнний стан, захоплювати заручників, спалювати села під час каральних рейдів та жорстоко придушувати повстання, що часто здійснювалося з публічними повішеннями та розстрілами без надзвичайних обставин. Під час окупації від 150 000 до 200 000 чоловіків, жінок і дітей було депортовано до спеціально побудованих таборів для інтернованих та концентраційних таборів в Австро-Угорщині, зокрема Маутгаузен в Австрії, Добой в Боснії та Надьмедьєр, Арад і Кечкемет в Угорщині.

У вересні 1918 року війська союзників на чолі з 2-ю сербською армією та югославською добровольчою дивізією прорвали Салоніцький фронт, що призвело до капітуляції Болгарії 30 вересня, після чого до кінця жовтня пройшло швидке звільнення Сербії та відступ усіх австро-угорських військ, що перебували на окупованій території на північ. До 1 листопада 1918 року вся довоєнна Сербія була звільнена, що поклало край окупації.

Див. також

Примітки

Література

  • Jakovljević, Stevan J., 1890-1962. (2003). Srpska trilogija (Serbian trilogy) (серб.). Istoćnik. ISBN 86-83487-18-0. OCLC 78922797.
  • De Schaepdrijver, S. (2016). Military Occupations in First World War Europe. Taylor & Francis. ISBN 978-1-317-58713-2. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  • Mitrović, A. (2007). Serbia's Great War, 1914—1918. Central European studies. Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-476-7.
  • Stojančević, V. (1988). Serbia and the Serbian Nation during the War and Occupation 1914—1918(серб.)

Посилання

Kembali kehalaman sebelumnya