Різдвяне перемир'я
Різдвяне перемир'я (нім. Weihnachtsfrieden, англ. Christmas truce, фр. Trêve de Noël) — серія неофіційних короткочасних випадків припинення бойових дій на Західному фронті Першої світової війни напередодні Різдва 1914 року. Напередодні передріздвяного тижня німецькі та англійські солдати виходили зі своїх окопів, щоб обмінятися традиційними різдвяними привітаннями. Подекуди чоловіки з обох сторін сходились на нічийній землі у Святвечір та Різдво поспілкуватися та обмінятися харчами і сувенірами. Відбувалися також спільні поховання загиблих та обмін полоненими; на деяких зустрічах разом колядували. Солдати грали між собою у футбол. Проте мирна поведінка не була повсюдним явищем; бої продовжувалися в деяких секторах, в інших — обмежувались угодами про затишшя, щоб забрати тіла загиблих. Наступного року кілька підрозділів домовились про припинення вогню, але це перемир'я не набуло такого поширення, як у 1914 році. Частково це пов'язано з суворими заборонами щодо братання командуванням обох сторін. У 1916 році солдати не оголошували перемир'я. Війна стала ще напруженішою після величезних людських втрат під час битви на Соммі та Верденського бою і застосуванням отруйного газу. Різдвяні перемир'я відображали поширення філософії: «живи і дай жити іншим», коли піхотні підрозділи, що знаходились близько одне від одного, припиняли нападчу поведінку і організовувались у невеликі братерства, розмовляли чи обмінювались цигарками. Іноді такі братерства дозволяли солдатам пройти між лініями, аби врятувати поранених і забрати тіла загиблих товаришів; існувала мовчазна домовленість не стріляти в час перепочинку, тренувань чи робіт перед очима у ворога. Різдвяні перемир'я мали особливе значення через кількість учасників та рівень їхньої участі (навіть у дуже мирних секторах вважалося дивовижним, коли десятки людей відкрито збиралися вдень) і трактується як символічний момент миру й гуманності в найжорстокіші часи історії людства. Пам'ятьРіздвяне перемир'я також згадується в безлічі робіт, а також у популярній культурі.
ГалереяПосилання
|