Джебель-Шаммар
Джебель-Шаммар — держава, що існувала в 1830–1921, емірат на Аравійському півострові. Столиця — місто Хаїль. ІсторіяПісля 1818 року єгиптянами був розгромлений Дірійський емірат саудитів. В еміраті Джебель-Шаммар, який знаходився у васальній залежності від саудітів, почалася боротьба за владу між кланами Аль Алі і Аль Рашид. У 1835 брати Абдаллах та Убайд з клану Аль Рашид захопили владу в Джебель-Шаммар, убивши еміра Саліха ібн Абд Мухсіна. При цьому брати визнали себе васалами саудитського еміра Фейсала I, який допоміг їм у боротьбі за владу. Правління аміра Мухаммада I (1872-1897) стало періодом розквіту Джебель-Шаммара і часом найбільшої могутності клану Ааль Рашид. У січні 1891 року Мухаммад I завоював Ер-Ріяд, де проти нього повстав Абд ар-Рахман ібн Фейсал Аль Сауд. Після цього Мухаммад аль-Рашид зміцнився як безперечний володар Центральної Аравії. Після смерті в 1897 році Мухаммада I почався занепад держави Рашидідів. У 1902 році саудитський принц Абд ал-Азіз зайняв Ер-Ріяд і відновив ваххабітську державу. Між Саудидами та Рашидідами почалася тривала боротьба за панування в Аравії. У квітні 1906 року емір Абд ал-Азіз ар-Рашид зазнав повної поразки в Касімі і загинув у битві. Новим еміром став його старший син Мітаб II ібн Абд ал-Азіз, який уклав мир із Саудидами, визнавши всі їхні захоплення на південь від Касіма. В Першій світовій війні держава виступила на стороні центральних держав. У 1921 емірат приєднаний до держави саудитів. Список емірів Джебель-Шаммара
Література
|