uk Шевченка, 31

**Неоготичний будинок**
Неоготичний будинок
	Будинок із неоготичними вежками
	50°26′45″ пн. ш. 30°29′47″ сх. д. / 50.445888888889° пн. ш. 30.496416666667° сх. д.
Статус	пам'ятка архітектури та містобудування
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	неоготика
Засновано	1903
Відомі мешканці	Іван Франко, Єлисей Трегубов
Адреса	Бульвар Тараса Шевченка
	Шевченка, 31 у Вікісховищі

Неоготи́чний буди́нок із ве́жками — київський прибутковий будинок у стилі неоготики, розташований на бульварі Тараса Шевченка, 31. Зразок використання характерних для початку ХХ сторіччя форм історизму в оформленні пересічної житлової споруди^[1]. За рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року будинок поставлений на облік пам'яток архітектури^[2].

Фланги фасаду спотворені сучасними заскленими балконами.

Історія

Загальний інтерес формами готики у Києві спричинила архітектура нової Київської фортеці (1831—1861). У ХІХ сторіччі з'являються особняк Івана Терещенка (1874—1875), будинок аптекаря Фроммета (1873—1882). До готики знову звернулися у добу захоплення історичними стилями на зламі XIX—XX століть, коли у Києві спорудили вишуканий зразок неоготики архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая (1899). У цей же час зводять цілу низку прибуткових будинків з неоготичними елементами в оздобленні фасадів: Замок Річарда на Андріївському узвозі, 15 (1902); Будинок з котами на Гоголівській, 23 (1909); будинок Ікскюль-Гільденбанда на вулиці Левашовській, 19 (1901) та інші^[3].

Неоготичний будинок із вежками звели у 1903 році, ймовірно, за проєктом архітектора Мартина Клуга.

На початку XX сторіччя в будинку жив Єлисей Трегубов, український культурний, громадський діяч, історик, етнограф, співробітник журналу «Кіевская старина», член Старої громади і комісії із складання словника української мови Української академії наук. Викладав у Колегії Павла Ґалаґана, а на час проживання — у Фундуклеївській жіночій гімназії^[1].

4—12 квітня 1909 року у квартирі Єлисея Трегубова зупинявся письменник Іван Франко (1856—1916). Франко був одружений з Ольгою Хоружинською, сестрою дружини Трегубова. Під час приїзду письменник побував на поставленій за його твором виставі «Украдене щастя» у театрі Миколи Садовського. Завітав до Українського клубу, Українського наукового товариства, редакцій «Літературно-наукового вісника» на Володимирській вулиці, 28 і газети «Рада» на вулиці Ярославів Вал, 6. Відвідав українського композитора Миколи Лисенка на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці (вулиці Саксаганського, 95-б) й Олени Пчілки на вулиці Саксаганського, 97^[1].

Архітектура

Будинок оформлений у стилі неоготики. Споруда — п'ятиповерхова, у центрі — шестиповерхова, цегляна, тинькована, паралелепіпед у плані. Має односекційне, двобічне планування. Парадний вхід і сходова кліть^[de] розміщені на центральній осі. Праворуч — арковий проїзд на подвір'я.

Центральна частина чолового фасаду акцентовано стрілчастим порталом головного входу. Сходова кліть підкреслена вертикалями здвоєних віконних прорізів і фланкована тричвертєвими колонами заввишки у два поверхи. Зверху — аттик із трикутним фронтоном, який оздоблюють дві циліндричні вежки зі шпилями.

Стрілчасті ніші у трьох центральних пряслах над вікнами четвертого поверху прикрашені ліпленим орнаментом, що надає декоративному оздобленню особливої вишуканості^[1].

Сучасний стан

Споруда використовується як житловий будинок із торговельними приміщеннями на першому поверсі. У будинку 16 квартир. Загальна площа квартир 1170,01 м². Фундамент стрічковий^[4].

Наприкінці ХХ сторіччя власники квартир спаплюжили фасад будинку заскленими балконами. Первісний вигляд спотворений також добудованим поверхом.