Міська садиба — комплекс споруд, до якого входять колишній прибутковий будинок (№ 24), флігель (№ 24-Б) і будинок № 24-А. Перша будівля — пам'ятка історії, а друга — пам'ятка архітектури. Садиба розташована у Києві на вулиці Олеся Гончара.
Будівля № 24 перебуває у занедбаному стані. Фасад спотворений заскленими балконами, кондиціонерами.
Історія садиби
Прибутковий будинок № 24 збудували наприкінці ХІХ сторіччя. Ліву секцію завершили 1893 року. Праву звели 1898 року за проєктом київського архітектора Миколи Горденіна. У будинку розміщались торговельні заклади. Приміщення здавали в оренду також під житло.
Упродовж 1913—1915 років у подвір'ї садиби збудували шестиповерхові флігелі[1].
Композиція фасаду асиметрична. Триповерхова, цегляна кам'яниця із льохом складається із двох секцій. Ліва п'ятивіконна секція збудована раніше. Центральною віссю виступає розкріповка. Її на кожному поверсі фланкуютьпілястри. На другому і третьому поверхах — балкони з іонічними пілястрами. Завершує розкріповку трикутний фронтон.
Права секція має дві двовіконні розкріповки з пілястрами і прямокутним фронтоном у завершенні. Вікна на третьому поверсі напівциркульні із замковими каменями, решта — прямокутні. Над ними трикутні сандрики. Вікна першого поверху (як і вхід) мають замкові камені. Під ними вставки з меандром.
Карнизи будівлі прикрашені дентикулами (декоративними зубчиками). Фасад збагачений цегляним декором.
На центральній осі розташовано отвір проїзду у подвір'я. Портал у проїзді фланкований рустованимилізенами.
Прямокутне вікно з декором (ліва секція)
Будівлі № 24 і 24-А
Напівциркульні вікна із сандриком і пілястрами (права секція)
19 жовтня 2015 року в рамках проєкту «City Art» завершили розпис будинку № 24-А. Роботу виконав Олександр Гребенюк із творчого гурту «Добрі люди», який почав кар'єру вуличного художника з 2004 року. За його словами, він лишився задоволений локацією стіни у внутрішньому подвір'ї, її фактурою і розміром. Водночас графік був жорсткий. На виконання роботи йому дали всього шість днів[2].
Мурал представили з назвою «Selfmademan», тобто «Людина, яка досягла всього сама». Художник присвятив твір журналістам, чиєю професією він захоплюється. Їхня робота складна і часто небезпечна. В Україні журналісти іноді гинуть, виконуючи свої професійні обов'язки. Куратори впевнені, що журналісти власними зусиллями роблять собі ім'я, а тому заслуговують на те, щоб їм присвятили мурал[3].
Олександр Гребенюк намалював людину, яка друкує на старій друкарській машинці. Вона так захопилась своїми ідеями і занурилась у працю, що просто розчинилась серед аркушів паперу, які вилітають з машинки[4][5][6][7][8].
Водночас зображений на муралі процес творення тексту радше підходить до праці літератора, аніж журналіста. Тому кияни називають мурал «Письменник за роботою».