|
Казахська мова
Каза́хська мо́ва (латиниця: qazaqşa або qazaq tili, кирилиця: қазақша або қазақ тілі, арабиця: قازاقشا або قازاق ٴتىلى) — тюркська мова кипчацької групи, якою розмовляють у Центральній Азії. Близька до ногайської, киргизької, карагашської і особливо каракалпацької.[2] Державна мова в Республіці Казахстан, а також є мовою значної частини меншини в Ілі-Казахській автономній області Китаю та аймаку Баян-Улгий Монголії. Казахською також розмовляє багато етнічних казахів на території колишнього Радянського Союзу (близько 472 000 Російській Федерації, згідно з переписом 2002 року), в Афганістані, Ірані, Туреччині та Німеччині. Як і інші тюркські мови, казахська мова є аглютинативною і використовує гармонію голосних. Формувалась протягом XIV-XVII століть як мова споріднених тюркських племен, що кочували територією сучасного Казахстану в добу розпаду Золотої Орди. Остаточно відокремилася від інших мов кипчацько-ногайської підгрупи у середині XVII століття. У жовтні 2017 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про перехід системи письма з кирилиці на латиницю до 2025 року. Запропонована латинська абетка кілька разів переглядалася, і станом на січень 2021 року була близька до турецької абетки, не мала літер C і Ç, але мала натомість три додаткові літери: Ä, Ñ, і Ū (інші ж літери, такі як Y, мають різні значіння в двох мовах). Планується, що латинську абетку впроваджуватимуть поступово, із 2023 аж до 2031 року. Соціолінгвістична характеристикаВсього у світі казахською мовою розмовляє близько 12 млн осіб, із них у Казахстані — 9 млн людей, 2 млн в інших країнах СНД, 1.5 млн в Китаї. Крім того, ця мова є в ужитку в Монголії, Афганістані, Пакистані, Ірані, Туреччині, Німеччині. Перехід на кирилицю в 1940 р. «ознаменувався» тим, що за основу взяли російську абетку цілком зі специфічними російськими літерами (ь, ъ, е, ц, ч, щ, ю, які відсутні в казахській мові) для написання т. зв. запозичень з російської мови. В радянський час в зростальному темпі в казахській мові утворився цілий пласт російських слів. Він не тільки збіднив мову і перетворив її на «казахско-російський діалект», а й спричинив «ерозію» мови. У підсумку казахська мова з цих та інших причин (зменшення населення та ін.) опинилася в критичному становищі. Книжна мова й місцеві відмінностіУ сучасній казахській мові виділяють три говірки: північно-східну, південну й західну, що наближено відповідають землям трьох жузів. У мові казахів Китаю (південна й північно-східна говірки) й Монголії (північно-східна говірка) є відмінності в словнику, що зумовлено довгим перебуванням у складі різних країн. Але місцеві відмінності казахської мови в цілому незначні й носії мови відчувають їх слабко. Причиною цього є природні умови Казахстану, його степи, завдяки яким окремі племена й роди спілкувалися між собою частіше, аніж з сусідніми народами. Опис мови Особливості мови
Правопис (граматика)АбеткаКазахи, як і всі тюркські народи, — спадкоємці рунічної писемності, відомої в науці як орхоно-єнісейська. Рунічна абетка складалась з 24 літер і словороз'єднувального знака. Згодом, під мусульманським впливом, на землях Казахстану стали користуватися арабицею. Казахи, що живуть у Китаї, й дотепер послуговуються модифікованою арабською графікою в засобах масової інформації й частково в системі освіти. У період між 1929 і 1940 р. використовувалася латинська графіка. Сучасна казахська мова, починаючи з 1940 року, застосовує кириличну графічну систему. Казахська абетка налічує 42 літери, ґрунтуючись на російській абетці з додатковими 9 літерами. Такі літери: В, Ё (з 1957), Ф, Х, Һ, Ц, Ч, Щ, Ъ, Ь, Э в суто казахських словах не застосовуються. Літери: Ё, Ц, Ч, Щ, Ъ, Ь, Э використовуються лише в запозичених з російської або через російську мову словах, що пишуться відповідно до правил російського правопису. Літера Х в розмовній мові вимовляється як Қ. Літера Һ використовується лише в арабо-перських запозиченнях і вимовляється як глуха Х. Літера Е на самому початку слова вимовляється як дифтонгоїд [ʲe]. Літера Э завжди вимовляється як літера Є. Літера О на самому початку слова може вимовлятись як дифтонгоїд [ʷo]. Літери І і Ы позначають звуки, подібні до старослов'янських (до занепаду редукованих) Ь і Ъ. Літера И позначає псевдодифтонги ЫЙ, ІЙ. Літера У позначає нескладовий звук, подібний білоруській Ў, і псевдодифтонги ҰУ, ҮУ, ЫУ, ІУ. Такі літери позначають пари голосних переднього і заднього ряду (що називаються відповідно «м'які» або «вузькі» і «тверді» або «широкі»): Е — А Ө — О Ү — Ұ І — Ы В арабо-перських запозиченнях також є протиставлення Ә — А. Оскільки наголос завжди на останньому складі, він на письмі не позначається. Казахська латинська абетка A a Ä ä B b D d E e F f G g Ğ ğ H h İ i I ı J j K k L l M m N n Ñ ñ O o Ö ö P p Q q R r S s Ş ş T t U u Ū ū Ü ü V v Y y Z z Казахська кирилична абетка А а Ә ә Б б В в Г г Ғ ғ Д д Е е Ё ё Ж ж З з И и Й й К к Қ қ Л л М м Н н Ң ң О о Ө ө П п Р р С с Т т У у Ұ ұ Ү ү Ф ф Х х Һ һ Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ ъ Ы ы І і ь Э э Ю ю Я я Переходи звуків при додаванні суфіксів1) Звуки п, к, қ коли розташовані між голосними — переходять в б, г, ғ. 2) Якщо після звука с іде ш або ж, то він читається як ш. На письмі це не відбивається. 3) В позиції між ш-ш, ж-й, ш-й звук а вимовляється м'яко. Утворення множиниМножина іменників утворюється за допомогою таких наростків: -лар/лер — для слів з основами на голосні і р, й, у -дар/дер — для слів з основами на ж, з, л, м, н, ң -тар/тер — для слів з основами на глухі приголосні (к, п, с, т, ф, х, ш, ц, ч) і б, в, г, д ЗайменникиУ казахській мові шість (разом з формальною формою — вісім) особових займенників:
ВідмінкиУ казахській мові 7 відмінків.
Приклад«Заповіт» Т.Шевченка казахською мовою (переклав Абдільда Тажибаєв)
(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989) Див. такожПримітки
Посилання Вікіцитати містять висловлювання на тему: Казахська мова  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Казахська мова  У Вікісловнику є сторінка Категорія:Казахська мова.
Джерела |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
