Ілі-тюркська мова

Ілі́-тюр́кська мова (ілі́ тюркі́) — тюркська мова, якою розмовляють в Ілі-Казахському автономному окрузі Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю. Кількість носіїв на 1982 рік — приблизно 120 осіб; майже всі вони користуються також казахською та уйгурською мовами.

Народна легенда оповідає, що предки носіїв ілі-тюркської мови пересилилися у Китай більш як два століття тому з Ферганської долини. Тепер вони живуть у басейні річки Ілі, її приток та в місті Кульджа. Чисельність осіб, які розмовляють ілі-тюркською, постійно скорочується, оскільки серед них поширені шлюби з казахами й уйгурами, що має наслідком заміщення ілі-тюркської домінуючими мовами серед молодого покоління.

Ілі-тюркська мова була уперше описана 1956 року. Разом з узбецькою та уйгурською мовами належить до карлуцької (чагатайської) групи тюркських мов, проте через сусідство її носіїв з носіями казахської виявляє кипчацький вплив (наприклад, асиміляція суфікса родового відмінка, перехід /ɣ/ у /w/ після голосних нижнього ряду).

Порівняння карлуцьких та кипчацьких ознак в ілі-тюркській мові наведено нижче:

Ілі-тюркська мова має 7 голосних і 22 приголосні фонеми (звуки).

• Zhào Xiāngrú and Reinhard F. Hahn (1989). "The Ili Turk People and Their Language". Central Asiatic Journal 33 (3/4): 261–285.
• Reinhard F. Hahn (1991). "An Annotated Sample of Ili Turki". Acta Orientalia Academiae Scientiorum Hungaricae 45 (1): 31–53.