Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Смирнов Юрій Олександрович

Смирнов Юрій Олександрович
4-й Міністр внутрішніх справ України
26 березня 2001 — 27 серпня 2003
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникКравченко Юрій Федорович
НаступникБілоконь Микола Васильович

Народився17 серпня 1948(1948-08-17) (76 років)
Буй, Костромська область, Росія
Відомий якполітик
КраїнаРосія
Alma materНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Професіяюрист
Звання Генерал-полковник
РелігіяПравославний
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
«Почесний працівник МВС України»
«Почесний працівник МВС України»
«Лицар Закону» (МВС України)
«Лицар Закону» (МВС України)
«Хрест Слави» (МВС України)
«Хрест Слави» (МВС України)
«За безпеку народу» II ст. (МВС України)
«За безпеку народу» II ст. (МВС України)
«Закон і честь» (МВС України)
«Закон і честь» (МВС України)
«Почесний знак МВС України»
«Почесний знак МВС України»
Командор ордена Святого Григорія Великого
Командор ордена Святого Григорія Великого
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Юрій Олександрович Смирнов (* 17 серпня 1948, Буй, Костромської області, Росія) — міністр внутрішніх справ України в 20012003 роках. Генерал-полковник міліції.

Життєпис

У 1970 році закінчив Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство».

З грудня 1971 р. — слідчий ВВС Комінтернівського райвиконкому м. Харкова.

19721975 рр. — інспектор, старший інспектор інспекції з особового складу, потім до 1985 р. працював начальником відділення, заступника начальника відділу кадрів УВС Харківського облвиконкому.

У листопаді 1985 р. призначений на посаду начальника ВВС Жовтневого райвиконкому м. Харкова.

19881994 рр. — начальник управління карного розшуку, заступник начальника Управління — начальник слідчого управління УВС Харківської області.

19941997 рр. очолював УМВС України в Луганській області.

У травні 1997 р. призначений на посаду заступника Міністра у Північно-східному регіоні — начальника УМВС України в Дніпропетровській області.

З травня 2000 до березня 2001 р. заступник Міністра — начальник ГУМВС України в м. Києві.

З 2001 року по 2003 рік — Міністр внутрішніх справ України. 15 травня 2001 року Міністр внутрішніх справ зробив заяву, відповідно до якої двоє підозрюваних у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе, — це особи, які вживали наркотичні засоби, померли, і, відповідно, справу було закрито. Міністр також зазначив, що вбивство було не спланованим, без попереднього умислу і без будь-якого політичного мотиву. 17 травня 2001 року Генеральна прокуратура спростувала цю заяву і рекомендувала Міністру в подальшому утримуватись від оприлюднення будь-якої інформації, яка стосується кримінального розслідування[1].

2003 — 2005 рр. — радник Президента України, заступник Секретаря РНБОУ.

З 2005 року по 2008 рік — перший заступник голови Правління ЗАТ КБ ПриватБанк, одночасно — радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації (2008)[2].

З липня 2008 року — віце-президент МНПК «Веста».

Член Політичної Ради Єдиного Центру.

Одружений, має двох дітей.

Нагороди

Примітки

  1. Справа "Гонгадзе проти України" (Заява N 34056/02). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 29 червня 2021.
  2. Указ Президента України № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  3. Указ Президента України від 16 серпня 2003 року № 840/2003 «Про нагородження орденом "За заслуги"»
  4. Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  5. Указ Президента України від 17 грудня 2002 року № 1183/2002 «Про відзначення державними нагородами України працівників органів внутрішніх справ»
  6. Acta Apostolicae Sedis, 2002. — P. 706. [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
  7. Папа Римський видав ордени Литвину, Радченку, Дагаєву і т.д. Українська правда. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  8. Постанова КМУ від 18 серпня 2003 р. № 1292 «Про нагородження Смирнова Ю. О. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»

Посилання

Попередник: 4-й Міністр внутрішніх справ України
26 березня 200127 серпня 2003
Наступник:
Кравченко Юрій Федорович
Білоконь Микола Васильович
Kembali kehalaman sebelumnya