Населення Філіппін
Населення Філіппін. Чисельність населення країни 2015 року становила 100,998 млн осіб (13-те місце у світі)[1]. Чисельність філіппінців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 24,27 ‰ (59-те місце у світі), смертність — 6,11 ‰ (160-те місце у світі), природний приріст — 1,61 % (74-те місце у світі) . Природний рухВідтворенняНароджуваність на Філіппінах, станом на 2015 рік, дорівнює 24,27 ‰ (59-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,09 дитини на одну жінку (53-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 48,9 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2013 рік)[1]. Смертність на Філіппінах 2015 року становила 6,11 ‰ (160-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,61 % (74-те місце у світі)[1]. Вікова структураСередній вік населення Філіппін становить 23,4 року (166-те місце у світі): для чоловіків — 22,9, для жінок — 23,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 68,96 року (160-те місце у світі), для чоловіків — 65,47 року, для жінок — 72,62 року[1]. Вікова структура населення Філіппін, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 28 років, жінки — 25,3 року, загалом — 26,7 року (дані за 2011 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 337,7 особи/км² (38-ме місце у світі)[1]. УрбанізаціяФіліппіни середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 44,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,32 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Маніла (столиця) — 12,946 млн осіб, Давао — 1,63 млн осіб, Себу — 951,0 тис. осіб, Замбоанга — 936,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 2,09 ‰ (169-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2015 рік, у країні налічується 63,2 тис. внутрішньо переміщених осіб через терор угруповань Ісламського фронту визволення моро, Абу Сайяф, Нової Народної армії, міжетнічних зіткнень, стихійні лиха, тайфуни Бофа, Хайян (листопад 2013 року) і Хагупіт (грудень 2014 року), бохольський землетрус жовтня 2013 року[1]. У країні мешкає 7,17 тис. осіб без громадянства, переважно нелегальні мігранти з Індонезії[1]. Філіппіни є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складФіліппіни Головні етноси країни: тагалогці — 28,1 %, себуанці — 13,1 %, ілоканці — 9 %, бісая — 7,6 %, хілігайнон — 7,5 %, бікольці — 6 %, варайці — 3,4 %, інші — 25,3 % населення (дані перепису 2000 року). Українська діаспораМовиОфіційні мови[4]: філіппінська (філіпіно) (на основі діалекту тагалог), англійська. Загалом філіппінська мова налічує 8 великих діалектів: тагалог, себуано, ілокано, хілігайон, бікол, варай, пампанго, пангасінан.
РелігіїФіліппіни Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 82,9 % (римо-католицтво — 80,9 %, Aglipayan 2 %), іслам — 5 %, євангелізм — 2,8 %, Церква Христа — 2,3 %, інші течії християнства — 4,5 %, інші — 1,8 %, не визначились — 0,6 %, не сповідують жодної — 0,1 % (згідно з переписом 2000 року)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 96,3 % дорослого населення (віком від 15 років): 95,8 % — серед чоловіків, 96,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,7 % ВВП країни, станом на 2009 рік (149-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2013 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,7 % ВВП країни (150-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 22,34 ‰ (80-те місце у світі); хлопчиків — 25,27 ‰, дівчаток — 19,27 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 114 випадків на 100 тис. народжень (74-те місце у світі)[1]. Філіппіни входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, лептоспіроз (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року зареєстровано 35,6 тис. хворих на СНІД (64-те місце у світі), це 0,06 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (118-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 500 осіб (83-тє місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,7 % (148-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 19,9 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,7 % населення в містах і 90,3 % в сільській місцевості; загалом 91,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 77,9 %, в сільській місцевості — 70,8 %, загалом по країні — 73,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 81,56 км³ на рік, або 859,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 8 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 57,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 50,3 %; частка осіб похилого віку — 7,2 %, або 13,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 25,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,9 %, верхній дециль — 30,5 % (станом на 2012 рік)[1]. Станом на 2013 рік, у країні 20,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 88 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 94 %, у сільській місцевості — 82 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 41,106 млн унікальних інтернет-користувачів (17-те місце у світі), що становило 40,7 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 41,37 млн осіб (16-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 29 %; промисловість і будівництво — 16 %; сфера послуг — 55 % (станом на 2015 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,3 % працездатного населення, 2014 року — 6,8 % (72-ге місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 16,2 %, серед юнаків — 15,1 %, серед дівчат — 17,8 % (74-те місце у світі)[1]. КриміналНаркотикиНезважаючи на урядові репресії й оголошену урядом війну наркоторговцям, виробництво й споживання метамфетаміну й амфетамінів тільки зростає в останні роки. Марихуана вирощується у віддаленій сільській місцевості, де обмежений контроль офіційної Маніли[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Філіппін докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання
|