Населення Малаві
Населення Малаві. Чисельність населення країни 2015 року становила 17,964 млн осіб (63-тє місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність малавійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 41,56 ‰ (7-ме місце у світі), смертність — 8,41 ‰ (82-ге місце у світі), природний приріст — 3,32 % (2-ге місце у світі) . Природний рухВідтворенняНароджуваність у Малаві, станом на 2015 рік, дорівнює 41,56 ‰ (7-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,6 дитини на одну жінку (8-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 46,1 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 18,9 року, медіанний вік для жінок — 20—24 року (оцінка на 2010 рік)[1]. Смертність в Малаві 2015 року становила 8,41 ‰ (82-ге місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 3,32 % (2-ге місце у світі)[1]. Вікова структураСередній вік населення Малаві становить 16,5 року (226-те місце у світі): для чоловіків — 16,3, для жінок — 16,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 60,66 року (196-те місце у світі), для чоловіків — 58,67 року, для жінок — 62,69 року[1]. Вікова структура населення Малаві, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 22,3 року, жінки — 17,9 року, загалом — 20,1 року (дані за 2010 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 182,6 особи/км² (93-тє місце у світі)[1]. УрбанізаціяМалаві низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 16,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,77 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Лілонгве (столиця) — 905,0 тис. осіб, Блантайр — Лімбо — 808,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (89-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2016 рік, у країні постійно перебуває 11,3 тис. біженців з Демократичної Республіки Конго, 5,26 тис. з Руанди, приблизно 11,5 тис. з Мозамбіку[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 107,0 тис. внутрішньо переміщених осіб внаслідок поводі 2015 року[1]. Малаві є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: чева — 32,6 %, ломве — 17,6 %, яо — 13,5 %, нгоні — 11,5 %, тумбука — 8,8 %, ньянджа — 5,8 %, сена — 3,6 %, батонга — 2,1 %, нгонде — 1 %, інші — 3,5 % населення[1]. Українська діаспораМовиОфіційні мови[4]: англійська і ньянджа. Інші поширені мови: африкаанс, зулуська, каччі, кокола, ламбья, малавійський ломве, малавійський ніха, малавійський сена, ндалі та інші. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство — 82,6 %, іслам — 13 %, інші — 1,9 %, не сповідують жодної — 2,5 % (станом на 2008 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 65,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 73 % — серед чоловіків, 58,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,9 % ВВП країни, станом на 2014 рік (60-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 11 років (станом на 2011 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,02 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11,4 % ВВП країни (35-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 46,26 ‰ (42-ге місце у світі); хлопчиків — 53,07 ‰, дівчаток — 39,35 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 634 випадків на 100 тис. народжень (24-те місце у світі)[1]. Малаві входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року зареєстровано 1,06 млн хворих на СНІД (10-те місце в світі), це 10,04 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (9-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 32,6 тис. осіб (11-те місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,3 % (168-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 16,7 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,7 % населення в містах і 89,1 % в сільській місцевості; загалом 90,2 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 47,3 %, в сільській місцевості — 39,8 %, загалом по країні — 41 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 1,36 км³ на рік, або 99,86 тонни на одного мешканця на рік: з яких 11 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 86 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 94,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 87,9 %; частка осіб похилого віку — 6,7 %, або 14,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2004 року перебувало 52,4 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 3 %, верхній дециль — 31,9 % (станом на 2004 рік)[1]. Станом на 2013 рік, в країні 14,9 млн осіб не має доступу до електромереж; 9 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 32 %, у сільській місцевості — 4 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,67 млн унікальних інтернет-користувачів (135-те місце у світі), що становило 9,3 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2009 року становили 5,747 млн осіб (72-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 90 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 10 % (станом на 2003 рік)[1]. 993,32 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (26 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 8,6 %, серед юнаків — 9,1 %, серед дівчат — 8,2 %[1]. КриміналТоргівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Малаві докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання
|