Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Населення Північної Кореї

Населення Північної Кореї M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність24,983 млн осіб
Густота208,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції0,04 ‰
Природний рух
Природний приріст▲0,53 %
Народжуваність14,52 ‰
Фертильність1,97 дітей на 1 жінку
Смертність9,21 ‰
Смертність немовлят23,68 ‰
Вікова структура
 • до 14 років21,21 %
 • 15–64 років68,88 %
 • старіші за 65 років9,91 %
Середня тривалість життя70,11 року
 • чоловіків66,26 року
 • жінок74,16 року
Статева структура
загалом0,94 чол./жін.
при народженні1,05 чол./жін.
до 15 років1,03 чол./жін.
15–64 років1 чол./жін.
після 65 років0,53 чол./жін.
Етнічні групи
Націякорейці
Найбільший етноскорейці
Нацменшиникитайці, японці
Мови
Офіційнакорейська
Також у побуті —

Населення Північної Кореї. Чисельність населення країни 2015 року становила 24,983 млн осіб (51-ше місце у світі)[1]. Чисельність корейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 14,52 ‰ (134-те місце у світі), смертність — 9,21 ‰ (64-те місце у світі), природний приріст — 0,53 % (157-ме місце у світі) .

Історія

Корейський півострів спочатку був населений представниками тунгуських народів, які прийшли сюди з північно-західної частини Азії. Деякі з цих племен заселили північний Китай (Маньчжурію).

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Північній Кореї, станом на 2015 рік, дорівнює 14,52 ‰ (134-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,97 дитини на одну жінку (127-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 70,6 % (станом на 2010 рік)[1].

Смертність у Північній Кореї 2015 року становила 9,21 ‰ (64-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,53 % (157-ме місце у світі)[1].

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Північної Кореї, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Північної Кореї становить 33,8 року (86-те місце у світі): для чоловіків — 32,3, для жінок — 35,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 70,11 року (156-те місце у світі), для чоловіків — 66,26 року, для жінок — 74,16 року[1].

Вікова структура населення Північної Кореї, станом на 2015 рік, має такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 21,21 % (2 692 482 чоловіка, 2 606 841 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 16,08 % (2 027 480 чоловіків, 1 989 839 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 44,04 % (5 511 569 чоловіків, 5 491 236 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 8,76 % (1 034 064 чоловіка, 1 154 141 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 9,91 % (852 962 чоловіка, 1 622 590 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 208,9 особи/км² (67-ме місце у світі)[1].

Урбанізація

Докладніше: Міста Північної Кореї

Північна Корея високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 60,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,75 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Пхеньян (столиця) — 2,863 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


 
№ Провінція Населення № Провінція Населення
Пхеньян
Пхеньян
Хамхин
Хамхин 		1 Пхеньян Пхеньян 3 255 288 11 Сунчхон Південна Пхьонан 297 317 Чхонджін
Чхонджін
Нампхо
Нампхо
2 Хамхин Південна Хамгьон 768 551 12 Пхенсон Південна Пхьонан 284 386
3 Чхонджін Північна Хамгьон 667 929 13 Хеджу Південна Хванхе 273 300
4 Нампхо Південна Пхьонан 366 815 14 Канге Чаган 251 971
5 Вонсан Канвон 363 127 15 Анджу Південна Пхьонан 240 117
6 Сінийджу Північна Пхьонан 359 341 16 Токчхон Південна Пхьонан 237 133
7 Танчхон Південна Хамгьон 345 875 17 Кімчхек Північна Хамгьон 207 299
8 Кечхон Південна Пхьонан 319 554 18 Расон СЕЗ Раджин 196 954
9 Кесон Північна Хванхе 308 440 19 Кусон Північна Пхьонан 196 515
10 Сарівон Північна Хванхе 307 764 20 Хесан Янган 192 680

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,04 ‰ (113-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Починаючи з 1960-х років КНДР прикладала значні зусилля для залучення іноземців до країни, перш за все технічних фахівців з країн соціалістичного табору. Крім того, починаючи з 1960-х до кінця 1980-х років у північнокорейських вишах (в основному в Університеті імені Кім Ір Сена) навчалося багато студентів зі Східної Європи, Сомалі, Анголи і В'єтнаму. Сьогодні в КНДР (головним чином у районі Пхеньяну) проживають іноземні громадяни в основному з Росії, Східної Європи та В'єтнаму.

Біженці й вимушені переселенці

У країні існує невизначена кількість внутрішньо переміщених осіб внаслідок руйнівних повідей і голоду 1990-х років[1].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
корейці
  
 99.8%
китайці
  
 0.1%
японці
  
 0.1%
Докладніше: Народи Північної Кореї

Головні етноси країни: мононаціональна держава корейців; невеличкі спільноти китайців (приблизно 50 тис. осіб) та японців (1,8 тис. осіб).

  • Корейська молодь на вулицях Пхеньяну
    Корейська молодь на вулицях Пхеньяну

На тлі етнічної однорідності все ж значні регіональні відмінності існують. Проте регіональні та культурні відмінності, як регіональні діалекти, зазнали руйнування під впливом централізування освіти, загальнонаціональним засобам масової інформації і кілька десятиліть націоналістичного руху після Корейської війни.

Українська діаспора

Докладніше: Українці Північної Кореї

Мови

Мови Північної Кореї (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
корейська
  
 100%
Докладніше: Мови Північної Кореї

Офіційна мова[2]: корейська.

Релігії

Релігії в Північній Кореї (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
 98%
християни
  
 1%
чхондоїзм
  
 1%
Докладніше: Релігія в Північній Кореї

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: традиційно буддизм конфуціанського спрямування, невелика кількість — християнство, чхондоїзм[1]. Будь-які незалежні релігійні організації заборонені. Офіційна політика спрямована на атеїстичне виховання. Уряд спонсорує різні марионеткові релігійні організації, щоб створити ілюзію свободи віросповідання в державі.

Освіта

Докладніше: Освіта в Північній Кореї

Рівень письменності 2015 року становив 100 % дорослого населення (віком від 15 років): 100 % — серед чоловіків, 100 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2009 рік).

Середня і професійна

Вища

Охорона здоров'я

Докладніше: Охорона здоров'я в Північній Кореї

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 13,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 23,68 ‰ (74-те місце у світі); хлопчиків — 26,29 ‰, дівчаток — 20,94 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 82 випадків на 100 тис. народжень (82-ге місце у світі)[1].

Північна Корея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,5 % (173-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,2 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,9 % населення в містах і 99,4 % в сільській місцевості; загалом 99,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 87,9 %, в сільській місцевості — 72,5 %, загалом по країні — 81,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 8,66 км³ на рік, або 360,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 10 % припадає на побутові, 13 % — на промислові, 76 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 44,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 30,5 %; частка осіб похилого віку — 13,8 %, або 7,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2013 рік, в країні 18,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 30 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 41 %, у сільській місцевості — 13 %[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року, за дуже приблизною оцінкою, становили 14 млн осіб (42-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 37 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 63 % (станом на 2008 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 25,6 %, 2012 року — 25,5 % (179-те місце у світі);

Прошарки суспільства

Відповідно до системи «сон'бун» (кор. 성분) все населення КНДР поділено на три шари: «основний», «коливний» і «ворожий». Належність до того чи іншого шару визначається за соціальним походженням і родом діяльності в період японського панування і Корейської війни і успадковується по чоловічій лінії. Члени ТПК автоматично відносяться до «основного» прошарку, а особи, виключені з політичної партії, — до «ворожого». Репатріанти з Китаю та Японії належать також до «ворожого» прошарку.

Люди, що відносяться до «ворожого» прошарку, не можуть служити в армії, вступити до ТПК і вступити до більшості Вищих навчальних закладів[3]. У той самий час, до 1990-х років приналежність до того чи іншому шару (за винятком номенклатури) не мала впливу на розмір продовольчого пайка[4][5].

Відповідно до постанови «Про подальше посилення роботи з різними верствами і групами населення», прийнятим восьмим пленумом ЦК ТПК четвертого скликання, у кінці лютого 1964 року була проведена істотна деталізація категорій населення, відповідно до якої в кожному шарі було виділено окремі групи (усього 51). Робота ця проводилась у 1964—1969 роках силами так званих «груп 620», спеціально сформованих для цієї мети. Ця діяльність супроводжувалася висилками, арештами і стратами ворогів режиму (як реальних, так і потенційних або просто вигаданих)[5].

Оцінити хоча б приблизну чисельність навіть шарів, не кажучи про окремі групи, практично неможливо[5].

Кримінал

Докладніше: Злочинність у Північній Кореї

Наркотики

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Починаючи з 1970-х років і до 2000-х багато громадян Корейської Народно-Демократичної Республіки (більшість з дипломатичного корпусу) були затримані за кордоном за зберігання наркотиків (2 випадки в Туреччині в грудні 2004 року); останні поліцейські розслідування на Тайвані і в Японії пов'язують Північну Корею з великими незаконними поставками героїну і метамфетамін, наприклад затримані в квітні 2003 року 150 кг героїну на судні «Понг Су», що прямував до Австралії[1].

Торгівля людьми

Докладніше: Торгівля людьми в Північній Кореї

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Північної Кореї не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[6][7].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,53 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Населення Північної Кореї
Рік Населення Зміна
1940 8 510 000 —
1944 9 250 000 +8.7%
1946 9 260 000 +0.1%
1949 9 620 000 +3.9%
1953 9 360 000 −2.7%
1960 10 790 000 +15.3%
1963 11 570 000 +7.2%
1993 21 213 478 +83.3%
2008 24 252 231 +14.3%
Джерело: Згідно з дослідженням Ніка Еберштада[8] та даних ООН[9]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам North Korea : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  3. ↑ (англ.) Tom Malinowski (2006). Advancing Human Rights in North Korea. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 15 вересня 2008.
  4. ↑ (рос.) Ланьков А. Н. (31 серпня 2007 року). Он был титулярный советник, она — генеральская дочь. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 3 серпня 2008.
  5. ↑ а б в (рос.) Ланьков А. Н. Репрессивный аппарат и контроль над населением в Северной Корее [Архівовано 27 грудня 2008 у Wayback Machine.] / Северная Корея. Вчера и сегодня. — М. : Восточная литература, 1995.
  6. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  7. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  8. ↑ (англ.) Eberstadt, Nick (2010). Policy and Economic Performance in Divided Korea During the Cold War Era: 1945–91. Rowman & Littlefield. с. 61. ISBN 9780844742748. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 22 листопада 2016.
  9. ↑ (англ.) North Korea Final national census report, 2010. [Архівовано 31 березня 2010 у Wayback Machine.]

Література

Українською

Російською

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Північної Кореї
Kembali kehalaman sebelumnya