Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Населення Папуа Нової Гвінеї

Населення Папуа Нової Гвінеї M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність6,672 млн осіб
Густота16,8 особи/км²
Коефіцієнт міграції0 ‰
Природний рух
Природний приріст▲1,78 %
Народжуваність24,38 ‰
Фертильність3,16 дітей на 1 жінку
Смертність6,53 ‰
Смертність немовлят38,55 ‰
Вікова структура
 • до 14 років34,45 %
 • 15–64 років61,5 %
 • старіші за 65 років4,05 %
Середня тривалість життя67,03 року
 • чоловіків64,81 року
 • жінок69,36 року
Статева структура
загалом1,05 чол./жін.
при народженні1,05 чол./жін.
до 15 років1,04 чол./жін.
15–64 років1,07 чол./жін.
після 65 років1,06 чол./жін.
Етнічні групи
Націяпапуанці
Найбільший етноспапуаси
Нацменшинимеланезійці, негріто, мікронезійці, полінезійці
Мови
Офіційнаток-пісін, англійська, хірі-моту
Також у побутібільше 800 локальних мов

Населення Папуа Нової Гвінеї. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,672 млн осіб (106-те місце у світі)[1]. Чисельність папуанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 24,38 ‰ (58-ме місце у світі), смертність — 6,53 ‰ (147-ме місце у світі), природний приріст — 1,78 % (66-те місце у світі) .

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Папуа Новій Гвінеї, станом на 2015 рік, дорівнює 24,38 ‰ (58-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,16 дитини на одну жінку (51-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 32,4 % (станом на 2007 рік)[1].

Смертність у Папуа Новій Гвінеї 2015 року становила 6,53 ‰ (147-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,78 % (66-те місце у світі)[1].

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Папуа Нової Гвінеї, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Папуа Нової Гвінеї становить 22,9 року (173-тє місце у світі): для чоловіків — 23, для жінок — 22,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,03 року (169-те місце у світі), для чоловіків — 64,81 року, для жінок — 69,36 року[1].

Вікова структура населення Папуа Нової Гвінеї, станом на 2015 рік, має такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 34,45 % (1 169 870 чоловіків, 1 128 631 жінка);
  • молодь віком 15—24 роки — 19,77 % (668 327 чоловіків, 650 671 жінка);
  • дорослі віком 25—54 роки — 36,43 % (1 253 827 чоловіків, 1 177 004 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,3 % (179 075 чоловіків, 174 721 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,05 % (139 060 чоловіків, 131 241 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 16,8 особи/км² (208-ме місце у світі)[1].

Урбанізація

Докладніше: Міста Папуа Нової Гвінеї

Папуа Нова Гвінея низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 13 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,12 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Порт-Морсбі (столиця) — 345,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

 
№ Назва Провінції Населення
Порт-Морсбі
Порт-Морсбі
Лае
Лае 		1 Порт-Морсбі Столичний округ 283 733 Арава
Арава
Маунт-Гаґен
Маунт-Гаґен
2 Лае Моробе 76 255
3 Арава Бугенвіль 40 266
4 Маунт-Гаґен Західний Гайлендс 33 623
5 Попондетта Оро 28 198
6 Маданг Маданг 27 419
7 Кокопо Східна Нова Британія 26 273
8 Менді Південний Гайлендс 26 252
9 Кімбе Західна Нова Британія 18 847
10 Горока Східний Гайлендс 18 503

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (85-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 9,5 тис. біженців з Індонезії[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 6,3 тис. внутрішньо переміщених осіб через стихійні лиха, міжплемінні конфлікти, проекти з розвитку територій[1].

Папуа Нова Гвінея є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
меланезійці
  
 %
папуаси
  
 %
негріто
  
 %
мікронезійці
  
 %
полінезійці
  
 %
Докладніше: Народи Папуа Нової Гвінеї

Головні етноси країни: меланезійці, папуаси, негріто, мікронезійці, полінезійці. Аборигенне населення країни найбільш гетерогенне у світі (поряд із Кавказом і гірськими районами Південної Азії), на площі меншій за площу України мешкає до 1000 етнічний груп (велика кількість з яких налічує менше 100 представників), що розмовляють різними мовами, мають різні культурні традиції, побут. Міжусобні племінні конфлікти між сусідами тривають протягом тисячоліть, поява сучасної зброї, процеси урбанізації лише загострює їх і кидає виклик державній системі забезпечення правопорядку.

Українська діаспора

Докладніше: Українці Папуа Нової Гвінеї

Мови

Мови Папуа Нової Гвінеї (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
ток-пісін
  
 %
англійська
  
 %
хірі-моту
  
 2%
Докладніше: Мови Папуа Нової Гвінеї

Офіційні мови[3]: ток-пісін (креольська), англійська, хірі-моту — розмовляють менше 2 % населення. Загалом в державі визначено 836 мов (12 % загальної кількості мов світу), більшість з них мають менше 1 тис. носіїв.

Релігії

Релігії в Папуа Новій Гвінеї (2001 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 27%
протестанти
  
 69.4%
бахаїсти
  
 0.3%
місцеві вірування
  
 3.3%
Докладніше: Релігія в Папуа Новій Гвінеї

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 27 %, протестантизм — 69,4 % (лютеранство — 19,5 %, Об'єднана церква — 11,5 %, адвентизм — 10 %, п'ятидесятництво — 8,6 %, євангелізм — 5,2 %, англіканство — 3,2 %, баптизм — 2,5 %, інші — 8,9 %), бахаїзм — 0,3 %, місцеві вірування — 3,3 % (згідно з переписом 2000)[1].

Освіта

Докладніше: Освіта в Папуа Новій Гвінеї

Рівень письменності 2015 року становив 64,2 % дорослого населення (віком від 15 років): 65,6 % — серед чоловіків, 62,8 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні.

Охорона здоров'я

Докладніше: Охорона здоров'я в Папуа Новій Гвінеї

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,06 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,3 % ВВП країни (137-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 38,55 ‰ (53-тє місце у світі); хлопчиків — 42,12 ‰, дівчаток — 34,81 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 215 випадків на 100 тис. народжень (51-ше місце у світі)[1].

Папуа Нова Гвінея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 37,2 тис. хворих на СНІД (69-те місце у світі), це 0,72 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (53-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 900 осіб (69-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,5 % (115-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 27,9 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 88 % населення в містах і 32,8 % в сільській місцевості; загалом 40 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 56,4 %, в сільській місцевості — 13,3 %, загалом по країні — 18,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,39 км³ на рік, або 61,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 57 % припадає на побутові, 43 % — на промислові, 0 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 67,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 62,1 %; частка осіб похилого віку — 5 %, або 19,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2002 року перебувало 37 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 40,5 % (станом на 1996 рік)[1].

Станом на 2015 рік, у країні 5,5 млн осіб не має доступу до електромереж; 18 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 72 %, у сільській місцевості — 10 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 527 тис. унікальних інтернет-користувачів (162-ге місце у світі), що становило 7,9 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,267 млн осіб (91-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 85 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 15 % (станом на 2005 рік)[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 1,9 % працездатного населення, 2004 року — (11-те місце у світі)[1].

Кримінал

Докладніше: Злочинність у Папуа Новій Гвінеї

Наркотики

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Країна великий споживач марихуани[1].

Торгівля людьми

Докладніше: Торгівля людьми в Папуа Новій Гвінеї

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Папуа Нової Гвінеї не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[4][5].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау Papua New Guinea : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською

Російською

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Папуа Нової Гвінеї
Kembali kehalaman sebelumnya