|
Sd.Kfz. 222
Leichter Panzerspähwagen (2 cm), Sd.Kfz.222 (попередніх випусків) — німецький легкий бронеавтомобіль 1930-х років. Розроблений фірмою Eisenwerken Weserhütte у середині 1930-х років як розвідувальна чи штабна машина. Серійне виробництво почалося 1937 року і тривало до лютого 1944 року, всього було випущено 990 бронеавтомобілів цього типу. Sd.Kfz.222 використовувалися німецькими військами протягом всієї Другої світової війни, невелика їх кількість була також продана іншим країнам. Історія створенняОпис конструкціїКорпусОзброєнняНа машині встановлювалася 20-мм автоматична гармата 2 cm KwK 30 І KwK 30 і спарений з нею кулемет МГ-34. Скорострільність гармати становила 280 постр/хв. Початкова швидкість бронебійного снаряда — 780 м/с. За німецькими даними, він пробивав на відстані 500 м 20-мм броню. Наведення гармати на ціль ручне. Спуски гармати і кулемета були синхронізовані, проте можливо було вести роздільний вогонь. Часто згадується, що боєкомплект складався з 180—200 пострілів до гармати і 1050—2000 патронів до кулемета, але у реальності екіпаж міг взяти більше боєприпасів, оскільки в машині було вільне місце. Вертикальне наведення гармати і кулемета змінювалося від −7° до +80°, завдяки чому був можливий вогонь по повітряних цілях. Двигун і трансмісіяХодова частинаЗасоби зв'язкуВикористовувавсяБойове застосуванняБойова кар'єра нових бронемашин Sd.Kfz.221/222 почалася з анексії Судетів восени 1938 року. Перевезені морем, ці машини брали участь у захопленні Клайпеди (Мемеля) у березні 1939 року, а 15 березня 1939 року «Panzerspaehrwagen» брали участь в окупації Чехії і Моравії. До початку 2-ї Світової війни бронеавтомобілі Sd.Kfz.222 і Sd.Kfz. 221 перебували в різних частинах Вермахту і загонів СС. 1 вересня 1939 року німецька армія мала близько 1200 бронеавтомобілями різних типів. Танкова дивізія по штату мала 90 бронемашин, які перебували в різних підрозділах дивізії. Наприклад, 1-ша стрілецька бригада (Schuetzen Brigade) 1-ї танкової дивізії була оснащена вісьмома бронеавтомобілями. Штаб дивізії мав взвод бронеавтомобілів, у якому було чотири Sd.Kfz.221 і чотири Sd.Kfz.222. Найбільша кількість броньовиків знаходилося в розвідувальному батальйоні (дивізіоні) цієї дивізії (Aufklaerungs Abteilung) — цілих 60 штук. Ними оснащувалися дві роти (ескадрону). Рота складалася з трьох взводів: важкого, змішаного і легкого. Легкі бронеавтомобілі були тільки у взводах двох останніх типів: в змішаному взводі було чотири Sd.Kfz.221 і чотири Sd.Kfz.222, а в легкому взводі — шість Sd.Kfz.221. Решта вісім бронеавтомобілів входили до складу мотоциклетного батальйону. Вісім броньовиків (по чотири Sd.Kfz.221 і Sd.Kfz.222) перебувало в полку СС «Deutschland», 13 їх було в моторизованому розвідувальному батальйоні СС. Вісім у взводі бронеавтомобілів (по чотири Sd.Kfz.221 і Sd.Kfz.222). Легкі дивізії мали більше бронеавтомобілів, аніж танкові дивізії. У 1-й легкої дивізії їх було лише 90, в той час як у 2-ї, 3-ї і 4-ї легких дивізіях бронеавтомобілів було більше. Справа в тому, що до складу легкої дивізії входив не батальйон, а полк розвідників (Aufklaerung Regiment), що спричинило створення в рамках полку батальйону бронемашин — «Panzerspaehrwagen Abteilung»[1]. Моторизовані дивізії мали у складі розвідувальний батальйон, у якому, у свою чергу, була рота бронеавтомобілів (два змішаних і один легкий взвод) — разом десять Sd.Kfz.221 і чотири Sd.Kfz.222. Польська кампаніяУ польській кампанії брали участь також і загони СС: полки СС «Leibstandarte SS Adolf Hitler» і «Germania». У кожному з цих полків було по взводу бронеавтомобілів (чотири Sd.Kfz.221 і чотири Sd.Kfz.222). Під час вересневої кампанії бронеавтомобілі Sd.Kfz.221 і Sd.Kfz.222 використовували, в основному, для розвідки і підтримання зв'язку. Іноді справа доходила до сутичок з польською бронетехнікою. У порівнянні з польськими броньовиками і танкетками, німецькі «Panzerspaehrwagen» мали перевагу в швидкості, прохідності, a Sd.Kfz.222 і в озброєнні. Однак польські танки Vickers «Е» і 7ТР, бронеавтомобілі wz.29 і wz.34, а також танкетки TKS були озброєні краще німецьких броньовиків. У Польщі німці втратили 80 броньовиків з них 60 легких бронеавтомобілів різних типів. Після закінчення польської кампанії легкі дивізії розгорнули у звичайні танкові дивізії, закінчили формування 10-ї танкової дивізії, а дивізія «Кемпф» була розформована. Під час бойових дій на Заході в кожної танкової дивізії було тільки по 61 броньовика. Кожен розвідувальний батальйон складався з двох рот бронеавтомобілів, за оснащеністю відповідним штатам «танкової дивізії зразка 1939 року». Тільки до складу 9-ї танкової дивізії замість розвідувального батальйону раніше входив розвідувальний полк, у якому був двохротний розвідувальний батальйон. У моторизованій піхотній дивізії був розвідувальний батальйон, що мав одну роту бронеавтомобілів. Крім того, в піхотній дивізії було декілька бронемашин зв'язку. Французька кампаніяУ французькій кампанії брали участь дві дивізії СС і одна бригада СС. «SS-Verfugungs-Division» був оснащений бронеавтомобілями за наступною схемою: в кожному полку (Standarte) був взвод бронеавтомобілів (два Sd Kfz 221 і два Sd Kfz 222), у розвідувальному батальйоні (SS-Anfklaerungs-Sturmbann) — рота бронеавтомобілів, у штабному відділенні — чотири Sd.Kfz.223, у взводах «підтримки» — чотири Sd.Kfz.221 і чотири Sd.Kfz.222, а у другому взводі — шість Sd.Kfz.221. У дивізії СС «Totenkopf» штати не передбачали оснащення бронеавтомобілями. Вже після початку бойових дій ця дивізія СС стала використовувати трофейні броньовики «Panhard» AMD 1935 — «Panhard» 178. У полку СС «Leibstandarte SS Adolf Hitler» як і раніше залишався тільки один взвод бронеавтомобілів. У штабної роти «Lehr Brigade» було відділення бронеавтомобілів, що налічувало п'ять броньовиків. У 5-му батальйоні моторизованого полку «Grossdeutschland» був взвод бронеавтомобілів (чотири Sd.Kfz.223 і три Sd.Kfz. 222). Такий же загін входив до складу батальйону охорони фюрера, який перебував на території ставки фюрера в Растенбурзі (Кентшин). У частинах СС Sd.Kfz.221, Sd.Kfz.222 були згруповані в розвідувальні дивізіони (Stunnbann). Так було в дивізіях СС «Reich» і «Wiking», а також у бригаді СС (фактично дивізії СС) «Leibstandarte SS Adolf Hitler». Крім того у двох полках моторизованої дивізії СС «Reich» («Der Fuehrer» і «Deutschland») в роті підтримки був взвод бронеавтомобілів — два Sd.Kfz. 221 і два Sd.Kfz.222). На Східному фронтіДо початку операції «Барабаросса» нациска армія мала 961 броньовиком типу Sd.Kfz.221/222/223 і близько 190 бронеавтомобілів Р 204 (f). В умовах російського бездоріжжя виявилося, що прохідність німецьких броньовиків недостатня для руху за «напрямками». Бойова цінність бронемашин при зіткненні з Т-34 і KB була суто теоретичною. Але оскільки в арсеналі німецької армії не було гідного «заступника», броньовикам довелося продовжити свою нелегку службу, несучи втрати при зіткненнях з більш потужним супротивником. Хоча штати танкових дивізій «зразка 1942 і 1943 років» передбачали розвідувальний дивізіон, оснащений бронемашинами, але на практиці замість Sd. Kfz.221/222/223 намагалися використовувати важкі бронемашини Sd.Kfz.232. У завершальний період війни в розвідувальні частини почав надходити напівгусеничний бронеавтомобіль Sd.Kfz.250/9. В ході війни в АфриціДобре себе показали бронеавтомобілі Sd.Kfz.222, 221, 223, які входили до складу 3-10 розвідувального дивізіону 5-ї легкої дивізії «Deutsches Afrika Korps». Під час першої лівійської кампанії в лютому-травні 1941 року, ця частина не тільки проводила розвідку, але неодноразово з успіхом брала участь у наступальних операціях, діючи проти численних англійців, що мали танки. Швидкі німецькі броньовики викликали спустошення в рядах противника. Наслідком поразки німецького корпусу «Африка» у травні 1943 року стала втрата вермахтом тисяч одиниць колісної та гусеничної техніки. Союзники захопили тоді багаті трофеї, причому в числі трофеїв виявилося чимало трофеїв німецьких автомобілів союзників, захоплених Роммелем під Тобруком, при Касеєріні і взагалі по всій Північній Африці. Тепер на цій техніці німців та італійців, які капітулювали, союзники перевозили в табори для військовополонених. Одним з найбільших концтаборів був табір тимчасового утримання Матью, розташований трохи південніше портового міста Бізерта, що в північному Тунісі. Табір був унікальний тим, що до нього вів битий шлях, по якому полонені німці могли під'їхати на автотранспорті прямо до воріт. У цьому таборі сконцентрували трофейну колісну і легку гусеничну техніку, в той час як танки звозили в інші місця. Захоплену «двічі трофейну» техніку союзники по можливості намагалися відремонтувати і пустити в справу, в той час як техніка німецького виробництва в масі своїй йшла в металобрухт, за винятком зразків, відібраних представниками технічної розвідки союзників для вивчення і оціночних випробувань. Фотогалерея
Література
Див. такожПосилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
