Sd.Kfz.135/1

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2016)

Sd.Kfz.135/1
15 cm s.FH.13/1 (Sf) auf Geschützwagen Lorraine-Schlepper (f) (Sd.Kfz.135/1)
Тип	САУ
Походження	Третій Рейх
Історія використання
На озброєнні	1942-1945
Оператори	Третій Рейх
Історія виробництва
Розроблено	1942
Виготовлена кількість	всього 107: 12(з le.FH.18/40) 94 (з s.FH.13/1) 1 (з s.FH.396(r))
Характеристики
Вага	8,49 т
Довжина	4350 мм
Довжина корпусу	5310 мм
Ширина	1880 мм
Висота	2000 мм
Екіпаж	4
Броня	катана броня низької та середньої твердості 9-12 мм
Головне озброєння	105-мм le.FH.18/40 150-мм s.FH.13/1 122-мм s.FH.396(r)
Двигун	Delahaye 103 TT 70 к.с.
Питома потужність	8,24 к.с./т
Підвіска	зблокована по два на напівеліптичних листових ресорах
Операційна дальність	по шосе: 135 км
Швидкість	по шосе: 34 км/год
Sd.Kfz.135/1 у Вікісховищі

15 cm s.FH.13/1 (Sf) auf Geschützwagen Lorraine-Schlepper (f) — німецька самохідна артилерійська установка (САУ) класу самохідних гаубиць періоду Другої Світової війни, легка по масі. За відомчим рубрикатором міністерства озброєнь нацистської Німеччини самохідка позначалася як Sd.Kfz.135/1.

Ця бойова машина була створена в 1942 році на базі колишніх французьких бронетранспортерів «Lorraine», захоплених Вермахтом у 1940 році. Також як ходова частина для подібних за конструкцією і призначенням САУ під тою самою назвою застосовувалися й шасі трофейних легких танків «Гочкіс» H 35 і H 39, а також «Рено» R 35. Стимулом для появи цієї САУ стала потреба Вермахту у підвищенні мобільності важкої польової артилерії.

Переробкою трофейних БТР в САУ займалася фірма «Альфред Беккер» в м. Крефельд влітку 1942 року. Гарматна установка розміщувалась в кормовій частині машини в нерухомій броньованої рубці, відкритій зверху і ззаду.

Більшість (94 із 107) Sd.Kfz.135/1 озброювалися 150-мм важкою гаубицею s.FH.13/1. 12 перероблених в САУ БТР «Lorraine» як основне озброєння мали адаптовану для установки на самохідну базу 105-мм легку гаубицю le.FH.18/40, а одна навіть була оснащена 122-мм гаубицею зр. 1938 р. (М-30), що маркувалася на німецькій службі як 12,2 cm s.FH.396(r).

Самохідні гаубиці на базі БТР «Lorraine» з 150-мм гаубицею воювали в Північній Африці у складі 21-ї танкової дивізії, але в основному використовувалися для навчальних цілей у Франції.

З початком висадки союзників у Нормандії в червні 1944 року вони стали активно застосовуватися в боях на західноєвропейському театрі військових дій.

Одна вціліла САУ цього типу експонується в музеї Абердинського випробувального полігону Армії США.

• Шмельов В. П. Бронетехніка Німеччини 1934–1945 рр..: Ілюстрований довідник. — М: ТОВ «Видавництво АСТ», 2003. — 271 с. ISBN 5-17-016501-3

• http://www.tanks-encyclopedia.com/ww2/nazi_germany/15cm-sFH-13-1Sf-auf_GW_Lorraine_Schlepper-f_SdKfz-135-1.php [Архівовано 2 листопада 2019 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.