Коноплянка Євген Олегович

Євген Коноплянка
Особисті дані
Народження	29 вересня 1989(1989-09-29)[1] (35 років)
	Кіровоград, Українська РСР, СРСР
Зріст	178 см[2]
Вага	70 кг[2]
Прізвисько	Конопа, Коно[3], Козацька ракета
Громадянство	Україна
Позиція	лівий вінгер
Юнацькі клуби
2002—2004 2004–2005 2006	«Олімпік» (Кіровоград) ДЮСШ-2 (Кіровоград) «Дніпро»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2007–2015 «Дніпро» 157 (35) 2015–2017 «Севілья» 32 (4) 2016–2017 →  «Шальке 04» 17 (1) 2017–2019 «Шальке 04» 40 (5) 2019–2022 «Шахтар» (Донецьк) 28 (4) 2022–2023 «Краковія» 36 (2) 2023 ЧФР (Клуж) 3 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2007–2008 Україна (U-17) 3 (2) 2007–2008 Україна (U-19) 9 (3) 2008–2011 Україна (U-21) 17 (5) 2010–2023  Україна 87 (21)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 18 липня 2024.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 18 липня 2024.
Євген Коноплянка у Вікісховищі

Євге́н Оле́гович Конопля́нка (нар. 29 вересня 1989, Кіровоград, Україна) — український футболіст, колишній лівий вінгер збірної України. Віцекапітан збірної України (2015—2019). Переможець Ліги Європи (2015/16).

Вихованець школи кропивницького футбольного клубу «Олімпік». Перший тренер Коноплянки, Юрій Кевлич, розповідав, що хлопчик змалечку здивував його силою удару, швидкістю і витривалістю (паралельно з футболом Євген довгий час займався карате). На відміну від однолітків, Коноплянка мав характер і багато працював над собою, зокрема над технікою та обводками лівою ногою, що дозволяло йому прогресувати і ставати кращим гравцем на всіх турнірах. Тренування майбутнього капітана збірної України проходили у спортивному залі від заводу «Зірка», де було холодніше, ніж на вулиці, а замість футбольних полів були асфальтовані баскетбольні майданчики^[4]. В дитячо-юнацькій футбольній лізі України виступав за ДЮСШ-2 м. Кропивницького.

Взимку 2005 року 16-річного Коноплянку почали запрошувати до таких грандів українського футболу, як «Шахтар» (Донецьк) та «Динамо» (Київ). 5 січня 2006 року він мав проходити медогляд у київський клуб, але Юрій Кевлич влаштував перегляд футболіста у «Дніпро»^[5]. Спортивний директор та тренери дніпропетровського клубу були вражені грою молодого півзахисника, в підсумку він опинився у команді.

У юнацькому віці грав у нападі та на позиції правого півзахисника, але вже в «Дніпрі» тренери почали ставити Євгена на лівий фланг^[4].

На початку кар'єри грав у клубі під 42 номером. З квітня 2006 року почав залучатися до ігор дублювального складу «Дніпра», а 26 серпня 2007 року дебютував у вищій лізі Чемпіонату України в матчі «Дніпро» — «Закарпаття». Але грав ще мало й ігрової практики в основній команді майже не отримав: зіграв 2 гри в чемпіонаті України і 1 в Кубку України.

З цього сезону Євген грав більше, ніж у минулому. Початок сезону Коноплянка провів більше в дублюючому складі. Але коли головного тренера, Олега Протасова, змінив Володимир Безсонов, молодий Євген став грати за клуб більше: зіграв 12 матчів у чемпіонаті України, провівши на полі 304 хвилини, голами не відзначився.

Першою результативною дією у чемпіонаті України відзначився у матчі з «Таврією» (гольова передача). Закріпився у складі першої команди «Дніпра» від початку весняної частини сезону 2009/10, коли почав регулярно виходити у стартовому складі, відзначатися забитими голами, а також високою технікою володіння м'ячем. Перший гол в Прем'єр-Лізі забив у матчі з «Зорею» (2:2), після цього його порівнювали з Ліонелем Мессі, Рафаелем ван дер Вартом та Дієго^[6][7]. Також забивав у ворота київського «Динамо», маріупольського «Іллічівця» та запорізького «Металурга», проти останнього ще відзначився асистом. На офіційному сайті клубу проводилося традиційне голосування «Герой сезону», в якому вболівальники визначали найкращого гравця сезону — за результатами сезону 2009/10 нагороду отримав Євген^[8].

У цьому сезоні «Дніпро» очолив новий тренер — іспанець Хуанде Рамос, при якому Євген остаточно закріпився в основі команди та почав ставати її лідером. Футболіст вперше зіграв у єврокубках, але до групового етапу «Дніпро» не дійшов. Провів 31 матч (кілька ігор пропустив через травму) та забив 6 голів: у ворота «Іллічівця», донецького «Металурга», «Ворскли», «Волині», а також зробив дубль у принциповому для дніпропетровської команди дербі з харківським «Металістом». Віддавав гольові передачі у матчах з «Іллічівцем», київським «Динамо» та запорізьким «Металургом». У матчі 3-го кола Кубка України віддав гольову передачу проти «Таврії», а в матчі 1/4 фіналу цього ж турніру реалізував одинадцятиметровий удар в серії пенальті (перемога «Дніпра»)^[9]. Отримав нагороду «Футболіст року в Україні» за версією видання «Український футбол» у 2010 році, а також звання кращого молодого гравця 2010 за версією Sport.ua^[10]. Був обраний найкращим молодим гравцем чемпіонату України 2010/11, знову став «Героєм сезону» за версією вболівальників «Дніпра»^[11][12].

2011 року київське «Динамо» запропонувало дніпропетровцям 15 млн євро за молодого таланта, але клуб відповів, що віддасть Коноплянку за 50-60 млн євро^[13]. Звісно, кияни не купили Євгена, який потім дуже сильно знадобився клубу.

Перший гол у сезоні забив в матчі 10-го туру чемпіонату, зі штрафного вразивши ворота сімферопольської «Таврії». У 12 турі оформив дубль у матчі з «Олександрією». У наступному матчі, проти «Оболоні», відзначився голом і гольовим пасом. У кубковому матчі проти «Волині» відзначився голом, а потім, проти тієї ж команди, в 18 турі чемпіонату віддав гольовий пас. Віддав асисти у домашньому (14-й тур) та виїзному (29-й тур) матчах проти донецького «Металурга». У першому матчі весняного кола чемпіонату, з «Шахтарем» (21-й тур), а також у матчі проти луганської «Зорі» (24-й тур) відзначався гольовими передачами. В двох поспіль матчах оформив дублі: як і в першому колі, проти «Олександрії», а також проти «Оболоні». В останньому матчі сезону, проти «Карпат», відзначився 2 гольовими передачами. Євген став кращим гравцем чемпіонату України 2011/2012^[14].

У матчі 1 туру проти «Таврії» покинув поле вже на 30-й хвилині матчу, отримавши червону картку. Відбув дискваліфікацію, та вже в першому матчі (проти донецького «Металурга») оформив дубль. У кваліфікації до Ліги Європи забив два голи «Словану» у двох матчах, у домашньому матчі також заробив пенальті і віддав гольову передачу. У першому колі чемпіонату віддав 3 гольові передачі: у матчі проти «Шахтаря», «Металіста» і «Таврії». В поєдинках групового етапу Ліги Європи забив красивий гол у ворота ПСВ та відзначився гольовим пасом проти шведського клубу АІК. Декілька поєдинків осінньої та весняної частини сезону пропустив через травму. У 24 турі віддав дві гольові передачі в матчі проти «Чорноморця». За підсумками виступів команди у Лізі Європи сезону 2012/2013 потрапив до символічної збірної групового етапу турніру^[15]. Також УЄФА включила Євгена у список 8 кращих молодих футболістів Ліги Європи 2012/2013^[16]. Знову став футболістом року в Україні у 2012 році за версією видання «Український футбол».

Відкрив рахунок своїм голам у новому сезоні вже у 1 турі, зі штрафного забивши київському «Арсеналу». У наступному матчі забив м'яч у ворота «Іллічівця». У «Дніпра» було 2 важливих матчі: проти «Нимме Калью» в кваліфікації Ліги Європи і проти «Шахтаря» в чемпіонаті країни, в обох матчах Євген відзначився гольовими передачами. Також віддав асист у поєдинку з «Пандурієм» в груповому етапі Ліги Європи. 2 матчі поспіль відзначався голами, проти «Буковини» в Кубку України і «Чорноморця» в чемпіонаті. У виїздному матчі групового етапу Ліги Європи проти «Пасуш де Феррейра» віддав гольову передачу і забив гол. У наступних 3 матчах теж відзначився голами: проти «Ворскли», «Металурга» і того самого «Пасуш де Феррейра» (вдома). В наступному матчі, проти «Іллічівця», відзначився двома гольовими передачами. Забив гол у останньому матчі групового етапу Ліги Європи, проти «Фіорентіни».

Знову отримав нагороду від видання «Український футбол» як найкращий футболіст України у 2013 році, аналогічне звання також отримав від газети «Команда». Гол Євгена у ворота «Чорноморця» було визнано найкращим голом в Україні у 2013 році^[17]. Взимку 2014 року так і не відбувся трансфер Коноплянки у «Ліверпуль», який всі очікували впродовж всього трансферного вікна. Керуючий директор «Ліверпуля» Ян Ейр особисто прилітав в Україну, але в останній момент, коли гравець вже навіть пройшов медобстеження, англійці не змогли домовитися з президентом клубу Ігорем Коломойським. Пізніше футболіст розповідав:

	Тоді до Дніпра приїхала делегація серйозних людей із «Ліверпуля». Ми вечеряли. «Угода закрита», – стверджували вони. Вони мали заплатити стільки, скільки хотів Ігор Коломойський. Мартін Шкртел навіть написав мені повідомлення: «Ми чекаємо на тебе». Стівен Джеррард також висловив своє благословення. Потім я їздив до Коломойського. «Будь ласка, будь ласка, відпустіть мене, я здійсню свою мрію», – просив я. «Ліверпуль» запропонував 25 мільйонів євро. Це великі гроші, але Ігор Коломойський був невблаганний[18].
— https://sport24.ua/ru/football/news/19739-konopljanka-ja-plakal-prosil-otpustit-v-liverpul-no-kolomojskij-byl-neumolim

У першому матчі 1/16 фіналу Ліги Європи забив переможний гол у ворота «Тоттенгема» і став кращим гравцем матчу за версією статистичного порталу Whoscored^[19]. На жаль, «Дніпро» все ж поступився у матчі-відповіді. У грі 21 туру (проти «Севастополя») забив м'яч на 85-й хвилині. У перенесеному матчі 20 туру, проти «Говерли», забив гол зі штрафного та віддав гольовий пас, це ж саме (гол зі штрафного та асист) зробив і у матчі проти «Ворскли». В останньому матчі сезону, проти донецького «Металурга», відзначився гольовим пасом. Ця перемога гарантувала команді срібло чемпіонату України 2013/2014, а сам Євген вдруге став кращим гравцем чемпіонату. Вболівальники також високо відзначили дії футболіста і втретє присвоїли йому звання «Герой сезону»^[20].

Як і в минулому сезоні, почав чемпіонат голом зі штрафного у 1 турі, тепер у ворота донецького «Металурга». Грав у кваліфікації до Ліги чемпіонів. Віддав гольовий пас у матчі з «Карпатами». Декілька поєдинків, у тому числі вересневі матчі збірної України, пропустив через травму меніска. У першому після травми матчі (проти «Металіста»), відзначився гольовим пасом та голом. Віддав гольову передачу в матчі 9 туру проти «Чорноморця» й у кубковому матчі проти «Волині». Віддав асист у матчі Ліги Європи проти «Інтернаціонале», але в тому ж поєдинку не реалізував пенальті. В матчах чемпіонату, проти «Зорі» та донецького «Металурга», забив по голу. У матчі 1/16 фіналу Ліги Європи, в грі проти «Олімпіакоса», віддав гольовий пас на 93-й хвилині. У наступному матчі, проти «Волині», відзначився голом. Через два матчі, в грі 1/8 фіналу Ліги Європи проти «Аяксу», віддав гольову передачу. В матчі-відповіді вивів команду з капітанською пов'язкою і врятував дніпропетровський клуб, забивши вирішальний м'яч на 97-й хвилині. Портал Whoscored назвав Євгена кращим гравцем поєдинку, оцінивши його гру в 9.7 балів з 10^[21]. У матчі з «Ворсклою» віддав гольову передачу і забив гол. У 20 турі, в грі проти «Олімпіка», також забив гол. У півфіналі Ліги Європи, в домашньому матчі проти «Наполі», віддав гольову передачу на Євгена Селезньова, дніпропетровці перемогли з мінімальним рахунком. Грав у фіналі турніру проти «Севільї». Увійшов у символічну збірну єврокубку^[22].

За часи виступів у «Дніпрі» Євген забив 45 голів та віддав 40 результативних передач у 212 матчах у всіх турнірах. Він займає 8 місце у списку найкращих бомбардирів і 2 місце у списку найкращих асистентів клубу за всю історію його існування (поступаючись двома передачами лише Руслану Ротаню, котрий зіграв вдвічі більше матчів)^[23].

Улітку 2015 року, після закінчення контракту з «Дніпром», навколо трансферу Коноплянки в західноєвропейський клуб розвернулася справжня сага. На нього претендували такі імениті клуби, як «Ліверпуль», «Тоттенгем», «Інтернаціонале», «Ювентус», «Мілан», «Рома», «Парі Сен-Жермен», мадридський «Атлетіко» і «Севілья»^[24]. Урешті-решт, Євген і його батько, який є агентом гравця, обрали останній варіант, уклавши угоду з андалусійцями. 3 липня про перехід було оголошено офіційно. 20 липня відбулася презентація гравця^[25]. Згодом у офіційному Твітері гравець повідомив, що буде виступати під 22 номером.

Офіційний дебют у новій команді відбувся 11 серпня у матчі за Суперкубок УЄФА 2015 проти переможця Ліги чемпіонів УЄФА 2014/2015 «Барселони»^[26]. Коноплянка вийшов на поле на 68-й хвилині при рахунку 4:2 на користь «каталонців». На 81-й хвилині гравець забив свій перший гол за новий клуб, зробивши рахунок 4:4, після прострілу від ще одного новачка команди Чіро Іммобіле^[27]. Однак «Севілья» не змогла здобути єврокубок, пропустивши гол у додатковому часі^[28]. Коноплянка увійшов в історію як четвертий українець, що відзначався у суперкубку УЄФА, до нього це робили легенди українського футболу Олег Блохін (у 1975 році — 3 м'ячі «Баварії»), Олексій Михайличенко (м'яч «Мілану» у першому матчі Суперкубка-1990) та Андрій Шевченко^[29].

Перед початком сезону портал Whoscored помістив Коноплянку на обкладинку нового сезону Прімери, разом із Мессі, Роналду та Грізманном. Дебют Євгена в чемпіонаті Іспанії відбувся у матчі з «Малагою» (0:0). 25 вересня Коноплянка зі штрафного забив свій перший гол в іспанській лізі, який став вирішальним у домашньому матчі з «Райо Вальєкано», що закінчився з рахунком 3:2. У своєму першому матчі в Лізі чемпіонів (проти менхенгладбагської «Борусії») Коноплянка забив один із найшвидших голів серед футболістів, які виходили на заміну — для цього йому знадобилося лише 19 секунд; а от серед дебютних голів це взяття воріт є найшвидшим у історії^[30][31]. Також у Лізі чемпіонів 2015/16 забив на виїзді у ворота «Манчестер Сіті». 22 жовтня 2015 року підписав контракт із іспанською футбольною агенцією Promoesport. У матчі Прімери проти «Хетафе» заробив пенальті та забив з нього гол, отримав другу в команді після Гамейро (автор хет-трику) оцінку 9.8 з 10 від порталу Whoscored^[32]. У матчі з «Вільярреалом» віддав гольовий пас і став найкращим гравцем матчу у складі своєї команди^[33]. За версією всіх світових футбольних ЗМІ став найкращим гравцем домашнього матчу проти мадридського «Реала», віддавши у ньому дві гольові передачі^[34]. У матчі Ліги чемпіонів із «Ювентусом» віддав гольову передачу, «Севілья» перемогла з мінімальним рахунком, що дозволило їй продовжити виступи в єврокубках та вийти з третього місця з групи Ліги чемпіонів до Ліги Європи, яку вона в результаті виграла. У матчі чемпіонату зі «Спортінгом» також віддав гольовий пас і був визнаний найкращим гравцем матчу^[35].

Наприкінці 2015 року міг потрапити до команди року за версією УЄФА, проте йому все ж таки не вистачило голосів. До своєї символічної збірної Коноплянку включив, наприклад, легендарний нідерландський футболіст Патрік Клюйверт^[36]. Суперниками Євгена серед півзахисників були такі гравці, як Андрес Іньєста, Іван Ракитич, Хамес Родрігес, Поль Погба, Кевін Де Брейне та інші.

31 січня 2016 року забив гол в дев'ятку у матчі чемпіонату з «Леванте». Гравець дуже полюбився іспанським уболівальникам, але тренер команди Унаї Емері викликав обурення у вболівальників «Севільї» і українських фанатів гравця через те, що мало випускав Євгена на поле. Забив гол у півфінальному кубковому матчі проти «Сельти». У важливому матчі чемпіонату проти «Вільярреалу» забив красивий гол з дальньої дистанції, віддав гольову передачу (зробив простріл, після якого гравець суперника зрізав м'яч у свої ворота) і став кращим гравцем у складі своєї команди^[37]. У цьому ж матчі отримав невелике пошкодження, через що пропустив березневі товариські матчі збірної України та матч 1/8 фіналу Ліги Європи. Грав в 1/4 фіналу Ліги Європи, де впевнено реалізував одинадцятиметровий удар у серії післяматчевих пенальті проти «Атлетік» (Більбао). Другий рік поспіль грав у півфіналі турніру (проти донецького «Шахтаря»). Сидів у запасі в фіналі Ліги Європи, але на полі не з'явився. В результаті «Севілья» перемогла «Ліверпуль» з рахунком 1:3. А через декілька днів став першим українцем-фіналістом Кубка Іспанії, в якому отримав жовту картку на 106-й хвилині.

В кінці сезону Євген став другим гравцем у команді за статистикою гол + пас.

На початку сезону «Севілью» очолив новий тренер — Хорхе Сампаолі, котрий відразу почав міняти стиль гри та склад команди. Після того, як пішов багаторічний капітан Хосе Антоніо Реєс, Євген отримав 10-й номер. У своєму другому матчі Суперкубка УЄФА відзначився голом з пенальті у ворота мадридського «Реалу» після виходу на заміну, але «Севілья» вдруге поспіль програла. Хорхе Сампаолі, незважаючи на результативність Євгена у передсезонній підготовці, не побачив його у складі команди на майбутній сезон, тому Коноплянка зайнявся пошуком нового клубу.

30 серпня 2016 року підписав контракт із німецьким «Шальке 04», де мав виступати до кінця сезону 2016/17 в оренді з правом викупу. Отримав номер «11».

Дебютував у матчі чемпіонату проти мюнхенської «Баварії». Дебютним взяттям воріт відзначився у матчі із «Краснодаром» у третьому раунді групового етапу Ліги Європи, що завершився перемогою «королівсько-білих» із рахунком 1:0. Коноплянка також потрапив до символічної збірної туру^[38]. У матчі Кубку Німеччини оформив дубль (голи на 20-й та 44-й хвилинах), в результаті «Шальке 04» здобув перемогу над «Нюрнбергом» з рахунком 3:2. Після гри Коноплянка отримав нагороду кращого гравця матчу^[39]. В матчі 5 туру Ліги Європи проти «Ніцци» забив свій четвертий гол за німецьку команду; знову потрапив в символічну збірну і претендував на звання кращого гравця туру^[40]. У поєдинку чемпіонату Німеччини проти «Дармштадта» віддав гольовий пас. Дебютним взяттям воріт в чемпіонаті відзначився в домашньому матчі проти «Фрайбурга» на 74-й хвилині. Забив гол «Зандхаузену» у матчі 1/8 фіналу Кубку Німеччини.

«Шальке 04» завершив сезон на 10 місці в Бундеслізі. У червні 2017 року було оголошено про викуп контракту Євгена Коноплянки у «Севільї» за €15 млн^[41].

На початку сезону Коноплянка розкритикував головного тренера «Шальке», адже той, за його словами, не пояснював гравцям причини їхньої відсутності в стартовому складі або заявці на матч, через що футболіст не отримував стабільної ігрової практики протягом довгого часу^[42]. За це Євген мав заплатити штраф, але 9 червня стало відомо, що Маркуса Вайнцирля таки звільнено, а на його місце прийшов італієць Доменіко Тедеско, який після розмови з Коноплянкою заявив, що для нього все почнеться з нуля^[43][44]. За підсумками передсезонних зборів був визнаний кращим гравцем «Шальке» за версією видання kicker^[45].

Перший офіційний матч сезону в Кубку Німеччини проти берлінського «Динамо» почав в стартовому складі і приніс команді перемогу, оформивши дубль на 78-й і 91-й хвилинах. Чемпіонат Німеччини 2017/2018 «Шальке 04» починав домашньою грою проти віце-чемпіона минулого сезону «РБ Лейпциг» — Коноплянка вийшов з перших хвилин, відзначився голом та отримав місце у символічній збірній туру Бундесліги^[46]. У важливому матчі проти «Герти» заробив пенальті та віддав гольову передачу, «кобальтові» перемогли 2:0 та вперше за 5 років піднялися на 2 місце у Бундеслізі. За версією kicker Євген також став кращим гравцем матчу^[47].

У 13-му турі підопічних Доменіко Тедеско чекав непростий виїзд найпринциповішого у Німеччині Рурського (за назвою регіону Рур) дербі — «Боруссія» не перемагала у чемпіонаті майже 2 місяці, проте в перші 25 хвилин гри команда з Дортмунда змогла забити 4 м'ячі. «Шальке» не збирався здаватися так просто: у другому таймі «гірники» відзначилися у воротах суперника стільки ж разів, скільки і він — 4. Коноплянка став одним із героїв зустрічі, активно провівши весь матч та віддавши дві гольові передачі, у тому числі — вирішальну на Налду, який забив 8-й гол у матчі на останніх хвилинах, таким чином встановивши найрезультативнішу нічию у протистояннях цих двох команд^[48]. Цей матч увійшов у історію футболу як один з найяскравіших камбеків. Забив гол з дальньої дистанції в матчі з «Вердером», однак поєдинок закінчився поразкою 1:2, а Євген став гравцем матчу за версією Whoscored^[49].

У другому в сезоні надважливому у щільній боротьбі за срібло матчі Рурського дербі 11-й номер відкрив рахунок потужним ударом з лівої ноги на 50-й хвилині. Цей гол вийшов ще й історичним для «Шальке», адже став ювілейним, 2500-м голом команди у Бундеслізі^[50]. Авторитетне видання Bild надало Коноплянці позитивні відгуки та включило у свою збірну туру^[51]. Грав у півфіналі Кубка Німеччини 2017/18 проти «Айнтрахту», але вийти у фінал «Шальке 04» не вдалося — поразка 0:1. У матчі з «Кельном» забив гол і віддав гольову передачу, проте матч закінчився нічиєю 2:2. Став найкращим гравцем матчу за версією Whoscored і потрапив до команди тижня від kicker^[52][53]. У наступному турі Чемпіонату Німеччини проти «Борусії» (Менхенгладбах) теж відзначився результативною дією — заробив пенальті. Грав і у матчі проти «Аугсбургу», де «шалькери» перемогли і достроково гарантували собі срібло.

За підсумками сезону «Шальке 04» посів друге місце у чемпіонаті Німеччини 2017/2018, Коноплянка потрапив до топ-70 гравців Бундесліги за версією kicker^[54].

Коноплянка пропустив кілька матчів старту сезону через травму, а у матчі проти «Герти» отримав червону картку на останніх хвилинах за зрив атаки^[55]. Загалом «Шальке» почав сезон погано: після дев'яти турів «кнаппен» мали лише сім очок і одне очко відриву від зони вильоту. Віддав гольову передачу в матчі 6-го туру проти «Майнца» — в результаті «Шальке» переміг 1:0 і отримав перші 3 очки в новому сезоні Бундесліги. Незважаючи на хороші відгуки преси (kicker довгий час називав Євгена найкращим польовим гравцем «Шальке») та дані статистичних порталів (найкращий гравець команди з просування м'яча вперед, за ключовими передачами та іншими характеристиками), Коноплянка все частіше опинявся на лаві запасних у чемпіонаті Німеччини, тоді як у Лізі Чемпіонів переважно виходив зі стартового складу^[56][57].

У Лізі чемпіонів 2018/19 «Шальке» потрапив до групи з «Порту», «Галатасараєм» та московським «Локомотивом». У домашньому матчі із «Порту» вийшов на заміну. Зустріч із «Локомотивом» почав з перших хвилин і віддав вирішальну гольову передачу на 88-й хвилині. Виїзні матчі з «Галатасараєм» та «Порту», а також домашній поєдинок 6-го туру з «Локомотивом» провів на хорошому рівні, заслуживши позитивні оцінки ЗМІ та статистичних сайтів^[58][59][59]. У виїзному матчі чемпіонату Німеччини з берлінською «Гертою» забив фірмовий гол із дальньої дистанції, матч закінчився з рахунком 2:2. Через незадовільні результати команди головного тренера Доменіко Тедеско відправили у відставку, його місце тимчасово посів Губ Стевенс, а наприкінці сезону — Давід Вагнер. Сезон «Шальке» закінчив на 14 місці, що після успіху попереднього сезону було дуже поганим результатом.

2 вересня 2019 року перейшов в донецький «Шахтар»^[60].

Дебютував за нову команду матчем чемпіонату України проти луганської «Зорі», віддавши в кінці другого тайму вирішальну гольову передачу (перемога «Шахтаря» 4:3). 18 вересня дебютував за донецький клуб в Лізі чемпіонів. Перший гол за «гірників» у чемпіонаті України забив 27 вересня у матчі проти «Ворскли». Забив гол у матчі чемпіонату з «Колосом», а також — у домашньому матчі Ліги чемпіонів проти загребського «Динамо». Заробив пенальті у матчі проти «Маріуполя» (1:1). У матчі весняної частини сезону з СК «Дніпро-1» віддав асист і забив гол. Далі чемпіонат України та інші турніри (зокрема, Ліга Європи, куди вибув «Шахтар») були тимчасово зупинені через пандемію COVID-19. У 27 турі чемпіонату України проти «Олександрії» віддав вирішальну гольову передачу, «Шахтар» у цьому матчі оформив чемпіонство. В «українському класико» проти київського «Динамо» забив фірмовий гол після зміщення в центр, «Шахтар» переміг 2:3. Віддав гольову передачу в перенесеному матчі 1/8 фіналу Ліги Європи проти «Вольфсбурга».

За підсумками сезону 2019/2020 «Шахтар» зайняв перше місце в турнірній таблиці, Коноплянка вперше в кар'єрі став чемпіоном України.

Практично всю осінню частину сезону пропустив через травму. З цієї ж причини пропустив весняні матчі «Шахтаря» і перенесений з 2020 на 2021 рік чемпіонат Європи. Вдруге став срібним призером чемпіонату України з футболу (вперше — у сезоні 2013/14 у складі «Дніпра»).

Відновився від тривалої травми і взяв участь у передсезонних зборах команди з новим тренером Роберто Де Дзербі. Вперше після травми вернувся на поле в матчі кваліфікації Ліги чемпіонів проти бельгійського «Генка», так же взяв участь у наступному матчі кваліфікації проти «Монако». Однак далі низка з кількох пошкоджень знову вибила Коноплянку з основної обійми гравців клубу^[61].

11 лютого 2022 року в статусі вільного агента перейшов до польського клубу «Краковія» (Краків), з яким уклав контракт на 6 місяців. 20 травня 2022 року продовжив контакт із клубом до літа 2023 року^[62].

Брав участь у передсезонних літніх зборах команди, де отримав м'язове ушкодження, через що пропустив кілька матчів початку чемпіонату Польщі 2022/23. Перший гол за команду забив 31 серпня у матчі Кубка Польщі проти ЛКС «Лагув», «Краковія» виграла з рахунком 1:3. Дебютний гол в Екстракласі забив у наступному ж матчі, 3 вересня, зі штрафного вразивши ворота віце-чемпіона Польщі минулого сезону «Ракув» Ченстохова. Забив гол із пенальті у кубковому матчі з «Ресовією», проте «Краковія» не змогла пройти далі, сенсаційно програвши з рахунком 4:3. У передостанньому матчі року, з «Ягеллонією», віддав гольову передачу через чверть поля, цей гол став єдиним у протистоянні та допоміг команді з Кракова здобути 3 очки. У матчі другого кола зі «Сталлю» віддав асист (перемога 2:1). У матчі проти «Медзі» забив гол, який врятував для команди нічию 1:1.

17 липня 2024 року Коноплянка оголосив про завершення кар'єри футболіста та намір зайнятися агентською діяльністю та власною кіберспортивною командою kONO.ECF^[63].

Почав викликатися до збірних України навесні 2006 року (збірна юнаків віком до 17 років). У 2007—2008 роках грав за юнацьку збірну України U19, здебільшого виходячи на заміну.

14 жовтня 2008 року дебютував в іграх за молодіжну збірну України U21 в матчі проти португальських однолітків. У складі української «молодіжки» був учасником фінального етапу молодіжного чемпіонату Європи 2011 року, в рамках якого взяв участь в усіх трьох матчах команди на турнірі.

У квітні 2010 року Мирон Маркевич вперше викликав Коноплянку до складу національної збірної України на контрольні матчі наприкінці травня та на початку червня проти Литви, Румунії та Норвегії^[64]. Взяв 19 номер. У матчі проти Литви заробив пенальті, а першим голом відзначився вже у другому матчі за національну команду, проти Румунії. У матчі проти Норвегії віддав гольову передачу. У листопаді 2010 року забив м'яч у товариському матчі проти збірної Швейцарії. У 2011 році забивав збірним Уругваю та Німеччини, віддав гольову передачу у матчі проти збірної Болгарії. Відзначився голом у першому матчі збірної України у 2012 році (проти збірної Ізраїлю).

Грав у стартовому складі у всіх трьох матчах збірної України на домашньому Євро-2012. У першому матчі (проти збірної Швеції) став одним із творців гола, який приніс збірній України перемогу — Коноплянка віддав гольову передачу на Андрія Шевченка, який забив свій останній гол у професійній кар'єрі. Після Євро-2012 виступає у національній команді під 10 номером.

11 вересня 2012 року у виїзному матчі відбору на чемпіонат світу 2014 проти збірної Англії Коноплянка забив дуже красивий гол з-за меж штрафного майданчика, поціливши в дальню дев'ятку воріт Джо Гарта. Також у тому відборі забив гол у ворота збірної Чорногорії. Грав в історичному матчі збірної України (найбільша перемога — 9:0) проти збірної Сан-Марино, де забив гол, віддав гольову передачу та отримав звання гравця матчу. У важливому матчі проти збірної Польщі віддав гольову передачу, яка стала вирішальною у поєдинку. На жаль, збірна України не отримала путівку на мундіаль, програвши у плей-оф збірній Франції з загальним рахунком 2:3.

У матчі 2-го туру відбору на чемпіонат Європи 2016 зробив гольову передачу (автогол гравця збірної Білорусі). Відзначився забитими голами у трьох матчах поспіль: у товариському поєдинку проти збірної Грузії, а також у матчах відбору на Євро-2016 проти збірних Люксембургу та Білорусі. 14 листопада 2015 року у першому стиковому матчі плей-офф кваліфікації Євро-2016 проти збірної Словенії вперше вивів українську команду на поле з капітанською пов'язкою. Коноплянка став капітаном у віці 26 років і 46 днів, за цим показником він входить до десятки наймолодших капітанів збірної України (а серед футболістів, які вперше ставали капітанами саме у офіційних матчах — посідає третє місце)^[65][66].

У контрольному матчі перед Євро-2016 проти збірної Румунії забив гол та віддав гольову передачу, цими ж діями відзначився у наступному матчі зі збірною Албанії. З перших хвилин виходив на поле у всіх матчах збірної на Євро-2016. Після невдало проведеного турніру головним тренером збірної був призначений Андрій Шевченко, при якому Коноплянка продовжував бути одним із капітанів збірної.

У матчі 4-го туру відбору на чемпіонат світу 2018 проти збірної Фінляндії віддав гольовий пас, який дозволив команді здобути мінімальну перемогу, у матчі-відповіді проти цієї ж команди (6-й тур) забив переможний гол. У наступному турі, у матчі зі збірною Туреччини, віддав гольову передачу. У матчі 9-го туру проти збірної Косова зробив гольову передачу (гол у свої ворота зрізав гравець суперника). Забив переможний гол у ворота Словаччини в останньому поєдинку команди у 2017 році. У двох перших матчах 2018 року (товариських зустрічах зі збірними Саудівської Аравії та Японії) відзначився гольовими передачами. Забив два голи та віддав гольовий пас у товариському матчі зі збірною Албанії. Став автором першого гола збірної України у Лізі націй, вразивши ворота збірної Чехії. Забив гол у матчі 5-го туру Ліги націй зі Словаччиною. У важливому матчі відбору на чемпіонат Європи 2020, незважаючи на фактично відсутність ігрової практики в клубі, зробив дубль проти збірної Сербії.

У 2021 році, через тривалу травму, не потрапив у заявку збірної України на перенесений через пандемію чемпіонат Європи 2020^[67]. Багаторічний лідер збірної України та один із найрезультативніших гравців: станом на лютий 2022 року має в активі 86 матчів, 21 забитий м'яч та 15 гольових передач за збірну^[68]. За кількістю голів посідає третє місце в історії збірної України, поступаючись Андрію Шевченку та Андрію Ярмоленку.

Робоча нога — права, але забиває і лівою (наприклад, у ворота дортмундської «Боруссії» в 2018 році). Має хороший дриблінг і сильний удар, часто ефективно виконує штрафні. Має високу швидкість (у матчі проти «Чорноморця» у сезоні 2013/2014 розігнався з м'ячем до 35 км/год)^[17]. Чотириразовий чемпіон Англії Кайл Вокер, який славиться своїми швидкісними даними, зізнавався, що в матчі відбору на чемпіонат світу 2014 року Україна — Англія Коноплянка ледь не завершив його кар'єру в національній команді: захисник 60 хвилин не міг навіть відібрати м'яч в українця^[69]. Улюблений фінт — зміщення в центр і удар правою з-за меж штрафного майданчика в дальній верхній або нижній кут. Проте, багато футбольних експертів часто критикують Коноплянку за недостатню гру в обороні.

• Срібний призер чемпіонату України: 2013/14
• Бронзовий призер чемпіонату України: 2014/15
• Фіналіст Ліги Європи: 2014/15

• Переможець Ліги Європи: 2015/16
• Фіналіст Кубка Іспанії: 2015/16
• Фіналіст Суперкубка Іспанії: 2016
• Фіналіст Суперкубка УЄФА: 2015, 2016

«Шальке 04»

• Срібний призер чемпіонату Німеччини: 2017/18

• Чемпіон України: 2019/20
• Срібний призер чемпіонату України: 2020/21

• Учасник Євро-2012
• Учасник Євро-2016

• Переможець Турніру пам'яті Валерія Лобановського
• Учасник Євро-2011

• Герой сезону (голосування на офіційному сайті ФК «Дніпро») (3): 2009/10, 2010/11, 2013/14^[8][12][20]
• Список 33 найкращих футболістів України (за версією газети «Команда») (7): 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016
• Найкращий молодий футболіст України: 2010^[10]
• Найкращий молодий гравець чемпіонату України: 2010/11^[11]
• Український футболіст року (за версією видання «Український футбол») (3): 2010, 2012, 2013
• Найкращий гравець чемпіонату України (2): 2011/12, 2013/14^[14]
• Символічна збірна групового етапу Ліги Європи: 2012/13^[15]
• Список 8 кращих молодих футболістів Ліги Європи від УЄФА: 2012/13^[16]
• Футболіст року в чемпіонаті України (за версією газети «Команда»): 2013
• Найкращий гол року в Україні: 2013^[17]
• Символічна збірна року Ліги Європи: 2014/15^[22]
• Спортсмен року в Україні: 2015
• Претендент на потрапляння в Команду року УЄФА: 2015
• Список 100 найкращих футболістів року за версією The Guardian: 2015^[70]
• Список 10 найкращих вінгерів світу (за версією ESPN)^[71]
• Топ-70 гравців чемпіонату Німеччини 2017/18 (за версією kicker)^[54]
• Автор найшвидшого дебютного голу після виходу на заміну в історії Ліги Чемпіонів (19 секунд)^[31].

Дружина Вікторія (до шлюбу Шиманська) — майстер спорту з бадмінтону. Познайомились ще на початку професійної кар'єри Євгена, в 2008 році, в мережі Інтернет, святкують день народження в один день — 29 вересня^[72]. Одружилися 26 жовтня 2014 року, весілля мало статус приватної події і за бажанням самого подружжя ніде не розголошувалося^[73][74]. 26 серпня 2015 року у пари народилась донька Злата, якій Євген присвятив забитий гол у матчі відбору на чемпіонат Європи 2016 Україна — Білорусь, а 4 травня 2017 року — син Дамір^[75][76].

Має молодшу сестру Тетяну.

Євген є хрещеним батьком дітей Дениса Олійника та молодшої доньки Руслана Ротаня^[77].

У 2013 році Євген Коноплянка знявся у епізоді популярного українського телесеріалу «Віталька», а у 2021 — у фільмі «Велика прогулянка», який мав вийти на екрани 24 лютого 2022 року. Футболіст брав участь у телерекламі Nissan та знімався у спільній рекламі Pepsi та Lay's (футбольний челендж «#зацінискіл»), обидві рекламні інтеграції були присвячені розіграшу квитків на фінал Ліги Чемпіонів 2017/18 та 2019/20 відповідно.

Станом на 5 березня 2023

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок країни			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2007-08	«Дніпро» Д	ВЛ	2	0	КУ	1	0	—	—	—	—	—	—	3	0
2008-09		УПЛ	12	0	КУ	0	0	—	—	—	—	—	—	12	0
2009-10		УПЛ	22	4	КУ	2	0	—	—	—	—	—	—	24	4
2010-11		УПЛ	25	6	КУ	3	0	ЛЄ	3	0	—	—	—	31	6
2011-12		УПЛ	28	8	КУ	2	1	ЛЄ	2	0	—	—	—	32	9
2012-13		УПЛ	20	2	КУ	3	0	ЛЄ	9	3	—	—	—	32	5
2013-14		УПЛ	27	8	КУ	1	1	ЛЄ	8	4	—	—	—	36	13
2014-15		УПЛ	21	7	КУ	4	0	ЛЧ/ЛЄ	2+17	0+1	—	—	—	42	8
Загалом за «Дніпро»			157	35		16	2		39	8				212	45
2015-16	«Севілья»	ЛЛ	32	4	КІ	7	1	ЛЧ/ЛЄ	6+6	2+0	СКУ	1	1	52	8
2016-17		ЛЛ	0	0	КІ	0	0	ЛЧ	0	0	СКУ	1	1	1	1
Загалом за «Севілью»			32	4		7	1		12	2		2	2	53	9
2016-17	«Шальке 04»	БЛ	17	1	КН	2	3	ЛЄ	8	2	—	—	—	27	6
2017-18		БЛ	27	4	КН	3	2	—	—	—	—	—	—	30	6
2018-19		БЛ	13	1	КН	2	0	ЛЧ	6	0	—	—	—	21	1
Загалом за «Шальке 04»			57	6		7	5		14	2		—	—	78	13
2019-20	«Шахтар»	УПЛ	20	4	КУ	1	0	ЛЧ+ЛЄ	4+5	1+0	—	—	—	30	5
2020-21		УПЛ	8	0	КУ	1	0	ЛЧ+ЛЄ	0+4	0	СКУ	1	0	14	0
2021-22		УПЛ	0	0	КУ	0	0	ЛЧ	2	0	СКУ	0	0	2	0
Загалом за «Шахтар»			28	4		2	0		15	1		1	0	46	5
2021-22	«Краковія»	ЕК	10	0	—	—	—	—	—	—	—	—	—	10	0
2022-23		ЕК	26	2	КП	2	2	—	—	—	—	—	—	28	4
Загалом за «Краковію»			36	2		2	2		—	—		—	—	38	4

Станом на 26 березня 2023 року

 Статистика матчів і голів за збірну —  Україна

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
25/05/2010	Харків	Україна	4 – 0	Литва	товариський матч	-
29/05/2010	Львів	Україна	3 – 2	Румунія	товариський матч	1
02/06/2010	Осло	Норвегія	0 – 1	Україна	товариський матч	-	90'
11/08/2010	Донецьк	Україна	1 – 1	Нідерланди	товариський матч	-
07/09/2010	Київ	Україна	2 – 1	Чилі	товариський матч	-	71'
17/11/2010	Женева	Швейцарія	2 – 2	Україна	товариський матч	1	87'
08/02/2011	Паралімні	Румунія	2 – 2 д.ч. (2 - 4 п.п.)	Україна	товариський матч	-	62'
09/02/2011	Нікосія	Швеція	1 – 1 д.ч. (4 - 5 п.п.)	Україна	товариський матч	-	46'
10/08/2011	Харків	Україна	0 – 1	Швеція	товариський матч	-	55'
02/09/2011	Харків	Україна	2 – 3	Уругвай	товариський матч	1	79'
06/09/2011	Прага	Чехія	4 – 0	Україна	товариський матч	-	52'
07/10/2011	Київ	Україна	3 – 0	Болгарія	товариський матч	-	46'
11/10/2011	Таллінн	Естонія	0 – 2	Україна	товариський матч	-
11/11/2011	Київ	Україна	3 – 3	Німеччина	товариський матч	1	90'
15/11/2011	Львів	Україна	2 – 1	Австрія	товариський матч	-	85'
29/02/2012	Петах-Тіква	Ізраїль	2 – 3	Україна	товариський матч	1
28/05/2012	Куфштайн	Україна	4 – 0	Естонія	товариський матч	-
01/06/2012	Інсбрук	Австрія	3 – 2	Україна	товариський матч	-	59'
05/06/2012	Інгольштадт	Туреччина	2 – 0	Україна	товариський матч	-
11/06/2012	Київ	Україна	2 – 1	Швеція	ЧЄ 2012 - 1-й етап	-	90'
15/06/2012	Донецьк	Україна	0 – 2	Франція	ЧЄ 2012 - 1-й етап	-
19/06/2012	Донецьк	Україна	0 – 1	Англія	ЧЄ 2012 - 1-й етап	-
15/08/2012	Львів	Україна	0 – 0	Чехія	товариський матч	-	46'
11/09/2012	Лондон	Англія	1 – 1	Україна	Відбір до ЧС 2014	1
16/10/2012	Київ	Україна	0 – 1	Чорногорія	Відбір до ЧС 2014	-
06/02/2013	Севілья	Україна	2 – 0	Норвегія	товариський матч	-	46' 86'
02/06/2013	Київ	Україна	0 – 0	Камерун	товариський матч	-
07/06/2013	Подгориця	Чорногорія	0 – 4	Україна	Відбір до ЧС 2014	1
14/08/2013	Київ	Україна	2 – 0	Ізраїль	товариський матч	-	46'
06/09/2013	Львів	Україна	9 – 0	Сан-Марино	Відбір до ЧС 2014	1
10/09/2013	Київ	Україна	0 – 0	Англія	Відбір до ЧС 2014	-
11/10/2013	Харків	Україна	1 – 0	Польща	Відбір до ЧС 2014	-
15/10/2013	Серравалле	Сан-Марино	0 – 8	Україна	Відбір до ЧС 2014	-	77'
15/11/2013	Київ	Україна	2 – 0	Франція	Відбір до ЧС 2014	-
19/11/2013	Париж	Франція	3 – 0	Україна	Відбір до ЧС 2014	-
05/03/2014	Ларнака	Україна	2 – 0	США	товариський матч	-	65'
22/05/2014	Київ	Україна	2 – 1	Нігер	товариський матч	-	62'
09/10/2014	Мінськ	Білорусь	0 – 2	Україна	Відбір до ЧЄ 2016	-
12/10/2014	Львів	Україна	0 – 2	Північна Македонія	Відбір до ЧЄ 2016	-
15-11-2014	Люксембург (місто)	Люксембург	0 – 3	Україна	Відбір до ЧЄ 2016	-	76'
18-11-2014	Київ	Україна	0 – 0	Литва	товариський матч	-	46' 72'
27-03-2015	Севілья	Іспанія	1 – 0	Україна	Відбір до ЧЄ 2016	-
31-03-2015	Львів	Україна	1 – 1	Латвія	товариський матч	-	59'
09-06-2015	Лінц	Грузія	1 – 2	Україна	товариський матч	1	76'
14-06-2015	Львів	Україна	3 – 0	Люксембург	Відбір до ЧЄ 2016	1
05-09-2015	Львів	Україна	3 – 1	Білорусь	Відбір до ЧЄ 2016	1
08-09-2015	Жиліна	Словаччина	0 – 0	Україна	Відбір до ЧЄ 2016	-	79'
09-10-2015	Скоп'є	Північна Македонія	0 – 2	Україна	Відбір до ЧЄ 2016	-
12-10-2015	Київ	Україна	0 – 1	Іспанія	Відбір до ЧЄ 2016	-
14-11-2015	Львів	Україна	2 – 0	Словенія	Відбір до ЧЄ 2016	-
17-11-2015	Марибор	Словенія	1 – 1	Україна	Відбір до ЧЄ 2016	-	4'
29-05-2016	Турин	Румунія	3 – 4	Україна	товариський матч	1
03-06-2016	Аталанта	Албанія	1 – 3	Україна	товариський матч	1
12-06-2016	Лілль	Німеччина	2 – 0	Україна	ЧЄ 2016 - 1-й етап	-	68'
16-06-2016	Ліон	Україна	0 – 2	Північна Ірландія	ЧЄ 2016 - 1-й етап	-
21-06-2016	Марсель	Україна	0 – 1	Польща	ЧЄ 2016 - 1-й етап	-
05-09-2016	Київ	Україна	1 – 1	Ісландія	Відбір до ЧС 2018	-
06-10-2016	Конья	Туреччина	2 – 2	Україна	Відбір до ЧС 2018	-	82'
09-10-2016	Краків	Україна	3 – 0	Косово	Відбір до ЧС 2018	-	79'
12-11-2016	Одеса	Україна	1 – 0	Фінляндія	Відбір до ЧС 2018	-	83'
24-03-2017	Загреб	Хорватія	1 – 0	Україна	Відбір до ЧС 2018	-
06-06-2017	Грац	Україна	0 – 1	Мальта	товариський матч	-	45'
11-06-2017	Тампере	Фінляндія	1 – 2	Україна	Відбір до ЧС 2018	1	55'
02-09-2017	Харків	Україна	2 – 0	Туреччина	Відбір до ЧС 2018	-
05-09-2017	Рейк'явік	Ісландія	2 – 0	Україна	Відбір до ЧС 2018	-
06-10-2017	Шкодер	Косово	0 – 2	Україна	Відбір до ЧС 2018	-	88'
09-10-2017	Київ	Україна	0 – 2	Хорватія	Відбір до ЧС 2018	-
10-11-2017	Львів	Україна	2 – 1	Словаччина	товариський матч	1	89'
23-03-2018	Марбелья	Саудівська Аравія	1 – 1	Україна	товариський матч	-
27-03-2018	Льєж	Японія	1 – 2	Україна	товариський матч	-	79'
31-05-2018	Лансі	Марокко	0 – 0	Україна	товариський матч	-	76'
03-06-2018	Евіан-ле-Бен	Албанія	1 – 4	Україна	товариський матч	2
06-09-2018	Угерске Градіште	Чехія	1 – 2	Україна	ЛН 2018—19	1	77'
09-09-2018	Львів	Україна	1 – 0	Словаччина	ЛН 2018—19	-	78' 64'
18-10-2018	Генуя	Італія	1 – 1	Україна	товариський матч	-	73'
16-10-2018	Харків	Україна	1 – 0	Чехія	ЛН 2018—19	-	70'
16-11-2018	Трнава	Словаччина	4 – 1	Україна	ЛН 2018—19	1	65'
20-11-2018	Анталья	Туреччина	0 – 0	Україна	товариський матч	-	64'
22-03-2019	Лісабон	Португалія	0 – 0	Україна	Відбір до ЧЄ 2020	-	87'
25-03-2019	Люксембург	Люксембург	1 – 2	Україна	Відбір до ЧЄ 2020	-
07-06-2019	Львів	Україна	5 – 0	Сербія	Відбір до ЧЄ 2020	2	76'
10-06-2019	Львів	Україна	1 – 0	Люксембург	Відбір до ЧЄ 2020	-	80'
10-09-2019	Дніпро (місто)	Україна	2 – 2	Нігерія	товариський матч	-	73'
11-10-2019	Харків	Україна	2 – 0	Литва	Відбір до ЧЄ 2020	-	59'
14-10-2019	Київ	Україна	2 – 1	Португалія	Відбір до ЧЄ 2020	-	63'
03-09-2020	Львів	Україна	2 – 1	Швейцарія	Ліга націй УЄФА 2020—2021 - 1-й етап	-	54'
26-03-2023	Лондон	Англія	2 – 0	Україна	Відбір до ЧЄ 2024	-	90'
Усього		Матчів (7 місце)	87		Голів (3 місце)	21

Примітки

1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
   d:Track:Q2449070
2. ↑ ^{а б} Профіль гравця на офіційному сайті ФК «Краковія». 12 грудня 2022. (англ.)
3. ↑ Дружини футболістів збірної України роздяглися для журналу. Архів оригіналу за 7 грудня 2013. Процитовано 21 листопада 2013.
4. ↑ ^{а б} К дню рождения Коноплянки. Эксклюзивная история о том, как он не перешел в Шахтер. Команда №1 (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
5. ↑ "Женя тренувався у спортзалі, де було холодніше, ніж на вулиці". Як Коноплянка прийшов у футбол і чому він кращий від Ярмоленка - Футбол 24. web.archive.org. 16 березня 2018. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 26 грудня 2022.
6. ↑ Коноплянка: "Пока склоняюсь к тому, чтобы остаться в Днепре". football.ua. Процитовано 24 грудня 2022.
7. ↑ Коноплянка: "Готов играть даже опорного хавбека". football.ua. Процитовано 24 грудня 2022.
8. ↑ ^{а б} Gazeta.ua (1 липня 2010). Фаны "Днепра" вручили Коноплянке эксклюзивную вышиванку. Gazeta.ua (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
9. ↑ Заря – Днепр – 1:1 (пенальти 4:5). СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 22 січня 2023.
10. ↑ ^{а б} Коноплянка - обладатель звания Лучшего молодого игрока 2010. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
11. ↑ ^{а б} Украинская Премьер-лига определила лучших футболистов сезона. КП в Украине | КП в Україні | KP in Ukraine (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
12. ↑ ^{а б} Коноплянка стал Героем сезона по версии болельщиков "Днепра". dp.vgorode.ua (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
13. ↑ football24.ua. Хуанде Рамос: Когда "Динамо" захотело Коноплянку, я назвал цену 50-60 миллионов евро. Футбол 24. Процитовано 25 грудня 2022.
14. ↑ ^{а б} Коноплянка – лучший игрок чемпионата Украины 2011/2012. dp.vgorode.ua (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
15. ↑ ^{а б} football24.ua. Тайсон и Коноплянка попали в символическую сборную Лиги Европы. Футбол 24. Процитовано 26 грудня 2022.
16. ↑ ^{а б} Коноплянка попал в список лучших молодых игроков Лиги Европы — Delo.ua. delo.ua (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
17. ↑ ^{а б в} Лобода вручила приз Коноплянке. КП в Украине | КП в Україні | KP in Ukraine (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
18. ↑ Коноплянка: Я плакал, просил отпустить в Ливерпуль, но Коломойский был неумолим. Спорт 24 (рос.). Архів оригіналу за 16 грудня 2022. Процитовано 16 грудня 2022.
19. ↑ Dnipro 1:0 Tottenham. www.whoscored.com. Процитовано 26 грудня 2022.
20. ↑ ^{а б} Коноплянке вручили эксклюзивную вышиванку. КП в Украине | КП в Україні | KP in Ukraine (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
21. ↑ www.whoscored.com https://www.whoscored.com/Matches/935544/Live/Europe-Europa-League-2014-2015-Ajax-Dnipro. Процитовано 24 грудня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
22. ↑ ^{а б} UEFA.com (28 травня 2015). Сборная Лиги Европы УЕФА. UEFA.com (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
23. ↑ Днепр Днепропетровск (-2020) - Лучшие бомбардиры (Подробный обзор). www.transfermarkt.world (рос.). Процитовано 27 грудня 2022.
24. ↑ Сапожников, Александр (19 червня 2015). Футбольная скретч-карта от Евгения Коноплянки. www.ua-football.com (рос.). Процитовано 25 грудня 2022.
25. ↑ Як «Севілья» проводить презентацію Коноплянки. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
26. ↑ Коноплянка дебютировал в официальном матче за Севилью. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
27. ↑ Коноплянка забиває в дебютному офіційному матчі за «Севілью». Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
28. ↑ Рятівний гол Коноплянки не завадив «Барселоні» виграти Суперкубок УЄФА. Архів оригіналу за 13 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
29. ↑ Коноплянка — третій українець, який забиває в Суперкубку УЄФА. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2015. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 11 (довідка)
30. ↑ Коноплянка увійшов до історії Ліги чемпіонів у першому ж матчі. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2015.
31. ↑ ^{а б} Влахович не смог побить рекорд Коноплянки. champions.football.ua (англ.). Процитовано 2 лютого 2023.
32. ↑ Sevilla 5-0 Getafe. www.whoscored.com.
33. ↑ Villarreal 2-1 Sevilla. www.whoscored.com. Процитовано 24 грудня 2022.
34. ↑ источники, Внешние (9 листопада 2015). Коноплянка назван игроком матча Севилья - Реал. www.ua-football.com (рос.). Процитовано 24 грудня 2022.
35. ↑ Sevilla 2-0 Sporting Gijon. www.whoscored.com. Процитовано 24 грудня 2022.
36. ↑ Патрик Клюйверт выбрал Евгения Коноплянку в свою сборную 2015 года (Фото). Footboom.com (рос.). Процитовано 24 грудня 2022.
37. ↑ football24.ua. Коноплянка стал лучшим игроком в составе "Севильи" в матче с "Вильярреалом". Футбол 24. Процитовано 24 грудня 2022.
38. ↑ Квиткин, Илья. Марлос и Коноплянка попали в сборную тура Лиги Европы. SPORTARENA.com (рос.). Процитовано 25 грудня 2022.
39. ↑ Коноплянка забил два мяча и принес Шальке победу в Кубке Германии - видео. sport.nv.ua (рос.). Процитовано 25 грудня 2022.
40. ↑ Сажко, Олександр. Коноплянка вошел в число претендентов на звание лучшего игрока тура в Лиге Европы. ua.tribuna.com (рос.). Процитовано 25 грудня 2022.
41. ↑ Шальке викупив контракт Коноплянки у Севільї. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
42. ↑ Он трус: Коноплянка эмоционально высказался в адрес главного тренера "Шальке". Апостроф (рос.). Процитовано 25 грудня 2022.
43. ↑ источники, Внешние (9 червня 2017). Шальке уволил главного тренера. www.ua-football.com (рос.). Процитовано 25 грудня 2022.
44. ↑ Для Коноплянки все начинается с нуля - новый тренер "Шальке". ТСН.ua (рос.). 21 червня 2017. Процитовано 25 грудня 2022.
45. ↑ Семененко, Владимир. Коноплянка — лучший игрок межсезонья Шальке по версии kicker. SPORTARENA.com (рос.). Процитовано 25 грудня 2022.
46. ↑ Коноплянка попал в символическую сборную 1-го тура Бундеслиги. football.ua. Процитовано 25 грудня 2022.
47. ↑ football24.ua. Коноплянка – лучший игрок матча Шальке – Гамбург по версии Kicker. Футбол 24. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 19 квітня 2022.
48. ↑ Квиткин, Илья (25 листопада 2017). Коноплянка сыграл лучше Ярмоленко, Босу пора на выход и другие итоги сумасшедшего рурского дерби. SPORTARENA.com (рос.). Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 19 квітня 2022.
49. ↑ Schalke 1 : 2 Werder Bremen. www.whoscored.com. Процитовано 25 грудня 2022. {{cite web}}: символ горизонтальної табуляції в |title= на позиції 8 (довідка)
50. ↑ Коноплянка принес победу Шальке, забив исторический гол. OBOZREVATEL NEWS (рос.). 15 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2022.
51. ↑ Коноплянка — в команде недели Бундеслиги по версии Bild. football.ua. Процитовано 24 грудня 2022.
52. ↑ Коноплянка – лучший игрок матча «Кельн» − «Шальке». XSPORT.ua.
53. ↑ Коноплянка попал в сборную 31-го тура Бундеслиги. football.ua. Процитовано 24 грудня 2022.
54. ↑ ^{а б} Коноплянка занял 70 место в рейтинге лучших футболистов Бундеслиги - Kicker. www.ukrinform.ru (рос.). Процитовано 26 грудня 2022.
55. ↑ football24.ua. Коноплянка получил красную карточку в матче против Герты – видео эпизода. Футбол 24. Процитовано 25 грудня 2022.
56. ↑ Евгений Коноплянка -- лучший полевой игрок Шальке по оценкам Kicker. Команда №1 (рос.). Процитовано 24 грудня 2022.
57. ↑ Коноплянка – проблеск света в застойной атаке «Шальке». Sports.ru. Процитовано 24 грудня 2022.
58. ↑ football24.ua. Коноплянка против Галатасарая в ЛЧ: хорошая игра на непривычной позиции, прекрасные оценки и похвала от немецких СМИ. Футбол 24. Процитовано 24 грудня 2022.
59. ↑ ^{а б} Заявление Рината Ахметова относительно активов Медиа Группа Украина. Телеканал Футбол (рос.). Процитовано 24 грудня 2022.
60. ↑ Євген Коноплянка — гравець «Шахтаря». shakhtar.com. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 2 вересня 2019.
61. ↑ Коноплянка получил ушиб грудной клетки на тренировке. football.ua. Процитовано 25 грудня 2022.
62. ↑ ОФИЦИАЛЬНО. Коноплянка продлил контракт с Краковией. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 25 грудня 2022.
63. ↑ "Я не прощаюся з футболом". Коноплянка остаточно завершив кар'єру
64. ↑ Маркевич назвал состав сборной Украины. www.unian.net (рос.). Процитовано 27 грудня 2022.
65. ↑ Ляховецкий, Юрий. Зинченко стал самым молодым капитаном. Но обошел Коноплянку, а не Тимощука. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 27 грудня 2022.
66. ↑ Олександр Зінченко — наймолодший капітан збірної України в офіційних матчах і третій за всю історію - Офіційний сайт Української асоціацїї футболу. uaf.ua (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
67. ↑ УАФ підтвердила, що Коваленко і Коноплянка пропустять Євро-2020. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 27 грудня 2022.
68. ↑ Бомбардири збірної України з футболу. Команда №1 (рос.). Процитовано 27 грудня 2022.
69. ↑ football24.ua. Уокер: Коноплянка был очень близок, чтобы завершить мою карьеру в сборной Англии. Футбол 24. Процитовано 26 грудня 2022.
70. ↑ Топ-100 футболистов 2015 года по версии The Guardian. Sports.ru. Процитовано 26 грудня 2022.
71. ↑ Soccer Teams, Scores, Stats, News, Fixtures, Results, Tables - ESPN. ESPN.com (англ.). Процитовано 26 грудня 2022.
72. ↑ Евгений Коноплянка: «Не считаю себя знаменитым». Gorod.dp.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 18 квітня 2022.
73. ↑ Евгений Коноплянка: «Никуда не ухожу» (укр.), архів оригіналу за 18 квітня 2022, процитовано 18 квітня 2022
74. ↑ Дружина Євгена Коноплянки привітала його з річницею весілля (фото). ФОКУС (укр.). 26 жовтня 2023. Процитовано 26 жовтня 2023.
75. ↑ Топ-100 футболистов 2015 года по версии The Guardian. Sports.ru. 27 грудня 2015. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 5 грудня 2016.
76. ↑ #FC100: Best wingers in football epitomised by Dortmund's Marco Reus. ESPNFC.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 16 червня 2017.
77. ↑ «Крутой крестный»: к Ротаню в Киеве наведался его кум Коноплянка. sport.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 18 квітня 2022.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Коноплянка Євген Олегович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коноплянка Євген Олегович

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Коноплянка Євген Олегович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Коноплянка Євген Олегович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Коноплянка Євген Олегович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Коноплянка Євген Олегович на сайті Eu-football.info (англ.)
• Виступи за збірну на сайті «Футбольна Україна» [Архівовано 2 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.