Дієго Рібас да Кунья
Дієго Рібас да Кунья (порт. Diego Ribas da Cunha, нар. 28 лютого 1985, Рібейран-Прету), більш відомий як просто Дієго — бразильський футболіст, півзахисник «Фламенгу» та, в минулому, національної збірної Бразилії. Клубна кар'єра«Сантус»Народився 28 лютого 1985 року в місті Рібейран-Прету. Вихованець футбольної школи клубу «Сантус». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2001 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 64 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Сантуса», був основним гравцем команди. «Порту»Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Порту», до складу якого приєднався 2004 року. Відіграв за клуб з Порту наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Граючи у складі «Порту» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. За цей час виборов титул чемпіона Португалії. «Вердер»У 2006 році уклав контракт з клубом «Вердер», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Тренерським штабом нового клубу також розглядався як гравець «основи». У складі «Вердера» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,45 голу за гру першості. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка Німеччини. «Ювентус»У 2009 році Дієго придбав італійський «Ювентус». У його складі бразилець зіграв 35 ігор і відзначився 5 м'ячами. Покинув команду в 2010 році. «Вольфсбург»2010 року повернувся до Німеччини, уклавши контракт з «Вольфсбургом», який сплатив «Ювентусу» рекордні в своїй історії 15,5 млн євро. У першій частині сезону 2010-11 гравець був ключовою фігурою півзахисту «Вольфсбурга», втім вже на початку 2011 року в Дієго почалися конфлікти з головним тренером команди Стівом Маклареном, через які гравця було декілька разів оштрафовано, він також почав не потрапляти до стартового складу команди. По завершенні сезону 2010-11 до «Вольфсбурга» прийшов новий головний тренер, Фелікс Магат, який повідомив бразильського півзахисника, що не бачить його в основному складі своєї команди. «Атлетіко»Влітку 2011 року новим клубом Дієго став мадридський «Атлетіко», до якого гравець приєднався на умовах однорічної оренди. Відіграв протягом сезону за мадридський клуб 30 матчів в національному чемпіонаті. Влітку 2012 року повернувся до «Вольфсбурга». 31 січня 2014 року Дієго повернувся з «Вольфсбурга» в «Атлетіко», підписавши контракт до кінця сезону[1]. Дієго дебютував 2 лютого в матчі чемпіонату проти «Реал Сосьєдада» (4:0), забивши четвертий і останній гол у матчі[2]. 1 квітня Дієго забив з дальнього пострілу у ворота «Барселони» в Лізі чемпіонів[3], завдяки чому «Атлетіко» досягли півфіналу турніру вперше з 1974 року, а потім, після перемоги над «Челсі» (3:1), «Атлетіко» досягнув фіналу Ліги чемпіонів. Проте, в першому в історії мадридському дербі в фіналі Ліга чемпіонів Дієго був на лавці запасних, а «Атлетіко» програв 1:4. Тим не менш, Дієго допоміг клубу вперше за 18 років виграти Ла Лігу[4]. «Фенербахче»11 липня 2014 року на правах вільного агента підписав трирічний контракт з турецьким «Фенербахче»[5], де відразу став основним гравцем. У складі турецького клубу зіграв 53 матчі й забив 5 голів. Влітку 2016 року покинув турецький клуб і повернувся на батьківщину, де став гравцем «Фламенгу». Виступи за збірніУ 2008 році залучався до складу молодіжної збірної Бразилії. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах, забив 2 голи. У 2003 році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Наразі провів у формі головної команди країни 34 матчі, забивши 4 голи. У складі збірної був учасником розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 2003 року у США та Мексиці, де разом з командою здобув «срібло», розіграшу Кубка Америки 2004 року у Перу, здобувши того року титул континентального чемпіона, розіграшу Кубка Америки 2007 року у Венесуелі, де бразильці також стали найсильнішою збірною континенту. Статистика виступівСтатистика клубних виступів
Статистика виступів за збірну Статистика матчів і голів за збірну — Бразилія
Титули і досягненняКомандні
Збірні
Особисті
Примітки
Посилання
|