Військовослужбовець у відставці, старший мічман, вчився в школі № 98.
На Майдані
18 лютого2014 року ввечері пішов на Майдан, як сам казав, захищати молодь. О 23:00 подзвонив рідним і сказав, що з ним усе добре, а о 4 годині ранку його дружині телефоном повідомили, що він загинув. Його пораненого, але ще живого везли у Лікарню швидкої допомоги з Михайлівської площі. У моргу на вул. Оранжерейній смерть зафіксували приблизно о 1:00. Його зареєстрували як міліціонера, бо він мав при собі посвідчення пенсіонера міліції, але був одним з майданівців, про що пізніше повідомила Майдан його дочка. Коли хоронили Віктора Миколайовича, то бачили у нього декілька вогнепальних поранень у грудну клітину.
Дочка Олена намагалась з'ясувати обставини загибелі батька і просила всіх, хто міг бути разом з ним в останні години, повідомити, за яких обставин він загинув, звідки стріляли тощо
Вшанування пам'яті
Нагороди
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[1]
Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[2]
