Значну частину життя прожив у Запоріжжі. Працював у обласних газетах Черкащини, Запоріжжя, писав для київських видань. Автор наукових праць із соціології, поетичних збірок. З 2009 року проживав у місті Корсунь-ШевченківськийЧеркаської області. Готувався до захисту кандидатської дисертації.
З 90-х років був членом Української республіканської партії, входив до складу Центральної Контрольно-ревізійної комісії партії. Був заступником голови Народної Ради Корсунщини, очолював місцевий осередок УРП.
4 квітня 2014 — невідомі проникли у двір будинку в місті Корсунь-Шевченківський, де жив Сергієнко, де побили та викрали його власника. Наступного дня тіло Сергія було знайдено за 15 км від міста у Виграївському лісі з кайданками на руках та слідами жорстоких катувань. Похований у Корсунь-Шевченківському на Черкащині.
Вшанування пам'яті
У Запоріжжі на його ім'я перейменовано вулицю. Колишня вулиця Задніпровська отримала назву вул. Василя Сергієнка.
На території Класичного приватного університету, при вході до інституту права імені В. Сташиса 22 квітня2017 року урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Героя Небесної Сотні Василя Сергієнка[1].
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[2]
Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[3]
