Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Чміленко Віктор Іванович

Віктор Іванович Чміленко
Віктор Чміленко
Народився4 лютого 1961(1961-02-04)
Бобринець, Кіровоградська область, Українська РСР
Помер20 лютого 2014(2014-02-20) (53 роки)
Київ, Україна
·вбитий снайпером, Майдан Незалежності
Похованняс. Борисівка, Бобринецький район, Кіровоградська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняс. Борисівка, Бобринецький район, Кіровоградська область
Діяльністьфермер
Відомий завдякиоборонець Майдану
БатькоІван Чміленко
Діти2 доньки та син
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Чміленко Віктор Іванович (4 лютого 1961, Бобринець, Кіровоградська область, УРСР — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — український фермер, громадський активіст, активний учасник Євромайдану. Загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014. Поширена помилкова версія прізвища — Сміленко.[1] Герой України.

Біографія

Навчався в Бобринецькій загальноосвітній школі № 1, після закінчення 8 класів в 1976 році вступив до Кіровоградського аграрного фахового коледжу

З 24.10.1980 до 17.02.1983 — ніс службу в прикордонних військах на території Туркменської РСР (на кордоні з Іраном).

З 20.03.1983 до 13.03.1985 — працював у колгоспі інженером з техніки безпеки.

З 03.06.1985 до 12.04.1991 — працював в Бобринецькому РЕМ старшим електромонтером електромереж, однак вже 12 квітня 1991 року був звільнений — за офіційною версією — за власним бажанням, а насправді за те, що підняв з-під ніг агітаційну листівку за незалежну Україну та прикріпив її на дошці оголошень. Внаслідок чого, протягом року не міг знайти роботи у зв'язку з «неблагонадійністю».

В 1991 році закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут ім. О. Д. Цюрупи за спеціальністю: зоотехнік.

08.09.1992 р. — заснував СФГ «Вікторія», яке надалі неодноразово було нагороджене відзнаками. 2004 року брав активну участь у «Помаранчевій революції».

Протягом 2005–2006 років збирав спогади про Голодомор жителів сіл Бобринецького району (всі матеріали передані до Бобринецького краєзнавчого музею).

У березні 2008 року був спонсором та організатором поїздки до 80-річчя відомого кінорежисера Петра Єфимовича Тодоровського (уродженця м. Бобринця) в Москву (документальний фільм переданий до Бобринецького краєзнавчого музею).

Був борцем за справедливість та вів активну громадську діяльність, а саме:

  • осінь 2010р. — відзняв на камеру палкий виступ новоспеченого тодішнього заступника голови Бобринецької райдержадміністрації, члена Партії регіонів, який розповів про нібито погоджений з урядом експеримент «розвитку села», який полягав, насправді, в переділі земель Бобринецького району та створенні кількох нових «латифундій», що означало б — знищення сел. Чміленко В. І. та його близький побратим Цокалов О. С.відразу підняли всіх с/г виробників району, тим самим прогнавши крутого чиновника з Бобринеччини (влада конфлікт тихенько зам"яла).
  • літо 2011 року провів акцію «Проти зняття мораторію на продаж землі». Крім цього були численні акції в Києві, в тому числі під стінами Верховної Ради України, численні зустрічі на теле- та радіостудіях, у владних кабінетах, «круглі столи».
  • весна 2012 року оголосив голодування разом з дружиною «Голодування проти Безпредела».
  • зима 2013 року був учасником акцій «Проти будівництва поблизу м. Бобринця мегакачатників»

Більше того, був активним учасником:

  • «Асамблеї малого та середнього бізнесу»,
  • «Автомайдану»,
  • Євромайданів Києва та Кіровограда.

До Майдану приєднався з перших днів. Спочатку в Кіровограді, а пізніше, в грудні, власною машиною блокував виїзд солдатів Внутрішніх Військ в Василькові. В січні був жорстоко побитий тітушками, але від госпіталізації відмовився і повернувся на барикади.

«Наш Герой», — так тепер переважно говорять кіровоградці і жителі області про Віктора Чміленка — бобринецького фермера, який 20 лютого загинув від кулі снайпера на Майдані. Чміль (так його називали друзі) приїхав туди одним із перших, ще в грудні, коли відбувся розгін мирної студентської демонстрації, і збирався покинути Майдан останнім. Батько трьох дітей, Віктор Чміленко ніколи не був байдужим до того, що діється в країні: разом із другом Олексієм Цокаловим вони відстоювали права фермерів у себе в районі, протестуючи проти приватизації землі, «воювали» з податківцями, блокували ВВ-шників у Василькові, брали активну участь у кіровоградських Авто— та Євромайданах, тримали оборону Майдану… Шансів вижити у фермера не було: снайперська куля потрапила у сонну артерію. За словами Олексія Цокалова, Віктор ненадовго відійшов від машини на Майдані, минуло трохи часу і його телефон перестав відповідати. Люди, які знайшли мобілку поряд з убитим, зателефонували синові… Кіровоградщина зустрічала Героя десятитисячним мітингом, труну з його тілом пронесли на руках від пам'ятника Ангелу Охоронцю до центральної площі, де відбулася панахида, яку провели єпископ Марк та інші священнослужителі УПЦ Київського патріархату та Греко-Католицької церкви. Поховали Віктора Івановича Чміленка 23 лютого в його рідному селі Борисівка, що у Бобринецькому районі.

Загибель на Майдані

Застрелений снайпером близько 11:10 20 лютого 2014 року.

Вшанування пам'яті

24 лютого 2014 року на честь Віктора Чміленка перейменовано одну з центральних вулиць Кіровограда.[2]

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. ↑ Згадаємо Небесну Сотню по іменах… 5 канал
  2. ↑ Рішення Кіровоградської міськради № 2881 від 24 лютого 2014 року «Про перейменування площі Кірова, вулиць Дзержинського та Орджонікідзе» [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.] [Архівовано з першоджерела 1 березня 2014.]
  3. ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  4. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015

Посилання

Зовнішні відеофайли
 Право на владу на YouTube // ТСН, 18 лютого 2016.
Kembali kehalaman sebelumnya