Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Президентські вибори у США 1952

Президентські вибори у США 1952
Зображення
Країна  США
Юрисдикція США
Попередник Президентські вибори у США 1948
Наступник Президентські вибори у США 1956
Момент часу 4 листопада 1952
Виборна посада Президент США
Обраний кандидат Двайт Ейзенгавер
Кандидат Двайт Ейзенгавер, Едлай Евінг Стівенсон II, Вінсент Холлінанd, Stuart Hamblend, Eric Hassd, Darlington Hoopesd, Дуглас Макартур і Farrell Dobbsd
Кількість виборців 99 929 000[1]
Кількість поданих бюлетенів 61 551 919[1]
CMNS: Президентські вибори у США 1952 у Вікісховищі

Президентські вибори в США 1952 року відбувалися 4 листопада в один із найнапруженіших моментів Холодної війни між Радянським Союзом та Сполученими Штатами. У США республіканський сенатор Реймонд Маккарті головував на сенатських розслідуваннях щодо проникнення комуністичних шпигунів в уряд Сполучених Штатів. Очолене Маккарті «полювання на відьом» (пізніше назване маккартизмом) разом із міжнародною напруженістю через тодішню корейську війну створило гарячу атмосферу передвиборної кампанії. Президент Гаррі Трумен вирішив не висуватися на наступний термін, тому Демократична партія номінувала губернатора Едлая Стівенсона з Іллінойсу, який мав репутацію інтелектуала та видатного оратора. Республіканці висунули відомого героя війни генерала Дуайта Ейзенхауера. Ейзенхауер переміг на виборах із величезною перевагою, закінчивши 20-річний період правління Демократичної партії.

Вибори

Результати президентських виборів в США 1952 року.
На виборах 1952 року Дуайт Девід Ейзенхауер був обраний 34-м президентом США.

Кампанія

Президентську кампанію Дугласа Макартура ініціював 1951 року Гарольд Хант[2].

Прогноз

П'ятий екземпляр першого американського комерційного комп'ютера UNIVAC I (акронім від англ. UNIVersal Automatic Computer I), зібраний для Комісії з атомної енергії США, компанія CBS використала для прогнозування результатів виборів президента. За опитуванням 1 % населення, що мало право голосу, була коректно спрогнозована перемога Дуайта Ейзенхауера[3].

Результати

Кандидат Партія Виборці Виборники
Кількість %
Дуайт Девід Ейзенхауер Республіканська партія 34 075 529 55,2 % 442
Едлай Стівенсон Демократична партія 27 375 090 44,3 % 89
Вінсент Хеллінан Прогресивна партія 140 746 0,2 % 0
Стюарт Хемблі Prohibition 73 412 0,1 % 0
Дуглас Макартур Конституційна партія 17 205 0,0 % 0
інші 87 165 0,1 % 0
Всього 61 769 147 100 % 531

Реакція

Радянський уряд негативно сприйняв перемогу Ейзенхауера. Американський журналіст Джеймс Рестон після оголошення результатів виборів звернувся до радянського посольства з листом, в якому вказував: »20 січня новий президент США займе свій пост. Ця подія викликала висловлення доброї волі від урядів майже всіх великих країн світу, крім Вашої"[4].

«Безсумнівно, він [Сталін] так само, як і ми, побоюється виникнення війни, — відзначав радник британського посольства в Москві Грей у своєму повідомленні 3 березня 1953 — Це, на його [Сталіна] думку, набуло особливої гостроти внаслідок зміни уряду США»[4].

Примітки

  1. ↑ а б https://www.presidency.ucsb.edu/statistics/data/voter-turnout-in-presidential-elections
  2. ↑ Haroldson L. Hunt. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 15 квітня 2013.
  3. ↑ Lukoff, Herman (1979). From Dits to Bits: A personal history of the electronic computer. Portland, Oregon, USA: Robotics Press. с. 127–131. ISBN 0-89661-002-0. LCCN 79-90567.
  4. ↑ а б академик Александр Фурсенко, «Конец эры Сталина»

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya