Ка́мео[1] (англ.cameo — мініатюрний, епізодичний, від фр.camée) — у широкому розумінні поява у фільмі якоїсь знаменитості, спеціально запрошеної продюсером або режисером. Обов'язкова умова — знаменитість з'являється на екрані дуже ненадовго, іноді навіть як статист; часто (хоча й не завжди) її присутність взагалі не зазначена в головних титрах. Камео можуть використовуватися як суто допоміжний елемент, але й можуть нести велике смислове навантаження, бути концептуальним елементом авторського задуму. [2]
Головна відмінність камео від звичайної епізодичної ролі в тому, що найважливішим елементом камео є не персонаж, а виконавець — звідси й мінімальний обсяг екранного часу, достатній для ідентифікації, але не для повноцінного розгортання характеру. Звичайно, правила гри постійно змінюються, але суть завжди залишається незмінною: річ у самому суб'єкті камео, а не в ролі, що її він грає. Адже камео, по суті, являє собою унікальну за місткістю цитату, що надає можливість закласти максимум інформації в мінімум часу. Просто з'явившись на екрані у потрібний момент, та чи інша персона автоматично стає цитатою або атракціоном (якщо розуміти під ним будь-який активний елемент видовища), і пов'язане з нею коло асоціацій одразу починає взаємодіяти з сюжетом фільму. [2]
Іноді на камео запрошують не знаменитих, але пам'ятних якоюсь однією роллю хара́ктерних акторів. Причому, камео — це дуже часто комедійна роль. Скажімо, невелика, але карикатурно-яскрава роль нервового поліцейського лейтенанта, що постійно кричить, у фільмі «48 годин» стала візитівкою Френка Макрея; завдяки їй він отримав камео в «Зарядженій зброї» та «Останньому герою бойовика», а зреалізований ним образ давно вже став штампом жанру. Дуже сильного ефекту можна досягти, коли зоряне ім'я «резонує» із відомою роллю: найкумедніший епізод «Зарядженої зброї» — це Брюс Вілліс, що знов постає в образі «міцного горішка» Джона Маклейна. Випадки, коли закріплений за актором екранний імідж стає приводом не для висміювання, а для серйозного камео, нечасті, але траплялися: наприклад, Шо Косуґі було запрошено для участи в кульмінаційній сцені «Сліпої люті» явно через популярність його стрічок про ніндзя. В українському кіно прикладів таких камео майже не знаходимо.
Крім того, існує ще один особливий вид камео, його вигадав і використав у фільмі «Форрест Гамп»Роберт Земекіс і його можна назвати «камео навпаки». У фільмі Форрест Гамп зустрічається з трьома президентами США — Джоном Кеннеді, Ліндоном Джонсоном та Річардом Ніксоном, і всі три президенти справжні, героя Тома Генкса вмонтували у реальні кадри офіційної хроніки. [3]
Епізодичні ролі Альфреда Гічкока стали частиною фірмового стилю режисера. Вперше Гічкок з'явився у кадрі, коли йому потрібні були додаткові актори, і він вирішив спробувати себе. Отже, режисер:
Читаючи газету, іде назустріч Джоелю МакКреа, коли той на початку картини лишає готель («Іноземний кореспондент»)
Кидає листа до поштової скриньки на вулиці («Підозра»)
Пасажир, який грає в карти у потязі («Тінь сумніву»)
Випиває келих шампанського на прийомі («Сумнозвісні»)
З'являється двічі — спочатку на міській площі під час параду у синьому пальто і коричневому капелюсі і на сходах резиденції губернатора («Під знаком Козерога»)
Йде вулицею і обертається, щоб подивитися на Джейн Уаймен («Страх сцени»)
У ролі учасника зборів гаражного кооперативу, який спав протягом зборів і прокидається лише наприкінці, для того щоб витягнути свій «щасливий» білет («Гараж»)
Емір Кустуриця у ролі чоловіка у барі («Аризонська мрія»). В той час коли Пол умовляє Акселя поїхати з ним до Лео, бармен кидає щось Кустуриці, а той ловить це ротом.
Емір Кустуриця у ролі продавця зброї («Андеграунд»)
Мел Брукс у ролі ребе («Робін Гуд, чоловіки в трико»)
Мел Брукс у ролі губернатора і вождя («Сяючі сідла»).
Олівер Стоун у ролі коментатора на матчі («Кожна неділя»)
Квентін Тарантіно — у «Кримінальному чтиві» герой дивиться по телевізору новини, які переривають терміновим повідомленням про розшук особливо небезпечного злочинця, маніяка та ґвалтівника, на фото зображено Квентіна Тарантино. Крім того, у цьому ж фільмі він з'являється у невеликому епізоді.
Квентін Тарантіно у ролі чоловіка, який розповідає анекдот у барі («Відчайдушний»)