Фабіо Дейвсон Лопес Масіел
Фабіо Дейвсон Лопес Масіел (порт. Fábio Deivson Lopes Maciel, нар. 30 вересня 1980, Нобрес) — бразильський футболіст, воротар клубу «Флуміненсе». Він є гравцем з найбільшою кількістю матчів в історії «Крузейру» (955), і одним із небагатьох, хто провів понад 1000 офіційних матчів за кар'єру, поступаючись за цим показником лише Пітеру Шилтону. Клубна кар'єраУ дорослому футболі дебютував 1997 року виступами за команду «Уніан Бандейранте» у Серії С, а з 1998 року став виступати за «Атлетіку Паранаенсе». У своєму першому сезоні він зміг виграти свій перший титул, чемпіонат штату Парана. 2000 року він приєднався до «Васко да Гами» і в цьому клубі за більш ніж чотири роки він виграв чемпіонат Бразилії 2000 року, Кубок Бразилії 2000 року, Кубок Меркосур 2000 року та чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро у 2003 році. 2005 року Фабіо став гравців «Крузейру», в якому він відразу стає основним воротарем команди. З командою з Белу-Орізонті Фабіо виграв два чемпіонати Бразилії (2013 , 2014), два Кубки країни (2017, 2018) і 7 чемпіонатів штату Мінас-Жерайс. Вони були близькі до перемоги в Кубку Лібертадорес у 2009 році, але у фіналі команда програла «Естудіантесу». 2006 року Фабіо був визнаний найкращим гравцем серед усіх футболістів, які представляють штат Мінас-Жерайс, здобувши приз імені Теле Сантани. Цей же трофей він вигравав у 2006, 2008 та 2009 роках як найкращий воротар штату. 2010 року Фабіо увійшов до символічної збірної чемпіонату Бразилії відразу за двома головними версіями — версією Placar (Срібний м'яч), а також Globo та КБФ (Craque do Brasileirão)[1]. 2 червня 2010 року ім'я Фабіо було увічнено на Алеї Слави стадіону «Мінейран». Він став третім воротарем, удостоєним подібної честі, після Раула Пласмана та Жуана Лейте[2]. Незважаючи на історичне вибуття «Крузейро» з Серії А в 2019 році, Фабіо вирішив залишитися, але команда не змогла повернутися у вищий дивізіон, і в 2021 році, у віці 41 року, голкіпер покинув команду після 17 сезонів. Загалом воротар провів за клуб 976 ігор і виграв 12 титулів[3]. 21 січня 2022 року Фабіо приєднався до «Флуміненсе»[4] і 4 лютого дебютував за клуб в грі проти «Аудакс Ріо», ставши найстарішим футболістом, який зіграв за команду у віці 41 років і 120 днів, перевершивши рекорд Магно Алвеса (40 років і 312 днів)[5]. У листопаді 2023 року Фабіо у віці 43 років Фабіо виграв з клубом Кубок Лібертадорес, ставши найстаршим гравцем, який грав і вигравав фінал цього турніру[6]. Крім того Фабіо став першим бразильцем, який досяг позначки 100 матчів, поступаючись лише парагвайцям Серхіо Акіно (107 матчів) і Еверу Алмейді (113 матчів)[7][8][9] Виступи за збірні1997 року виступав у складі юнацької збірної Бразилії (U-17), з якою став переможцем юнацького чемпіонату світу. Загалом на юнацькому рівні взяв участь у 6 іграх, пропустивши 2 голи. 1999 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії, з якою став срібним призером молодіжного чемпіонату Південної Америки. Цей результат дозволив Фабіо з командою поїхати на молодіжний чемпіонат світу 1999 року, де бразильці вилетіли на стадії чвертьфіналу. На молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, пропустив 5 голів. Фабіо тривалий час викликався до складу національної збірної Бразилії. У її складі був на Кубку конфедерацій 2003 року, де бразильці сенсаційно не вийшли з групи. Через рік він у заявці команди на Кубку Америки 2004 року, де Бразилія стала переможцем, завдяки чому Фабіо став чемпіоном Південної Америки. 2011 року Фабіо був викликаний до збірної на товариські матчі проти Нідерландів і Румунії[10], а кілька тижнів потому тренер Мано Менезес включив його до попередньої заявки на Кубок Америки 2011 року, але зрештою не потрапив до остаточного складу з 23 осіб. В результаті Фабіо так і не дебютував за збірну. Статистика виступівСтатистика клубних виступів
Титули і досягнення
Індивідуальні
Примітки
Посилання
|