Шемшученко Юрій Сергійович
Юрій Сергійович Шемшученко (нар. 14 грудня 1935, м. Глухів, Чернігівська область (нині Сумська область) — український правознавець. Директор Інституту держави та права імені В. М. Корецького НАН України (1988—2021), завідувач відділу конституційного права та місцевого самоврядування, доктор юридичних наук, професор, академік НАН України, академік Академії правових наук України, іноземний член Російської академії наук (8 березня 2022 подав заяву про вихід зі складу іноземних членів РАН[4]). Почесний громадянин Глухова. Повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого. ЖиттєписЮрій Сергійович Шемшученко народився 14 грудня 1935 року у місті Глухові Чернігівської (нині Сумської) області в родині робітника. У 1957—1962 роках навчався на юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Після цього працював у органах прокуратури Сумської області (1962—1966 роки). Упродовж 1966—1969 років — аспірант Сектора держави та права АН УРСР. Згодом був молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником, завідувачем відділу, а з 1988 по 2021 роки — директор Інституту держави та права ім. В. М. Корецького НАН України. У 1970 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Прокурорський нагляд за законністю в діяльності виконкомів місцевих Рад» (спеціальність 12.00.02), науковий керівник — професор Анатолій Таранов. У 1979 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Організаційно-правові проблеми державного управління охороною навколишнього середовища в СРСР» (спеціальність 12.00.02). Юрій Сергійович — член багатьох іноземних академій, наукових і навчальних закладів, академік-секретар Національної академії правових наук України, ініціював створення у 1991 Союзу юристів України і був його першим головою, десять років очолював Комісію з питань громадянства при Президентові України, ініціював створення у 1995 р. Київського університету права НАН України і 10 років був його ректором. Ю. С. Шемшученко є активним учасником міжнародно-правового співробітництва. У 1998 р. очолив Міжнародний центр космічного права при НАН України. Є членом Міжнародної академії астронавтики, суддею Міжнародного арбітражного суду у Гаазі, брав участь у багатьох міжнародних наукових конференціях, інших форумах і сесіях Генеральної Асамблеї ООН[5]. Підготував близько 20 докторів та кандидатів юридичних наук. Вчені звання
Перелік працьЮ. С. Шемшученко — автор понад 800 наукових праць, у тому числі понад 20 індивідуальних і колективних монографій. Серед них: Організаційно-правові питання охорони навколишнього середовища в СРСР. — К., 1976; Людина, природа, закон. — К., 1983; Местные Советы и охрана окружающей среды. — М., 1988; Правові проблеми екології. — К., 1989; Національна державність союзної республіки. — К., 1991 (у співавт.); Юридична наука і освіта в Україні. — К., 1992 (у співавт.); Національно-державне будівництво: Концептуальні підходи, сучасна наукова література.— К., 1999 (у співавт.); Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. — К., 2001 (у співавт.). За редакцією Ю. С. Шемшученка підготовлена і видана перша в Україні 6-ти томна «Юридична енциклопедія» 1998—2004 роки, що була відзначена Державної премії України в галузі науки та техніки за 2004 р. та 10-ти томна «Антологія української юридичної думки». Ю. С. Шемшученко був головою Комісії при Президентові України з питань громадянства (1994—2004 рр.); голова редакційної колегії 6-томної «Юридичної енциклопедії» (1998—2004 рр.); перший голова Спілки юристів України (1991 — 1993 рр.); президент Української асоціації політологів (1991 — 1994 рр.); академік-секретар Відділення екологічного та аграрного права Академії правових наук України; головний редактор щорічника наукових праць «Правова держава»; керівник та член багатьох наукових і науково-консультативних рад; ректор (з 1995 р.) Київського університету права НАН України (з 2006 р. — почесний ректор). ПоглядиНедоліками вітчизняної юридичної освіти Юрій Сергійович вважає широкий підхід до вивчення теорії держави та права. В той час, коли Західна модель базується на більшій спеціалізації адвокатів, суддів, тощо. Аби змінити систему підготовки фахівців юристів, науковець пропонував враховувати всі плюси та мінуси кожної з систем освіти й впроваджував нові ідеї в Київському університеті права. Нагороди, премії
Примітки
Джерела та література
Рекомендована література
|