|
Семантика логікиВ логіці семантика логіки є дисципліна, що вивчає семантику (інтерпретації) формальних та природних мов шляхом їх формального опису в математичних термінах. Формальна мова може бути задана без будь-якої інтерпретації. Це досягається заданням множини символів (так званого алфавіту) і множини правил виведення (так званої формальної граматики), що визначають, які рядки символів є правильно побудованими формулами. При додаванні правил перетворення і прийнятті деяких пропозицій аксіом (що разом називається дедуктивною системою) формується логічна система. Інтерпретація — це надання сенсу її символам і значень істинності її пропозицій. Умови істинності різних пропозицій, які можуть бути присутніми в аргументах, залежать від їхнього змісту, тому сумлінні вчені не можуть повністю обійтися без будь-якого опису сенсу цих пропозицій. Семантика логіки описує різні підходи до розуміння і визначення тих частин сенсу, які цікаві. Як правило, інтерес з точки зору логіки становить не сама по собі пропозиція, а вона ж в пропозиційній, ідеалізованій формі, придатній для логічних перетворень. До становлення сучасної логіки, в «Органоні» Арістотеля, а саме в роботі «Про тлумачення» були задані основи розуміння і значення логіки. Введення кванторів мало розв'язати проблему спільності множин, не вирішувану в рамках суб'єктно-предикатного аналізу Арістотеля, хоча в логіці термів з'являється новий інтерес, а саме спроби побудувати числення в дусі силогістики Арістотеля, використовуючи властивості спільності кванторів з сучасної логіки. Основні сучасні підходи до семантики формальних мов є:
Лінгвісти рідко застосовували формальні семантики доти, поки Річард Монтегю[en] не показав як можна сприймати англійську (або будь-яку іншу мову) як формальну мову. Його вклад в лінгвістичну семантику, знаний як граматика Монтегю, яка є основою для того, що лінгвісти називають формальною семантикою. Література
Посилання
|
