|
Протести за право на мирні зібрання в Україні (2010—2013)
Протести за право на мирні зібрання в Україні в 2010—2013 роках — широкомасштабні громадянські протести проти законодавчого обмеження свободи мирних зібрань в Україні, які тривали в часи президентства Віктора Януковича. Почалися у травні 2010 року як реакція на спроби подати на ухвалення у другому читанні законопроєкт № 2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів»[1]. Пізніше — проти схожих за змістом законопроєктів № 0918[2] та № 2508а[3]. ПередумовиПроєкт закону № 2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів»[1] подав до Верховної Ради України уряд Юлії Тимошенко 6 травня 2008 року. Документ готували декілька років, він мав достатньо різні редакції. До внесення в парламент, на етапі підготування, проєкт проходив експертизу Венеційської комісії Ради Європи. Проте усі рекомендації правозахисних організацій і міжнародних експертів розробники відхилили. 3 червня 2009 року проєкт закону ухвалили в першому читанні. Він отримав значну кількість зауважень і критики, а також викликав багато протестів з боку правозахисників і інших представників громадськості.[4] Після цього, документ був спрямований на повторну експертизу до Венеційської комісії Ради Європи, яка 14 грудня 2009 року оприлюднила свій висновок. Він також був негативним.[5] У лютому—травні 2010 року над законопроєктом працювала робоча група у Комітеті Верховної України ради з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин. Склад цієї групи повністю не був відомий, проте до неї також входили й окремі представники громадянського суспільства.[5] ПричиниУ березні—квітні 2010 року, після приходу до влади Віктора Януковича, в Україні відбувається погіршення стану свободи мирних зібрань. Правозахисники та активісти відзначили численні випадки спроб з боку державної влади забороняти протести, їхніх учасників переслідували правоохоронні органи, також відбувалися затримання та обшуки міліцією активістів і журналістів.[6][7] Окрім того, у кінці травня в суспільстві зростає невдоволення міліцейським свавіллям загалом, через що майже одночасно виникає громадянська кампанія протестів «Ні поліцейській державі». У середині травня 2010 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин спрямував проєкт закону № 2450 на друге читання. У кінці травня опозиційні політики та активісти почали бити на сполох щодо затягування з оприлюдненням остаточного варіанту запропонованого комітетом проєкту закону. Згодом текст документу виклала в мережу інтернет Леся Оробець.[8] Про офіційний підготовлений текст громадськість дізналася лише 3 червня після наполегливих звернень. У Верховній Раді України мали намір винести на голосування проєкт 17 червня. Жодного громадського обговорення проєкту закону не відбувалося.[5] Українські громадські організації відзначили, що цей навіть покращений законопроєкт значно погіршує ситуацію із свободою мирних зібрань в Україні, порівнюючи із чинним станом.[4] Хід подій
2010 рік17 травня 2010 року на Майдані Незалежності в Києві активісти повели мовчазну акцію «Лента за лентою. Україно, мовчи!» Після заходу представники спецпідрозділу міліції «Беркут» намагалися затримати активістів і заборонити носити їм символіку України.[9] Акцію провели у день приїзду до столиці Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва на знак солідарності з росіянами, які борються за свободу мирних зібрань у Росії. Також активісти наголосили, що таким чином висловлюють протест проти заяви міністра МВС України Анатолія Могильова з вимогою не галасувати на мітингах і судової заборони проводити акції цього дня.[10][11] 31 травня 2010 року в Києві під посольством Росії відбулося одночасно декілька акцій. Активісти висловили невдоволення запропонованим до ухвалення у другому читанні законопроєктом № 2450, а також системними порушеннями свободи мирних зібрань в Україні, які почали відбуватися останнім часом. Присутні порівнювали зміни, які мали би бути внесені до українського законодавства, зі змінами у російському законодавстві, внаслідок яких в Росії відбулось значне погіршення стану права на мирні зібрання. Акції відбулися саме 31 травня на знак солідарності з росіянами, чия влада перешкоджає мирним протестам в Росії. 31 числа кожного місяця, де існує така дата, в Росії відбуваються протести в рамках руху «Стратегія-31».[6][12][13] 11 червня 2010 року у Львові відбулася акція «За межею» — проти законопроєкту № 2450. Активісти провели її на околиці міста у безлюдній промисловій зоні. За задумом організаторів, мітинг мав символізувати акцію протесту, проведену з дотриманням вимог пропонованого на ухвалення документа.[14][15][16][17] Цього ж дня у місті відбувся круглий стіл з обговорення цього проєкту закону.[13] 14 червня 2010 року у 24-х містах України відбулась всеукраїнська акція протесту «Вихід з демократії: пароль 2450» — проти ухвалення законопроєкту № 2450. Заходи пройшли в Івано-Франківську[18], Києві, Львові[17][19], Черкасах і інших обласних центрах України. У Києві після флешмобу на Майдані Незалежності активісти рушили пікетувати будівлю комітетів Верховної Ради України, де саме відбувалося засідання щодо законопроєкту № 2450. Активісти спробували заблокувати вхід до будівлі, внаслідок чого відбулася сутичка з міліцією.[4] У результаті, цього дня погоджувальна рада ухвалила рішення перенести розгляд проєкту.[20] Після проведення акції в Черкасах, активісти повідомили про тиск на них з боку МВС і СБУ.[21][13] В Одесі суд заборонив акцію.[22] Через декілька днів після проведення всеукраїнської акції заступник Голови Адміністрації Президента України Ганна Герман заявила, що президент Віктор Янукович не підпише законопроєкт № 2450, допоки в ньому не буде гарантій свободи мирних зібрань.[23] 22 червня 2010 року в Києві на Майдані Незалежності активісти провели театралізовану прес-конференцію проти законопроєкту № 2450.[13][24] 24 червня 2010 року в Києві відбулися комітетські слухання щодо законопроєкту № 2450. У засіданні брали участь представники громадськості, які висловились за відхилення проєкту, про що підписали відповідну резолюцію.[4][13][25] 30 червня 2010 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин напівтаємно провів засідання, де розглянув законопроєкт № 2450 і відхилив усі правки громадськості до нього.[26] 5 липня 2010 року біля Погоджувальної ради депутатських фракцій Верховної Ради України відбулася театралізована акція «Влада намагається надути громадян», яку провели низка громадських організацій — з вимогою не спрямовувати законопроєкт № 2450 до Венеційської комісії без урахування позиції громадських і правозахисних організацій України.[13][26][27] 13 липня 2010 року в Донецьку під місцевим відділенням Служби безпеки України активісти провели акцію на захист свободи зібрань і проти законопроєкту № 2450.[28] 14 липня 2010 року голова Верховної Ради України Володимир Литвин спрямував законопроєкт № 2450 на експертизу до Венеційської комісії.[4] 15—16 жовтня 2010 року Венеційська комісія ухвалила спільну думку щодо українського законопроєкту № 2450. 19 жовтня висновок був опублікований. У ньому комісія розкритикувала норми пропонованого документу.[4] 2012 рік15 березня 2012 року Верховна Рада України проголосувала за направлення законопроєкту № 2450 на повторне друге читання.[1] 6 вересня 2012 року Верховна Рада України відклала розгляд законопроєкту № 2450.[1] 12 грудня 2012 року, у перший день роботи нового 7-го скликання Верховної Ради України, законопроєкт перереєстрували під № 0918 без зміни назви «Про порядок організації і проведення мирних заходів».[2] 2013 рік4 липня 2013 року у Верховній Раді України зареєстрували новий законопроєкт № 2508а «Про свободу мирних зібрань»[3], який згодом частина активістів назве «клоном» попередніх законопроєктів № 2450 та № 0918.[29] Інша частина... Ініціатива «За мирний протест»
ОцінкиЗа даними аналітичного центру «Агентство Стратегічних Досліджень», протести проти ухвалення законопроєкту № 2450 посіли п'яте місце у рейтингу молодіжних ініціатив 2010-го року.[30] Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
