Повстання Петрика
Повстання Петрика — козацьке повстання у 1692—1693 роках, очолюване Петром Іваненком (Петриком), гетьманом Ханської України. Договір з Кримським ханом23 квітня 1692 року Іваненко у супроводі 60 козаків рушив до Казикермену, де 26 травня уклав Вічний мир між Україною та Кримом (Вічний мир із ясновельможним його милістю ханом і з усією державою Кримською видільного Київського та Чернігівського князівства і всього Запорозького городового війська і народу Малоросійського). Ця угода оголошувала Україну «видільною» (незалежною) державою. Після цього Петрик оголосив антимосковське повстання, видавши в липні 1692 р. свої універсали, та з Казикермену переїхав до Перекопу. Перебіг повстанняУ липні 1692 обраний гетьманом України, розпочав боротьбу за допомогою кримського війська проти Московського царства та Мазепи (походи 1692, 1693, 1694, 1696 років). Обложену Новобогородицьку фортецю взяти йому не пощастило, з орільських сотень йому піддалося два міста: Китайгород і Царичанка. Повторну акцію Петрик здійснив у січні 1693 року, пішовши на землі Полтавського полку з татарами; ходив у походи ще 1694 і 1696 роках, але успіху не мав. Наслідки повстанняТаким чином, підняти національно-визвольного повстання Петрик не зумів, козаків при собі мав небагато (близько 500) і міг вести тільки локальні дії. На значення повстання Петрика історіографія дивиться по різному. Дослідниками в цій галузі є Микола Андрусяк, М.Слабченков, О. Оглоблин та інші. Див. такожДжерела
|