Проблема Геттьє

Проблема Геттьє постає як заперечення так званій класичній теорії знання (КТЗ або ж з англійської Justified True Belief (JTB), що в перекладі означає "обґрунтована правдива віра), яка визначає усвідомлення як думку (переконання), яка є повністю обґрунтованою та правдивою. Але постає заперечення, адже обґрунтованою й правдивою думка може бути залежно від ситуації. Це в свою чергу означає, що такий погляд не є знанням, як стверджує класична теорія знання. Тож КТЗ може бути помилковою. Проблема Геттьє полягає в удосконаленні класичної теорії знання з метою навчитись поводитись з подібними випадками випадково обґрунтованої й виправданої думки або ж взагалі замінити його іншим кращим аналізом. Існування цієї проблеми повертає нас до відомої тристорінкової статті, написаної американським філософом Едмундом Геттьє, під назвою "Is Justified True Belief Knowledge?" (1963) (укр. "Чи є обґрунтована й правдива думка знанням?"). Проблема Геттьє є одною з головних проблем сучасної теорії пізнання.

До публікації статті Геттьє більшість дослідників теорії пізнання припускали, що знання можна аналізувати як обґрунтовану й правдиву думку. Якщо ж точніше, то:

Суб’єкт S знає, що P, тоді і тільки тоді, коли:

• (i) суб'єкт S вірить, що P...
• (ii) P є істинним, і...
• (iii) суб'єкт S має гарні підстави вірити, що P...

Згідно з першою умовою (умова переконання) можна знати тільки те, у що віриш. (За цією умовою слова "вірити", "думати", "вважати правдивим", "бути переконаним" використовуються як синоніми, що, власне, часто спостерігається в сучасній теорії пізнання). Згідно з другою умовою (умова дійсності, або ж умова істини) можна знати лише те, що насправді є. Відповідно до третьої умови (умова обґрунтування) думка не має бути просто випадковим вгадуванням. Переконана людина має бути в змозі обґрунтувати свій погляд. Проте що саме мається на увазі під третьою умовою, точно невідомо. Сам Геттьє висуває лише два припущення щодо обґрунтування, які є відносно несуперечливими (порівняймо Геттьє 1963: 121):

1. Фалібілізм: обґрунтована думка може бути хибною.
2. Метод дедукції: якщо з однієї обґрунтованої думки витікає інша логічно правильна, то і друга думка є виправданою.

Проблема Геттьє має бути актуальною для всіх тих варіантів стандартного аналізу знань, які поділяють обидва припущення щодо обґрунтування.

Геттьє наводить два контрприклади обґрунтованих істинних думок, які, однак, не є знаннями. У цих випадках виконуються три умови, але мова не йде про знання. Тому трьох умов стандартного аналізу недостатньо.

Сміт і Джонс подали заявку на роботу. Сміт має вагомі підстави вважати наступне:

• (a) Джонс отримає роботу, і у кишені Джонса лежать десять монет

Причини такого припущення Сміта (а) полягають у тому, що шеф запевнив його, що він зрештою обере Джонса, а також що він, Сміт, десять хвилин тому порахував монети в кишені напарника. З твердження (а) Сміт робить наступний підсумок:

• (b) Людина, яка отримає роботу, має десять монет у кишені.

Сміт робить таке припущення (b) лише з тієї причини, що вважає таке завершення подій логічним. У цьому випадку припущення Сміта (b) є обґрунтованими.

Однак складається так, що Сміт, навіть не здогадуючись про це, отримує роботу, й, окрім того, має десять монет у кишені. Тому припущення b є істинним на відміну від припущення а, яке є хибним.

З прикладу витікає наступне:

• (i) Сміт вважає, що...(b),
• (ii) припущення b є правдивим,
• (iii) Сміт має гарні підстави вважати, що...(b).

Але також зрозуміло, що Сміт не знає, що припущення b є істинним. І воно є істинним лише з тієї причини, що саме Сміт отримує роботу і має десять монет у гаманці, а не навпаки. Сміт обґрунтовує свою думку (b) тим, що він підрахував монети, що лежать в кишені у Джонса, а також своїм хибним припущенням стосовно того питання, хто отримає роботу.

У другому контрприкладі Геттьє Сміт робить висновок з того, що Джонс їздить на Форді. У нього є вагомі підстави для такого припущення: відтоді, як він познайомився з Джонсом, він (Джонс) завжди їздив на Форді, а якось навіть Джонс запросив Сміта покататися з ним. Крім того, у Сміта є ще один друг, на ім'я Браун, чиє актуальне місцеперебування Сміту невідоме.

Маючи вагомі підстави для припущення

• (c) «У Джонса є автівка марки Форд»

Сміт робить наступний висновок (d):

• (d) Джонс володіє Фордом, або Браун перебуває в Барселоні.

Але реальність геть інша: насправді у Джонса взагалі немає Форда, він просто позичив цю автівку. З цього витікає, що припущення (c), для якого Сміт нібито мав вагомі причини, є хибним. Однак за випадковим збігом обставин Браун насправді зараз в Барселоні, що робить твердження (d) вірним. В цій ситуації у Сміта є реальна обґрунтована думка, проте це не порівнюється зі справжніми знаннями.

Загалом проблеми Геттьє характеризуються тим, що обґрунтоване переконання стає істинним в інший від очікуваного спосіб. Новий аналіз знань має розглянути цей епістемічний збіг.

В обох прикладах здійснення пошуків обґрунтованої й правдивої думки відбувається шляхом висновку з помилкових тверджень. Проте зарано думати, що стандартний аналіз покращився б лише через додавання додаткових умов.

• (iv) Думка, що P..., не ґрунтується на висновку з хибного припущення.

Інші ж приклади показали, що цього модифікованого стандартного аналізу недостатньо (див. Feldman 1974), наприклад: Сміт заходить у кімнату й бачить Джонса. Він одразу ж формує обґрунтовану думку

• (e) Джонс у кімнаті.

Проте насправді він бачив не Джонса, а іншу людину, його навмисне зроблену копію. А ось, як воно іноді трапляється, Джон і справді в кімнаті, але Сміт його, звісно, взагалі не бачив.

Думка Сміта, що Джонс перебуває у кімнаті, є обґрунтованою, вона не спирається на хибні припущення, проте ще не є знанням.

Ідея вимоги причинності між фактом і вірою в те саме, тобто:

• (iv) розуміння, що віра перебуває у причинно-наслідковому взаємозв'язку з фактом

вирішує основну проблему, а також вище наведений приклад копії, оскільки немає причинно-наслідкового зв’язку між присутністю Джонса та вірою Сміта в це. Однак і в цьому випадку можна поміркувати про причинно-наслідковий зв'язок, якщо ж, наприклад, припустити, що репродукція в кімнаті була лише тому, що Джонс створив її там. У цій версії нове визначення знання також є недосконалим. Заперечення про те, що тут бракує адекватного причинно-наслідкового зв’язку, суперечить визначенню «адекватний».

Іншою можливістю було б вимагання однозначного успіху, тобто щоб припущення, у яке віриш, справді виявилось істинним. Тому що тоді малоймовірні випадки проблем Геттьє, які траплялись, були б виключені з концепції знання.

Зрештою переконання, що не виграєш у лотерею, також можна вважати знанням у випадку, якщо це здійсниться, адже такий результат є дуже очікуваним. З іншого боку, стверджувати, що ти не тільки думаєш, але й знаєш, що ти не виграв, здається абсурдним.

Німецькомовне спростування проблеми Геттьє можна знайти в епістемічному розрізненні Стіна Олафа Велдінга понять думка та знання^[1]: Є причини для думки P, які ніяк не пов'язані зі знанням, що P. Таким чином, власна оцінка мотиву або мотивів для P є вирішальною: якщо Q вважається достатньою підставою для P, то людина, спираючись на аргумент Q, може стверджувати, що вона знає, що P. І якщо Q оцінюється як недостатній аргумент для P, тоді Q може стати причиною того, що людина буде думати або вірити, що P. Оскільки не існує універсальних критеріїв щодо того, чи достатнім є обґрунтування, аби вважати твердження P істинним незалежно від судження суб’єкта, неможливо визначити поняття думки чи знання.

Розуміння знання як обґрунтованої істинної думки часто приписують Платону. У діалозі Менон можна знайти традиційне визначення знання (епістеме), а саме знання як логічну думку, пов’язану з обґрунтуванням (orthe doxa, від грец. «пряма думка»): Замість того, щоб вислизнути з поточного розгляду, правильно обґрунтована думка закріплюється у пам'яті.^[2] У Горгія поняття знання й переконання визначаються тим, що до знань завжди належить правда, проте в переконаннях її може не бути;^[3] так само стверджує Платон щодо "правдивої думки з підтвердженням" (alethes doxa meta bebaioseo)^[4] у діалозі Політик.

Проте Платон ставить під сумнів цей аналіз у Теететі : тут він точно заперечує, що знання (епістема) є «справжньою думкою [про х] зі знанням різниці [що відрізняє х від усіх відповідних альтернатив х-подібного типу], причини або пояснення» (doxa orthê meta epistêmês diaphorotêtos: logou [...] proslêpsis).^[5] Визначення знання як «істинної думки з обґрунтуванням» відкидається,^[6] оскільки обґрунтування думки, у свою чергу, мало б бути виправданим, а також обґрунтування виправдання, що призвело б до нескінченного регресу. Швидше, мав би бути необґрунтований початок усіх підтверджень. Тому доказ думки має базуватися на наявних знаннях, щоб перетворити справжню думку на знання.^[7] Однак визначення «знання — це правдива думка, обґрунтована вже наявними знаннями» також не може бути дійсним, оскільки термін, який потрібно визначити, включено у пояснення, і це призвело б до циклічної аргументації. Діалог закінчується апоретично.

У першій половині 20 століття все ще поширювалась інформація, що Платон аналізував знання як правдиву, виправдану думку, і тому його можна вважати тим, хто започаткував стандартний аналіз.^[8]

• Знання

• Matthias Steup: Eintrag in Edward N. Zalta (Hrsg.): Stanford Encyclopedia of Philosophy.
• Stephen Hetherington: Gettier Problems. In: J. Fieser, B. Dowden (Hrsg.): Internet Encyclopedia of Philosophy.
• James Pryor: Theory of Knowledge: The Gettier Problem.
• Peter Millican: Gettier and Other Complications. (Запис лекції)

• Edmund Gettier: Is Justified True Belief Knowledge? in: Analysis, 23, 1963, с. 121-123. Українською "Чи є обґрунтована й правдива думка усвідомленням?" In: Peter Bieri (ред.) : Аналітична філософія знання. Франкфурт-на-Майні 1987, с. 91-93.
• Edmund Gettie (2013). "¿Una creencia verdadera justificada es conocimiento? / Is Justified True Belief Knowledge?" (ed. English-Spanish). Trad. P. Vélez León. Disputatio. Philosophical Research Bulletin с. 185–193.

• Gerhard Ernst, Lisa Marani (Hrsg.): Das Gettierproblem. Eine Bilanz nach 50 Jahren. Mentis, Münster 2013, ISBN 978-3-89785-840-4
• Richard Feldman: An Alleged Defect in Gettier Counterexamples. In: Australasian Journal of Philosophy, 52, 1974, с. 68–69.
• Alvin Goldman: A Causal Theory of Knowing. In: The Journal of Philosophy, 64, 1967, с. 335–372
• Martin Grajner: Erkenntnistheorie. In: Breitenstein, Rohbeck (Hrsg.): Philosophie. Metzler, Stuttgart / Weimar 2011, с. 147 (149–152)
• Keith Lehrer, Thomas Paxson: Knowledge: Undefeated Justified True Belief. In: The Journal of Philosophy, 66, 1969, с. 1–22.
• Robert Nozick: Philosophical Explanations. Cambridge/MA 1981, ISBN 0-674-66479-5
• Marshall Swain: Epistemic Defeasibility. In: American Philosophical Quarterly, 11, 1974, с. 15–25.

1. Steen Olaf Welding: Die epistemische Differenz zwischen Meinung und Wissen. In: Ders.: Wo denn bin ich? Einige essentielle Probleme der Philosophie. Meiner, Hamburg 2016, S. 37–44
2. ↑ Platon, Menon 98a: dêsê aitias logismô.
3. ↑ Platon, Gorgias 454d.
4. ↑ Platon, Politikos 309c.
5. ↑ Zur Interpretation: Timothy Chappell: Plato on Knowledge in the Theaetetus. In: Edward N. Zalta (Hrsg.): Stanford Encyclopedia of Philosophy., Kelly L. Ross: Knowledge, 2007
6. ↑ Platon, Theaitetos 210a-b.
7. ↑ Platon, Theaitetos 203 c-d.
8. ↑ So etwa schon im Stellenkommentar von Lewis Campbell: The Sophistes and Politicus of Plato. Oxford 1867, S. 184: “‘real true opinion with confirmation:’ i. e. knowledge, as defined in Theaet. sub fin. and Meno 98 a, b; Phaedo 76; Tim. 51 d, e; Legg. 2, 653 b”. Dagegen wendet sich schon Hans Henning Raeder: Platons Philosophische Entwickelung, Teuber 1905, S. 347 mit Hinweis darauf, dass am Ende des Theaitetos nur die doxa auf real existierende Objekte bezogen werde, für Wissen aber ein höherer Status reserviert bleibe. Noch Rainer Enskat: Authentisches Wissen. Was die Erkenntnistheorie beim Platonischen Sokrates lernen kann. In: Amicus Plato magis amica veritas. Festschrift für Wolfgang Wieland zum 65. Geburtstag. Berlin / New York 1998, S. 101–43, 103f. meint, Platon habe im Theaitetos die „differenzierteste Arbeitsdefinition des Wissensbegriffs“ gegeben, an die Gettier nahtlos anknüpfe.

1. ↑ Steen Olaf Welding: Die epistemische Differenz zwischen Meinung und Wissen. In: Ders.: Wo denn bin ich? Einige essentielle Probleme der Philosophie. Meiner, Hamburg 2016, S. 37–44
2. ↑ Platon, Menon 98a: dêsê aitias logismô.
3. ↑ Platon, Gorgias 454d.
4. ↑ Platon, Politikos 309c.
5. ↑ Zur Interpretation: Timothy Chappell: Plato on Knowledge in the Theaetetus. In: Edward N. Zalta (Hrsg.): Stanford Encyclopedia of Philosophy., Kelly L. Ross: Knowledge, 2007
6. ↑ Platon, Theaitetos 210a-b.
7. ↑ Platon, Theaitetos 203 c-d.
8. ↑ So etwa schon im Stellenkommentar von Lewis Campbell: The Sophistes and Politicus of Plato. Oxford 1867, S. 184: “‘real true opinion with confirmation:’ i. e. knowledge, as defined in Theaet. sub fin. and Meno 98 a, b; Phaedo 76; Tim. 51 d, e; Legg. 2, 653 b”. Dagegen wendet sich schon Hans Henning Raeder: Platons Philosophische Entwickelung, Teuber 1905, S. 347 mit Hinweis darauf, dass am Ende des Theaitetos nur die doxa auf real existierende Objekte bezogen werde, für Wissen aber ein höherer Status reserviert bleibe. Noch Rainer Enskat: Authentisches Wissen. Was die Erkenntnistheorie beim Platonischen Sokrates lernen kann. In: Amicus Plato magis amica veritas. Festschrift für Wolfgang Wieland zum 65. Geburtstag. Berlin / New York 1998, S. 101–43, 103f. meint, Platon habe im Theaitetos die „differenzierteste Arbeitsdefinition des Wissensbegriffs“ gegeben, an die Gettier nahtlos anknüpfe.