|
Отелло (фільм, 1955)
«Отелло» (рос. «Отелло») — російський радянський фільм-драма, поставлений у 1955 році режисером Сергієм Юткевичем за однойменною трагедією Вільяма Шекспіра. Головні ролі виконали Сергій Бондарчук та Ірина Скобцева. Фільм брав участь в конкурсній програмі 9-го Каннського кінофестивалю 1956 року де Сергій Юткевич отримав Приз за найкращу режисуру[1]. СюжетОтелло (Сергій Бондарчук), безстрашний мавр, генерал Венеційської республіки, розповідає сенаторові Брабанціо (Євген Тетерін) і його прекрасній доньці Дездемоні (Ірина Скобцева) історію свого життя. Дивовижна доля мавра, його безстрашність і розум підкорюють Дездемону. Ніч. Перед вівтарем Отелло і Дездемона стоять на колінях — їх таємно вінчає священик. Венеційський дворянин Родріго (Євген Весник), безмовно закоханий в Дездемону, і прапорщик Яго (Андрій Попов), що сліпо ненавидить Отелло, повідомляють Брабанціо, що його донька викрадена мавром. Ображений батько волає до помсти, але перед ним і венеційським дожем Дездемона відкрито і сміливо називає Отелло своїм чоловіком. Венеції погрожує турецький флот. За дорученням сенату Отелло вирушає до військ на Кіпр і здобуває перемогу над ворогом. Як нагороду за перемогу сприймає він приїзд до нього на Кіпр Дездемони. Яго, бажаючи зайняти місце друга Отелло лейтенанта Кассіо (Володимир Сошальский), починає плести павутину інтриг і підлості, обвиваючи ними багатьох безневинних людей. В день урочистості з нагоди перемоги над турками Яго споює Кассіо, і той, хитро залучений до бійки, важко ранить в поєдинку свого супротивника. Отелло усуває лейтенанта від служби і наближає до себе Яго, цінуючи його уявну чесність і безкорисливість. Перебуваючи у відчаї, Кассіо за порадою Яго звертається до Дездемони за допомогою. Дездемона присягається Кассіо, що доб'ється для нього пробачення. Яго звертає увагу Отелло на наполегливість його дружини в захисті Кассіо, вселяє в душу мавра занепокоєння, поступово розпалює ревнощі. Підступність Яго безмірна. Скориставшись сваркою Родріго і Кассіо, він ранить лейтенанта і, боячись викриття, вбиває Родріго. Яго відбирає у своєї дружини Емілії хустку, випадково упущену Дездемоною, і підкидає його Кассіо. Змучений ревнощами, втрачаючи волю і владу над собою, Отелло підозрює, що хустка подарована лейтенантові Дездемоною, що зрадила своєму подружньому обов'язку. У приступі гніву, засліплений ревнощами, прагнучи за будь-що покарати зло, Отелло вночі в спальні душить свою дружину. Емілія, усвідомивши жахливість злочину Яго, переконує Отелло в тому, що Дездемона стала жертвою підступної інтриги. Збожеволівши від горя, Отелло заколює себе кинджалом. У Венецію відпливає корабель під траурними вітрилами. На його палубі покояться поруч Дездемона і Отелло, над ними прив'язаний до щогли Яго. В ролях
Визнання
Джерела
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
