Мої́зм ( --) (墨家) — давньокитайськафілософська школа, яка розробляла програму удосконалення суспільства через знання. Засновник філософської школи — давньокитайський мислитель Мо-цзи.
У V–III ст. до н. е. моїзм становив серйозну конкуренцію конфуціанству як панівної ідеології Китаю. Мо-цзи вважав конфуціанські обряди та церемонії марнотратством казенних коштів і закликав до особистої покірності волі небес. Якщо Конфуцій проводив розходження між любов'ю до родини і батькам і любов'ю до інших ближніх, Мо-цзи закликав однаково любити всіх без відмінності. Зразком вірності принципу всезагальної любові моїсти вважали Великого Юя — легендарного правителя давнини, який приборкав потоп. Всупереч конфуціанству стверджувалося, що передвизначень волі не існує. Мо-цзи виступав проти загарбницьких війн, проповідував мир між державами. Моїсти розробляли логіку та теорію пізнання. Стверджували об'єктивне існування речей поза нашою свідомістю. Знання — результат зусиль наших почуттів і мислення.
З розгорнутою критикою моїзму виступив конфуціанець Мен-цзи.
Одним з важливих джерел для вивчення поглядів моїстів на проблеми пізнання та перевірку істинності міркувань є розділ «Сяоцюй» («Малий вибір») твору «Мо-цзи». У двотомнику давньокитайської філософії є російський переклад розділу, здійснений М. Л. Тітаренко. Схематизований за допомогою структурного методу текст і переклад розділу «Сяоцюй» подано в книзі В. С. Спіріна «Побудова давньокитайських текстів».
Твори
Древнекитайская философия. Собрание текстов в двух томах. Т.2. М., «Мысль», 1973. С.94-98.
Спирин В. С. Построение древнекитайских текстов. СПб., 2006. С.156-163.
Ян Хин-шун Теория познания моистов // Вопросы философии.1956.№ 1.
Титаренко М. Л. Мо-цзы и ранние моисты о процессе познания.// Вопросы философии.1964.№ 11.
Титаренко М. Л. «Древнекитайский философ Мо Ди, его школа и учение». М., «Наука», 1985.
Спирин В. С. «Любовь» и математика в «Мо-цзы» // Письменные памятники и проблемы истории культуры народов Востока. X. М.,1974.
Спирин В. С. Четыре вида «тождества» в «Мо-цзы» и типы гексаграмм «И цзина» // Письменные памятники и проблемы истории культуры народов Востока. XXIV.Ч.1. М.,1991.
Дёмин Р. Н. Карнеадовский пробабилизм и поздние моисты // Универсум платоновской мысли: платонизм и античная психология. Материалы VII Платоновской конференции. СПб.,2000.
Дёмин Р. Н. Учение о всеобщей любви древнекитайской школы моистов и теория «филавтии» Франческо Патрици.// Эра третьей культуры. Человек. Новое понимание информации. Новые инструменты человеческой коммуникации. Материалы IV Международного Форума «Петербургская Весна Культуры». СПб., 2005. С.101-107.
Рыков С. Ю. Учение о знании у поздних моистов // Общество и государство в Китае: XXXIX научная конференция / Институт востоковедения РАН. — М., 2009. С.237-255.