Застава Ілліча
«Застава Ілліча» (рос. «Застава Ильича») — російський радянський художній фільм 1964 року Марлена Хуцієва, лірична кіноповість про покоління, що вступає в самостійне життя в країні, яка різко змінилася після розвінчання культу особи Сталіна. Робота над фільмом почалася в 1959 році, він вийшов на екрани в 1965 році під назвою «Мені двадцять років» і став одним із символів епохи «хрущовської відлиги». Прем'єра початкового (авторського) варіанта фільму відбулася лише 29 січня 1988 року в Будинку кіно[2]. Єдина акторська робота в кіно Валентина Попова, який виконав одну з головних ролей. СюжетФільм починається символічною сцени: по вулиці йдуть три червоногвардійці часів жовтневої «революції». Час дії непомітно змінюється і замість червоногвардійців на екрані постають сучасники — молоді люди, а згодом — звільнений у запас солдат, головний герой Сергій Журавльов. Його батько загинув на війні і він живе з матір'ю і сестрою в комунальній квартирі в районі Застави Ілліча. Фільм розповідає про життя Сергія і його друзів Миколи Фокіна і Слави Костикова. У ролях
Примітки
Посилання |