uk Єне Карой

	Єне Карой
	Єне Карой
Особисті дані
Народження	15 січня 1886
	Капошвар, Угорщина
Смерть	28 липня 1926 (40 років)
	Турин, Італія
Прізвисько	Tanár úr
Громадянство	Угорщина
Позиція	нападник, півзахисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Єне Карой у Вікісховищі

Єне Карой (угор. Károly Jenő, 15 січня 1886, Будапешт — 28 липня 1926, Турин) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника, а пізніше — півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Перший тренер в історії клубу «Ювентус»^[3].

Виступав за клуби МТК (Будапешт), а також національну збірну Угорщини. Триразовий чемпіон Угорщини як гравець і чемпіон Італії як тренер.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1903 року виступами за команду клубу МТК (Будапешт), в якій провів сім сезонів, взявши участь у 106 матчах чемпіонату. У складі МТК був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,9 голу за гру першості. З командою двічі ставав чемпіоном Угорщини у 1904 і 1908 роках. Також двічі здобував звання найкращого бомбардиру чемпіонату у 1903 і 1905 роках, а у 1909 році був визнаний найкращим футболістом року в Угорщині.

Продовжив професійну ігрову кар'єру у клубі БАК, за команду якого виступав протягом 1910—1919 років. У новій команді згодом перейшов з лінії нападу у півзахист. У 1913 році з командою став фіналістом кубка Угорщини^[4].

Виступи за збірну

1903 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини у грі зі збірною Богемії^[5]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у формі головної команди країни 25 матчів, забивши 10 голів. У 1906 році вперше був капітаном збірної, а загалом функцію капітана збірної виконував у 15 матчах.^[6].

У квітні 1908 року став автором хет-трику у грі зі збірною Богемії, що завершилась перемогою угорців з рахунком 5:2^[7]. Всі голи Карой забив у останні 15 хвилин матчу, вперше відзначившись за рахунку 2:2.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1912 року у Стокгольмі. Виступав на позиції півзахисника і був капітаном своєї команди. Угорці поступились у чвертьфіналі з рахунком 0:7 майбутнім переможцям турніру збірній Великої Британії^[8].

У 1903 і 1905 роках зіграв два матчі і забив 1 гол у складі збірної Будапешту^[9].

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру 1920 року, очоливши тренерський штаб клубу «Савона».

У 1923 році став першим офіційним тренером італійського клубу «Ювентус», отримавши у клубі зарплатню у 2,5 тисячі лір, а також преміальні у 10 тисяч лір у разі перемоги в чемпіонаті^[10]. В першому сезоні команда виступила не надто вдало — лише шосте місце у Північній лізі. Незабаром у клубі з'явились нові гравці, зокрема, зі складу «Про Верчеллі» прийшов майбутній багаторічний капітан команди Вірджиніо Розетта, якого Карой перевів з лінії нападу у захист^[10]. Іншими важливими новачками стали співвітчизники тренера півзахисник Йожеф Віола і нападник Ференц Хірзер, що одразу стали ключовими гравцями команди. На третій рік роботи Кароя у клубі, «Ювентусу» вдалося здобути звання чемпіона Італії. До перемоги Карой трохи не дожив. Незадовго до вирішального третього матчу з клубом «Болонья» за звання чемпіона Півночі 28 липня 1926 року Єне Карой помер на 41-му році життя від інфаркту. 1 серпня команда здобула перемогу над «Болонією» з рахунком 2:1, а у середині серпня двічі впевнено переграла чемпіона Півдня клуб «Альба Рома» (7:1, 5:0) і здобула звання чемпіона Італії^[11]. Загалом у ролі тренера «Ювентуса» Єне Карой працював у 70 матчах чемпіонату, у сорока з яких команда здобувала перемоги^[12].