Паль Тіткош
Паль Тіткош (угор. Titkos Pál, 8 січня 1908, Келенвельдь — 8 жовтня 1988, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника, зокрема, за клуб «Хунгарію», а також національну збірну Угорщини. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Дворазовий чемпіон Угорщини. Футболіст 1937 року в Угорщині. Клубна кар'єраУ дорослому футболі дебютував 1926 року виступами за команду клубу «Будай 33», в якій провів три сезони. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Хунгарії», до складу якої приєднався 1929 року. Відіграв за клуб з Будапешта наступні одинадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Хунгарії», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з її головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,41 голу за гру першості. За цей час двічі виборював титул чемпіона Угорщини. А 1937 року був визнаний футболістом року в Угорщині. Завершив професійну ігрову кар'єру у «Вашаші», за команду якого виступав протягом 1940—1941 років. Виступи за збірну1929 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1938 року у Франції. Дебютував на турнірі у третій грі своєї команди — у виграному з рахунком 5:1 півфіналі проти збірної Швеції. Був також учасником фінальної гри, в якій його команді протистояли діючі чемпіони світу італійці. Відзначився у цій грі забитим голом, на 8-й хвилині матчу швидко зрівнявши рахунок після пропущеного двома хвилинами раніше м'яча. Утім урешті-решт Італія виграла з рахунком 4:2, захистивши титул чемпіонів світу, а угорці отримали лише срібні нагороди. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у її формі 48 матчів,[3] забивши 13 голів. Кар'єра тренераРозпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1942 року, очоливши тренерський штаб клубу «Кішпешт». 1946 року став головним тренером команди МТК (Будапешт), тренував клуб з Будапешта один рік. 1958 року став головним тренером збірної Об'єднаної Арабської Республіки (де-факто Єгипту), на чолі якої наступного року виборов Кубок африканських націй.[4] 1961 року залишив Єгипет і повернувся на батьківщину, де протягом наступного року тренував команду «Шалготар'яна».[3] Помер 8 жовтня 1988 року на 81-му році життя у місті Будапешт. Титули і досягненняЯк гравця
Як тренера
Посилання
|