|
Анталь Дунаї
Анталь Дунаї (угор. Dunai Antal, нар. 21 березня 1943, Гара) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Один з найкращих угорських форвардів 60-70-х років[2]. У національному чемпіонаті провів 327 матчів, забив 203 голи[3], здебільшого виступаючи за «Уйпешт». Володар «Срібної» і «Бронзової» бутс від «France Football», семиразовий чемпіон країни, чотириразовий володар Кубка Угорщини, тричі найкращий бомбардир Угорщини, а також найкращий бомбардир Кубку Ярмарків та кубку європейських чемпіонів. У складі збірної — чемпіон Олімпійських ігор 1964 та 1968 року, віце-чемпіон Олімпійських ігор 1972 року, півфіналіст чемпіонату Європи 1972 року. Після завершення ігрової кар'єри працював тренером в Угорщині та Іспанії. Серед інших тренував олімпійську збірну Угорщини. Віце-президент національної федерації футболу. Клубна кар'єраУ дорослому футболі дебютував 1961 року виступами за команду клубу «Печ», в якій провів чотири сезони, взявши участь лише у 78 матчах чемпіонату. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Уйпешта», до складу якого приєднався на початку 1965 року. Відіграв за клуб з Будапешта наступні тринадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Перший сезон в новому клубі Дунаї практично не грав (2 голи у 2 матчах), а з другого став невід'ємною частиною атакуючої лінії команди. У 1967 році Дунаї з результатом 36 забитих м'ячів виграє «Срібну бутсу» — приз для найкращих бомбардирів європейських чемпіонатів. Більше забив лише португалець Ейсебіо (42 голи). На наступний рік Дунаї — третій за результативністю гравець Європи та володар «Бронзовою бутси». Найкращі показники того сезону у болгарина Петара Жекова і грека Гіоргіуса Сідеріса. 1969 року Анталь вперше стає чемпіоном та володарем кубка Угорщини. Того ж року на європейській арені «Уйпешт» доходить до фіналу кубка ярмарків, де поступається англійському «Ньюкасл Юнайтеду», проте Дунаї і Ференц Бене стають найкращими бомбардирами турніру. Після цього на внутрішній арені Дунаї ще шість разів поспіль став чемпіоном Угорщини, двічі — володарем кубка країни і в 1970 р. — ще раз найрезультативнішим футболістом чемпіонату Угорщини. З 1978 року виступав за нижчолігові клуби «Дебрецен» та Chinoin. Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі другого австрійського дивізіону «Зіммерингер», за який він виступав протягом сезону 1980/81 років. Виступи за збірну1960 року у складі юнацької збірної Угорщини до 18 років Дунаї став чемпіоном Європи на турнірі в Австрії. З 1963 року залучався до матчів олімпійської збірної і зіграв у двох матчах кваліфікації проти Шаеції (4:0, 2:2), а також у 5 товариських іграх (6 голів). На самому олімпійському турнірі у Токіо, де угорці стали олімпійськими чемпіонами, хоч в заявку і потрапив, але на поле жоден раз так і не вийшов. Проте вже на наступних Олімпійських іграх 1968 року у Мехіко Дунаї вже зіграв в усіх шести іграх і забив 6 м'ячів, в тому числі два вирішальні голи у ворота збірної Болгарії в фіналі турніру, які принісли угорцям друге поспіль золото олімпіади. Крім того, Дунаї став другим за результативністю гравцем турніру, поступившись лише Кунісіге Камамото, який забив 7 голів. 25 травня 1969 року Анталь дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини у кваліфікаційній грі на чемпіонат світу 1970 року проти збірної Чехословаччини (2:0), в якому ж відразу забив свій дебютний гол. У підсумку команда не кваліфікувалась на мундіаль, поступившись місцем все тим же чехословакам. Проте вже за два роки угорці разом з Дунаї вперше в своїй історії кваліфікувались на чемпіонат Європи у Бельгії. На турнірі Анталь зіграв в обох матчах, проте його команда зайняла останнє четверте місце на турнірі. Того ж року втретє поспіль у складі олімпійської збірної Анталь брав участь у Олімпійських іграх 1972 року, де зіграв з командою у всіх 7 матчах і забив 7 голів. Проте цього разі угорці в фіналі поступились Польщі (1:2), а дубль Казімежа Дейни, який приніс цю вольову перемогу, дозволив йому з 9 голами обійти Дунаї в списку найкращих бомбардирів турніру. Разом з данським нападником початку 20-го століття Софусом Нільсенем є найрезультитивнішим гравцем в історії футбольних турнірів на Олімпійських іграх — 13 забитих м'ячів[4]. 1973 року, після того як збірна не кваліфікувалась на наступний чемпіонат світу, Анталь завершив свою кар'єру у збірній. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 31 матч, забивши 9 голів. Кар'єра тренераРозпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1981 року, очоливши тренерський штаб іспанського клубу «Херес». В подальшому очолював ряд іспанських та угорських клубів, проте серйозних здобутків не досяг. 1993 року Дунаї був назначений головним тренером олімпійської збірної Угорщини, яку вивів у фінальний турнір олімпійських ігор 1996 року. Проте на турнірі угорці програли в усіх трьох матчах групи і вилетіли з турніру. Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Дебрецен», команду якого Анталь Дунаї очолював як головний тренер з 1996 до 1997 року. ДосягненняКомандні досягнення
Особисті досягнення
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анталь Дунаї
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
