Перехідні металиПерехідні́ мета́ли (перехідні елементи) — хімічні елементи побічних підгруп I—VIII груп періодичної системи елементів. Загальний описТермін «перехідні» пов'язаний з тим, що в періодах ці елементи розташовуються між s- і р-елементами. Перехідні метали, у свою чергу поділяються на d-елементи, у яких відбувається заповнення 3d-, 4d-, 5d- і 6d-підоболонок, і f-елементи, у яких заповнюється 4f- (лантаноїди) або 5f-підоболонка (актиноїди). Цинк, кадмій і ртуть, зазвичай зараховувані до перехідних металів, щиро кажучи, такими не є, оскільки їхні катіони мають завершений d-підрівень. Незавершеність внутрішніх електронних оболонок зумовлює наявність у перехідних металів ряду специфічних властивостей: здатність до утворення координаційних (комплексних) сполук, феромагнетизм деяких металів, парамагнетизм багатьох сполук і т. д. Типові ступені окиснення перехідних металів у сполуках лежать у межах від +1 до +8, а в органометалічних сполуках, де метал зв’язаний з органічною частиною, можуть мати негативні ступені окиснення. Перехідні метали діють як відновники, але значно слабкіше за лужноземельні метали. Утворюють як ковалентні, так і йонні зв'язки з аніонами. Прості речовини цих елементів є металами, для яких характерні такі типові металічні властивості, як ковкість, гнучкість, висока провідність тепла й електрики та металічний блиск. Вони мають високі густини й температури плавлення, проявляють магнітні властивості.
Див. такожДжерела
|