|
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яковлєва. Альона Юріївна Яковлєва (рос. Алёна Юрьевна Яковлева; 2 червня 1961(19610602), Москва, СРСР) — радянська і російська акторка театру та кіно. Провідна акторка Московського академічного театру Сатири. Заслужена артистка Росії (1999). Народна артистка Росії (2008). Кавалер Ордена Дружби (2020).
Біографія
Народилася 2 липня 1961 року в Москві.
Батько — Яковлєв Юрій Васильович (1928—2013), радянський і російський актор, Народний артист СРСР (1976)[1]; мати — Кіра Андріївна Яковлєва (до шлюбу Мачульська; нар 1932), лікар[1]; бабуся — Олена Михайлівна Чернишова, акторка; вітчим — Микола Костянтинович Іванов, журналіст-міжнародник[1]; брати — Олексій Яковлєв — актор, та Антон Яковлєв — театральний режисер.
З восьми років разом з матір'ю та вітчимом проживала в Німеччині, пізніше жила в Данії, Ісландії, Фінляндії та Норвегії[2].
Заочно закінчила факультет журналістики МДУ[3] та Вище театральне училище імені Б. В. Щукіна (1985, художня керівниця курсу — Т. К. Коптєва)[4].
З 1985 року — акторка Московського академічного театру Сатири[3].
У фільмах і серіалах зіграла понад 120 ролей.
Особисте життя
- Неофіційний шлюб — Олександр Юрійович Кахун (нар. 11 квітня 1960), актор, радіо- та телеведучий[5]. Разом прожили 8 років.
- Перший чоловік (1991—1993) — Кирило Михайлович Козаков (нар. 2 листопада 1962), актор, син народного артиста РРФСР Михайла Михайловича Козакова. Прожили разом приблизно 2 роки[2].
- Другий чоловік (1994—2004) — Кирило Мозгалевський (нар. 1964), кінорежисер, продюсер, поет[2].
Громадянська позиція
В 2022 році під час проведення незаконного референдуму на окупованих українських територіях висловила свою підтримку місцевим жителям[7].
В 2023 році дала інтервʼю проросійському YouTube-каналу «Емпатія Манучі», де поширила тези російської пропаганди, зокрема, звинуватила українських військових у вбивстві мирного населення, тим самим підтримавши акт збройної агресії Росії проти України[8].
Вибіркова фільмографія
- «Честь маю» (1987, епізод)
- «Філіал» (1988, Люся, соціальна психологиня)
- «Під північним сяйвом» (1990, епізод)
- «Вічний чоловік» (1990, дочка Захлебеніна)
- «Салон краси» (2000)
- «Новорічний романс» (2003)
- «Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво…» (2004, т/с)
- «Моя прекрасна нянька» (2005, т/с)
- «Все включено» (2006, т/с, Ольга; Росія—Україна)
- «Міський романс» (2006, т/с, Любов Олександрівна Соболь, мати Тані; Україна)
- «Розплата за гріхи» (2006—2007, т/с, Любов Олександрівна Соболь, мати Тані; Україна)
- «Лаве» (2007)
- «Тримай мене міцніше» (2007, т/с, Марина Миколаївна Скворцова, керівниця школи бальних танців; Україна)
- «Повернення мушкетерів, або Скарби кардинала Мазаріні» (2009)
- «Диво» (2009, т/с, Людмила Олексіївна, мати Ані; Україна)
- «У Бога свої плани» (2012, мати Марини)
- «Допитлива Варвара» (2012, т/с, Неллі Павлівна Журавльова)
- «Скліфосовський» (2012, т/с)
- «Жіночий лікар» (2012, т/с, Катерина Сергіївна Савчук, начмед; Україна)
- «Жіночий лікар-2» (2013, т/с, Катерина Сергіївна Савчук, начмед; Україна)
- «Поверни мою любов» ('2014, т/с, 'Зінаїда Карагод, мати Антона; Росія—Україна)
- «Заради любові я все зможу» (2015, т/с, Агнія, мати Олени, сценаристка, письменниця; Україна)
- «Рецепт кохання » (2017, т/с, Парасковія Іванівна, мати Лариси; Україна)
- «Пташка співоча» (2017, т/с, Ізольда Іванівна, тітка Романа; Україна) та ін.
Примітки
Посилання
|
