|
Царство Боже Ца́рство Бо́же (грец. Βασιλεία τοῦ Θεοῦ, Basileia tou Theou)[1] — одна з основних концепцій у християнстві, центральна тема проповіді Ісуса Христа в Євангелії. Розуміння Божого ЦарстваЮдаїзм (Царство Боже у Старому Заповіті)Царство Боже часто згадується в Старому Заповіті (1 Хр. 29:10–29:12 та Дан. 2:44). Воно пов'язується з єврейським розумінням, що Бог втрутиться щоби відновити народ Ізраїля, і повернеться правити над ним. Царство Боже чітко обіцялося патріарху і пророку Давидові, оскільки він був людиною «за Божим серцем» (1 Сам. 13:14), (Дії 13:22); і Бог уклав давидівський заповіт з царем Давидом, обіцяючи йому, що його нащадок «вічно сидітиме на Божому троні.» (1 Цар. 9:5). Християни і месіанські євреї віднесли цю обіцянку до Ісуса Христа, через його царський родовід, поданий в родовід від Матвія і Луки, розміщаючи Ісуса Христа, як вічного царя на троні Ізраїля. Взагалі Царство Боже зображено після створення світу у другому розділі книги Буття, до гріхопадіння прабатьків людства. Християнство (Царство Боже у Новому Заповіті)Згадки про Царство трапляються в Новому Завіті більш ніж 100 разів[2], майже завжди у формі притчі. Згідно з богословським (зокрема схоластичним) тлумаченням концепції, Царство Боже є всередині (чи посеред) людей і досягається через розуміння як у дитини, духовне переродження та виконання волі Божої. Свідки Єгови вчать що Царство Боже настало у 1914 році. Боже Царство — це реальний уряд, встановлений Богом. У Біблії вислів «Боже царство» також називається «царством небесним», оскільки воно править з неба (Марка 1:14, 15; Матвія 4:17). Воно має чимало особливостей, характерних для людських урядів, але набагато перевершує їх у всьому. Правителі. Бог призначив Ісуса Христа на Царя Божого Царства і дав йому більше влади, ніж будь-якому земному правителеві (Матвія 28:18). Ісус використовує цю владу лише на добро, бо він довів, що є надійним і співчутливим Керівником (Матвія 4:23; Марка 1:40, 41; 6:31–34; Луки 7:11–17). Під Божим керівництвом Ісус вибрав осіб з усіх народів, які разом з ним з неба «царюватимуть над землею» (Об’явлення 5:9, 10). Довготривалість. На відміну від людських урядів, які приходять і відходять, Боже Царство «навіки не зруйнується» (Даниїла 2:44). Піддані. Кожен, хто виконує Божі вимоги, може бути підданим Божого Царства незалежно від його походження або місця народження (Дії 10:34, 35). Закони. Закони (або заповіді) Божого Царства заохочують не лише уникати поганої поведінки, але й сприяють високоморальності його підданих. Любов до Бога і ближнього спонукує підданих Царства робити добро заради інших. Навчання. Тимчасом як Боже Царство встановлює високі норми для своїх підданих, воно також навчає їх дотримуватися цих норм (Ісаї 48:17, 18). Мета. Боже Царство не збагачує його правителів за рахунок підданих. Натомість воно виконує Божу волю, в тому числі обіцянку про те, що ті, хто любить Бога, будуть жити вічно на райській землі (Ісаї 35:1, 5, 6; Матвія 6:10; Об’явлення 21:1–4). Див. такожПосилання
Джерела та література
Посилання
 Вікіцитати містять висловлювання на тему: Царство Боже
|
