Ужівка (Кальміуський район)
Ужі́вка (до 2016 року — Ленінське) — село Новоазовської міської громади Кальміуського району Донецької області, Україна. Відстань до Новоазовська становить близько 22 км і проходить переважно автошляхом E58. НазваСело отримало назву на честь ще однієї героїчно-трагічної сторінки сучасної історії. Власне тому село і назвали Ужівка, а не Вужівка. Бо походить від позивного командира взводу окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Криворученко Степан Гаврилович (18.10.1969 - 5.02.2015 рр.) на псевдо Уж командував підготовкою групи розвідки. Друг Уж мав хорошу фізичну форму, був майстром спорту з дзюдо, був активістом Революції Гідности. "5 лютого група Ужа вирушила на бойове завдання. Вони мали зібрати дані з тактичної обстановки. Степан разом зі своїми бійцями висунувся у тил ворога - окуповане Дзержинське (нині Азов). Але під час виконання завдання азовці натрапили на розтяжку. Друг Уж прийняв на себе більшість осколків, таким чином врятувавши життя шістьом своїм побратимам." СимволікаВ основі герба сюжет героїчної загибелі Степана Криворученка на псевдо Уж. Срібний вуж (герб є промовистим) із характерною золотою міткою біля голови зупиняє своїм тілом срібний ворожий палаш. Палаш це щось середнє між шаблею та мечем, така собі суміш з Європи та Азії. Він довгий час був на озброєнні деяких родів військ російської армії, зараз є частиною парадної форми деяких військових формувань на росії. Щит розітнутий на чорне та криваве. Кривавий відтінок червоного підкреслює хоробрість, мужність та кров, пролиту у боротьбі. Чорний колір в геральдиці символізує обережність, мудрість, постійність у випробуваннях.[1] ІсторіяПід час війни на сході України село потрапило до зони бойових дій. У ніч з 5 на 6 лютого 2015 року в часі протистояння російській агресії розвідувальний загін полку «Азов» під Ужівкою мав бойове зіткнення з терористичним контррозвідувальним формуванням. Терористичні сили в кілька разів перевищували чисельність українського розвідувального загону. Степан-«Уж» ціною власного життя прикрив відхід загону[2]. НаселенняЗа даними перепису 2001 року населення села становило 136 осіб, із них 84,56 % зазначили рідною мову українську та 14,71 % — російську[3]. Примітки
Посилання
|