Перебуваючи при владі, УСП проводила неоліберальну політику, що включала заходи економії (пакет Бокроша) і приватизацію соціальної сфери, від своїх консервативних опонентів відрізняючись в першу чергу неприйняттям націоналізму, але не економічним курсом.
На парламентських виборах у квітні 2010 року партія зазнала нищівної поразки, отримавши лише 28 депутатських місць у першому раунді (проти 206 у Фідес і ХДНП). Усього за підсумками двох турів партія отримала 59 місць з 386. Кандидати партії отримали більшість лише в двох одномандатних округах з 176. УСП лише ненабагато випередила націоналістичну партію «Йоббік».
Значна частина членів партії в 2011–2013 році пішла з УСП в нові лівоцентристські партії «Демократична коаліція» (Ференца Дьюрчаня), «Соціальний Союз» (Каталін Сілі), «Разом 2014» (Гордона Байнаї). З іншого боку, партію залишили представники її лівого крила на чолі з Тамашем Краусом.
Організаційна структура
Вищий орган — з'їзд (kongresszus), між з'їздами — правління (választmánya), між засіданнями правління — державна президія (országos elnökség), вища посадова особа — партійний голова (párt elnöke), вищий контрольний орган — державна рада з етики та дисциплінарних питань (országos etikai és fegyelmi ügyek tanácsa), вищий ревізійний орган — центральний комітет з аудиту (központi pénzügyi ellenőrző bizottság).
Відомі представники партії
Реже Ньєрш — угорський реформатор, голова партії в 1989–1990
Імре Пожгаї — неформальний лідер партії в 1989–1990, програв президентські вибори консерватору Арпаду Гьонцу
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
